На цвинтарі у Рясному, передмісті Львова, було людно. Півтораста людей, кавалькада із сорока автівок супроводжували в останню путь 35-річного Ігоря Кульчицького (відомого також на прізвисько Куля) – місцевого підприємця, сина легендарного гравця футбольного клубу «Карпати». Днем раніше, 17 липня, бізнесмена розстріляли в самісінькому центрі галицької столиці. Ця смерть доповнила список (див. Тиждень, №1, 2008) досі не розкритих замовних убивств, які почастішали в місті останнім часом. Не виключено, що приїзд кілера у Львів пов’язаний із боротьбою за підряди на будівництво об’єктів для Євро-2012.
РАНКОВИЙ РОЗСТРІЛ
Убивство сталося близько 10-ї години ранку. Співзасновники «Львів ської інвестиційно-будівельної компанії» (ЛІБК) Ігор Кульчицький та Павло Федів саме йшли до офісу своєї фірми, що на вул. Фредра, коли назустріч їм виїхав темно-синій Volkswagen Golf. Із відчиненого вікна пролунала автоматна черга, після чого машина рвонула з місця.
Міліція та швидка прибули за кілька хвилин. Проте врятувати життя Кульчицькому не вдалося – від поранень у груди він помер на шляху до лікарні. Федіву поталанило більше – кулі влучили в ногу, і його успішно прооперували. Вочевидь, партнер Кулі не був мішенню кілера й потрапив під вогонь випадково.
Впродовж кількох годин правоохоронці вивчали місце пригоди. Під час виконання слідчих дій людей навіть не пропускали до офісів та квартир. Усі сили спрямували на пошуки авто, і вже надвечір його знайшли покинутим у районі Високого Замку. До Львова вирушила міністерська бригада криміналістів на чолі з начальником департаменту карного розшуку генералом Василем Паскалем. Міліціонери припускають, що за кермом сидів нельвів’янин. Вони пропонують $100 тис. за ін формацію, яка допоможе розкрити злочин.
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, коментуючи цей інцидент, заявив: «Ми розглядаємо версію про зведення рахунків у зв’язку з бізнесовою діяльністю. Також можлива версія внутрішньокланових розборок на території Львівщини. Ми сподіваємося на оперативну удачу, яка допоможе якнайшвидше розкрити це вбивство. Фактично, такі вбивства або розкривають швидко, або ні».
ВІДЛУННЯ 1990-Х
Журналісти одразу схопилися за кримінальне минуле загиблого. Нібито він під прізвиськом Куля колись був активним членом рекетирської бригади в злочинному угрупованні Ореста Завінського (він же Завіня), навіть встиг отримати ножове поранення. Дивним чином смерть Кульчицького збіглася з річницею від дня загибелі Завіні – того розстріляли наприкінці липня 1994 року на порозі власної квартири.
Про Завіню сьогодні згадують майже як про легенду Львова. Коронований у Москві «злодій у законі», він мало чим нагадував своїх «колег». Одягом і манерами був більше схожий на інтелігента, ніж на кримінального боса, жив доволі скром но, не любив шикувати. По дейкують, ніби його перший арешт стався навіть з політичних мотивів – по лінії КДБ. Але якихось конкретних подробиць із цього приводу ніхто не може розповісти. За офіційними міліцейськими паперами, вперше Завіню «пов’язали» за хуліганство та опір міліції, вдруге – за здирництво. «Злодійський» титул отримав уже в 32 роки – після цих двох «відсидок».
Завіня не був прихильником силових методів залагодження конфліктів. Саме завдяки його зусиллям у 1992 році різні угруповання уклали своєрідний пакт, який чітко розмежовував сфери й території впливу, що значно зменшило статистику смертності. На момент своєї загибелі бандит-інтелектуал уже дозрів до того, щоб від злочинного бізнесу перейти до легального. Вбивство Завінського було першим резонансним замовним злочином у Львові часів незалежності. Похорон Завіні зібрав натовп людей, попрощатися зі «злодієм у законі» при їхали «авторитети» з інших міст країни.
«Рокс», як іменували угруповання Завінського, був найпотужнішим у регіоні до середини 90-х. Назва походить від будинку культури залізничників, де часто збиралися керманичі ОЗУ. За польських часів там була Polska Kolejowa Splka (Польська залізнична спілка), своєрідне прочитання абревіатури якої і дало назву цілому районові.
У ті роки серед роксівських фігурували такі відомі в кримінальному світі особи, як Птєнєц (Олександр Пстига), Базила (Олег Василенко), Роман «Глухий», Помідор, Артур (Артур Козьмін), Муха (Ігор Милославський), Хімік (Василь Тимчук), Чобіт. Один за одним вони з не надто великим інтервалом повторили долю Завіні. Помідор помер за дивних обставин у шпиталі під час нескладної планової операції. Птєнца розстріляли в кафе «Східна кухня». Базилу – на Привокзальній площі в барі «Мама Мія», Глухого підірвали в його ж джипі. З особливою жорстокістю розправилися з Артуром: його розстріляли у власній квартирі разом з родиною та охоронцями. Муха загинув від рук найманця за кордоном, де переховувався від правосуддя. Чобота вбили біля готелю «Дністер» контрольним у голову. Аналогічно Хіміка – біля готелю «Тустань». Згодом з кулемета розстріляли Олега Леніва. Останнім стало вбивство у січні минулого року – серед білого дня в центрі Львова – Миколи Лозинського (Рокіро). Загалом же, починаючи з середини 1990-х, загинули 20 львівських кримінальних «авторитетів».
.jpg)
Таку масову загибель правоохоронці намагалися списати на внутрішні розборки. Проте навряд чи це так. Найімовірніше, хтось ззовні розчищав простір для себе. Грішили на чеченську мафію, представників дніпропетровських чи московських солнцевських. Мусувалися найнеймовірніші чутки про діяльність спеціального «ескадрону смерті» МВС. Львів, який у кримінальних колах вважався воровським (не бандитським) містом, контрольованим «злодіями в законі», котрі жили «по понятіям», втратив нині свій статус. У місті навіть немає «смотрящєго».
Фактично всі, хто були наближені до Завіні, нині або мертві, або за ґратами. Останнім минулого місяця затримали Зиновія Доктора, його сина та трьох підопічних. Власникові мережі аптек «Доктор» інкримінують незаконну торгівлю трамадолом. Цікаво, що арешт відбувся ще 4 червня, а постанову про визнання трамадолу наркотичним засобом Кабмін ухвалив наступного дня. Доктор встиг пережити кілька замахів – у 1994 році підклали вибухівку під його автомобіль, а минулої зими дві автівки – його та сина – спалили.
Малоймовірно, що Куля став жертвою боротьби за якийсь міфічний спадок Завіні. На час смерті останнього йому був лише 21 рік і в злочинній ієрархії він не відігравав особливої ролі. Пізніше Ігор Кульчицький взагалі намагався не конфліктувати ані зі злочинним світом, ані з владою.
.jpg)
ФОТО надане «Газетою по-українськи»
КРИВАВИЙ СПОРТ
Імовірнішим виглядає зв’язок смерті Ігоря Кульчицького з його професійною діяльністю (між іншим, тут про загиблого відгукуються як про чесного бізнесмена). Створена ним у 2005 році «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» веде сьогодні будівництво на п’яти об’єктах. Це житлові будівлі, торговельні та готельні комплекси. Також ЛІБК претендує на підряд із ремонту львівських доріг, за який нині змагається в суді.
Але найбільшого розголосу набула суперечка за право реконструювати споруди спортивної дитячо-юнацької школи №4 між ЛІБК та Фондом розвитку спорту Олега Лужного (тренер київського «Динамо»). Вона беспосередньо по в’язана з підготовкою до проведення в Україні Євро-2012. Обидві фірми мали власні інвестиційні проекти будівництва спортивної інфраструктури біля школи, яка могла б стати тренувальною базою під час проведення чемпіонату.
У підходах до вирішення проблеми реконструкції школи, що потерпає від недофінансування, між обома претендентами є одна суттєва відмінність. Якщо проект ЛІБК передбачає залишити 2,8 га землі з усіма будівлями в комунальній власності, то її конкурент близько гектара пропонує віддати для комерційних цілей. При цьому обидві структури звинувачують одна одну в плагіаті самої ідеї реконструкції. Фонд Лужного пропонує створити на базі школи Академію футболу – школу олімпійського резерву, яка матиме чотири стадіони, два з яких – повноцінні, а два інші – міні-поля. Трибуни розраховано на 1700 осіб. У проекті заплановано збудувати готель-гуртожиток на 90-100 осіб, де за потреби проживатимуть вихованці школи, та комерційний готель. Крім цього, комплекс мав би включати поле для міні-футболу, басейн завдовжки 25 м на 5 доріжок, підземний паркінг на 80-90 авто, 6 роздягалень, кухню. Вартість будівництва – €15 млн. «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» пропонує зробити схожий сучасний спортивний комплекс із полями (щоправда, трьома), фітнес-залами, басейном, спа-центром тощо. Натомість школу планують частково дофінансовувати. Загальний обсяг інвестицій – близько €8 млн.
Вірогідно, що ідею з реконструкцією спортивної школи підкинув Кулі його батько – Ігор Кульчицькийстарший, який нині є досить впливовою людиною у Львові, має власне лобі у міськраді. 67-річний футболіст свого часу був капітаном львівських «Карпат», зокрема, у 1969 році, коли клуб єдиний раз за свою історію здобув Кубок СРСР. У 1970-му увійшов до списку 33-х найкращих гравців СРСР – рідко коли туди потрапляв гравець нижчої ліги. Провів дві гри за збірну СРСР з футболу. Керував відновленими «Карпатами» у 1989 році. Тренував як дорослих футболістів, так і молоду зміну – в тій самій спортшколі №4.
Кілька разів проблему реорганізації спортивної школи обговорювали на сесії міськради. Проте депутати не проголосували за ідею перейменувати її в Академію, як і не оголосили тендер на найкращий проект. Натомість, за тиждень до загибелі Кульчицького, 10 липня, на сесію міськради винесли проект рішення, згідно з яким СДЮШОР №4 мали б передати Львівському державному університетові фізичної культури. За словами міського голови Андрія Садового, держава зобов’язується провести реконструкцію з перспективою використання комплексу як спортивної бази до Євро-2012. Не виключено, що на той час утаємниченим було відоме й ім’я потенційного підрядника на виконання робіт. Та попри це, депутати не підтримали рішення, що могло б свідчити про активну роботу з ними конкурентних бізнес- груп. Несподівана смерть Ігоря Кульчицького в цій складній грі може кардинально вплинути на їхні позиції.
Втім, наразі навряд чи можна стверджувати, що саме боротьба за спортшколу стала причиною вбивства Кулі. У Львові до Євро-2012 мають реалізувати чимало будівельних проектів і не виключено, що на деякі з них претендував Ігор Кульчицький. Також припускаємо, що бізнесмена вбили не через його діяльність, а через зв’язки. Львів посідає третє місце в країні за вартістю землі і, звісно, без теплих стосунків із місцевою владою отримати земельну ділянку тут вельми важко. Кульчицький отримав землю під свої проекти без особливих проблем, тобто ймовірно, такі стосунки він мав. Тож не можна заперечувати, що, стріляючи в Кулю, хтось сигналізував львівським чиновникам: треба бути більш зговірливими й менше вимагати.
ЛЬВІВСЬКІ РОЗСТРІЛЯНІ ПОХОРОНИ
.jpg)