Я досягнув певного успіху. У 2008 році моя книжка «Нова холодна війна» («The New Cold War», 2008) сприяла тому, що Захід звернув увагу на небезпеку від путінського Кремля. Таку ж роль відіграла книжка «Омана» («Deception», 2011) для усвідомлення явища, яке нині зветься «гібридною війною». Останнім часом я завзято працюю, інформуючи Захід про Китай.
Однак ми програємо. Західні альянси розпадаються. Брудні гроші, дезінформація та цифрові маніпуляції підривають політичну довіру й соціальну злагоду. Росія та Китай завойовують вплив.
Отож я вирішив випробувати дещо інше: політику. Це не зовсім нова для мене діяльність. Я працював на Педді Ешдауна на початку 1980-х років. Він і тоді був відомим, але згодом став лідером третьої за впливовістю у Великій Британії партії ліберальних демократів, а пізніше — видатним міжнародним діячем. Я захоплювався ним. Перед смертю він попросив мене повернутися до борні. Так я і зробив. І от зараз я тяжко виборов перемогу та став потенційним кандидатом у парламент від ліберальних демократів як представник Лондона й Вестмінстера до наступних парламентських виборів.
Читайте також: Наш страх лише робить Путіна могутнішим
Виборчий округ центрального Лондона втілює все найкраще й найгірше у Великій Британії. Це палке серце нашої демократії, але також і помийна яма, що її отруює: зрадники в елегантних костюмах відмивають свої гроші та репутації, підривають довіру громадськості й просувають вплив ворожих країн на нашу політику. Про ці загрози немає потреби нагадувати читачам колонки. Однак чимало людей у Сполученому Королівстві сприймають як належне наші інституції, свободу й верховенство права. Це помилка. Головні цінності нашої демократії під ударом. Ми мусимо їх відстоювати.
Моїх виборців у центральному Лондоні хвилює забруднення повітря, ціни на енергоресурси, дефіцити (для нашої країни це шок), комунальні послуги та злочинність. Їм набридли політики, які говорять, але не слухають. Найпотужніші слова в їхньому політичному лексиконі — не знайомі нам «клептократія», «гібридні загрози», «злагода в альянсі» або «стримування», а радше «ціни», «податки», «шум», «безлад», «безпека» і «здоров’я». Здається, я далеко відійшов від мого комфортного, добре вивченого світу конференцій аналітичних центрів і дипломатичних заходів.
Однак у центральному Лондоні більше, ніж будь-де у Великій Британії, а може, й у світі, місцеві та глобальні питання переплітаються. До прикладу: що робити, якщо незаселений будинок по сусідству належить анонімній офшорній фіктивній компанії, і раптом стається водопровідна проблема, через яку треба зв’язатися з власником?
Місце, на яке я претендую, здобути реально. Нам треба роздавати десятки тисяч листівок щомісяця, стукати в тисячі дверей, збирати сотні тисяч фунтів і подбати, щоб кожний прихильник пішов на вибори, що відбудуться приблизно в травні 2023 року. Я відразу отримав теплі пропозиції підтримки від українців, естонців, вигнанців із Гонконгу тощо. Вони знають, що боротьба починається звідси. Я дуже вдячний їм за підтримку.
Читайте також: Небезпечний успіх України
Наша тяжка праця марною не буде. У парламенті (може, як пересічний депутат, може, як член важливого комітету, а може, і як міністр коаліційного уряду) я успішно просуватиму те, про що пишу. Уже зараз передвиборча кампанія дає змогу забезпечити зрушення у «вікні Овертона» (у політичній програмі) британської політики.
Я писатиму про всі ці проблеми протягом подальших місяців, але трохи з іншого погляду. Побажайте мені успіхів.
—————-
Прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон під час конференції партії консерваторів заявив, що не планує повертатися до «хибної моделі» британської економіки, яка існувала до Brexit і спиралася на мігрантів, котрі мали низьку кваліфікацію та отримували мінімальну заробітну плату. Це було відповіддю Джонсона на вимоги розв’язати нинішні проблеми Сполученого Королівства з паливом та продовольством, які виникли зокрема через брак робочих рук унаслідок пандемії коронавірусу та Brexit. Водночас уряд Британії планує видати тисячі робочих віз для водіїв та працівників у сфері тваринництва, щоб розв’язати проблему дефіциту напередодні святкування Різдва.
Наразі попри те, що британська економіка продовжує відновлюватися після карантину, багато місцевих компаній підвищили ціни, що є певною ознакою зростання інфляції в країні. Однак прем’єр Джонсон зазначив, що Сполучене Королівство не повторить кризу 1970-х років, коли інфляція становила близько 30%.