Іноді він навіть розчаровує так само, як безліч разів повторений анекдот. Однак події останнього тижня просто змушують повернутися до старої аналогії. Основи побудови сюжету для серіалів ретельно досліджено, а дещо навіть стало частиною популярної культури. У розмовах молоді про улюблені стрічки можна почути терміни cliffhanger (прийом, коли наприкінці серії герой отримує складну проблему, але її розв’язання відкладають на наступну, щоб зацікавити глядача дивитися далі) або hook (дослівно «гак»; певні події, які трапляються на початку історії й створюють дилему, яка утримує глядачів до кінця перегляду). Якщо ж повернутися до Зеленського, «слуг» і загалом української реальності, то чинна влада відіграла для громадян уже два сезони. Оцінки публіки загалом прихильні й шоу поки що не збираються знімати з екранів. Проте певна втома глядачів від одноманітності все ж є.
Схоже, до нового сезону автори підійшли, усвідомлюючи проблеми проєкту. Очевидним кліфгенгером, який залишився з минулого, став антиолігархічний похід президента. Відповідний закон про утворення реєстру олігархів ухвалили в першому читанні влітку. І залишили відкритою інтригу: чи вистачить у героя сил довести справу до кінця, чи він упаде під ударами антагоністів (олігархів), які збирають усі сили, щоб цього не допустити?
Читайте також: "Привіт" від олігархів, внутріщня боротьба чи дестабілізація. Головні версії нападу на Шефіра
А восени автори активно зайнялися підвішуванням нових гаків. Є ризик, що вони навіть перестаралися. Адже лише за кілька днів розкривається стільки сюжетних ліній, що вся історія ризикує перетворитися на повну мішанину. Наприклад, ще два тижні тому перспективним здавався сюжет протистояння між Офісом президента і столичним головою Віталієм Кличком. Колись лише цього вистачило б на місяці новинних репортажів, аналітичних статей, випусків політичних шоу і, ймовірно, пресрелізів правоохоронних органів. Проте вже сьогодні це здається таким другорядним, що годиться тільки для підкреслення швидкоплинності й насиченості новинної стрічки.
Спочатку історію з Кличком повністю затьмарила радикалізація тліючого конфлікту Офісу президента зі спікером Дмитром Разумковим. Упродовж останнього тижня вона обросла багатьма деталями, які самі по собі могли б отримати довгий розвиток. Обертається все, звісно, довкола головної інтриги року з антиолігархічним законом. Тут усе за канонами жанру. Проте ініціатива, наприклад, проголосувати згаданий закон шляхом спеціальної процедури, яка дає змогу уникнути довгого розгляду правок депутатів, потенційно впливає на багато рішень Ради. Разумков не поспішає йти на цей крок.
У відповідь фракція монобільшості натякнула спікеру, що варто було б призначити нового керівника Апарату Верховної Ради. Це головний відповідальний за швидкість різних процесів. Зараз у парламенті понад рік уже виконує обов’язки Михайло Теплюк. Проте в переліку кандидатів на роль постійного керівника, яких запропонувала «Слуга народу» після пізнього засідання фракції у понеділок, 27 вересня, імені Теплюка немає. Натомість є В’ячеслав Штучний, якого сама монокоаліція за підтримки депутатів інших фракцій звільнила з посади понад рік тому.
Не встигли достеменно зрозуміти ці хитросплетіння, як з’явилася ще цікавіша новина. «Слуга народу» готує новий «тімбілдинг у Трускавці». Слід нагадати, що влітку 2019-го, одразу після проведення виборів до Верховної Ради, новоспечені депутати від «Слуги народу» поїхали до Трускавця, де в готелі «Ріксос Прикарпаття» вивчали тонкощі майбутньої роботи. На екваторі нинішнього скликання відбудеться новий неформальний з’їзд. Як повідомив голова партії Олександр Корнієнко, захід триватиме від 1 до 3 жовтня і, найімовірніше, знову в Трускавці. Хоча деталі можуть змінюватися.
Тут варто зауважити, що за час акторської кар’єри Володимир Зеленський так і не встиг зіграти роль видатного детектива Еркюля Пуаро. Один з популярних сюжетів Агати Крісті ґрунтується на тому, що група пов’язаних між собою людей збирається десь у заміському будинку одного з персонажів, і там відбувається злочин. Один з присутніх — убивця, якого Пуаро має викрити. Паралель напрошується сама по собі. Тут і заміський будинок (готель у Трускавці), і пов’язані особи, майже всі під підозрою у співпраці з олігархами (депутати «Слуги народу»), і, власне, Еркюль Пуаро (принаймні у заході обіцяють участь Володимира Зеленського). Для найкращого ефекту можна навіть закрити на три дні всі виходи з комплексу, щоб злочинець не мав змоги втекти. Щоправда, невідомо, чи приїде на захід той, кого й слід розшукати (спікер Дмитро Разумков зараз офіційно на лікарняному).
Однак і ця багатообіцяльна лінія 22 вересня відійшла на другий план. З самого ранку стало відомо про замах на першого помічника президента Сергія Шефіра. Станом на момент здачі цього тексту відомо, що автомобіль Шефіра обстріляли під Києвом з автоматичної зброї калібру 7,62. Авто на простреленому колесі проїхало ще 5 км від місця події. Поранено водія, але його життю нічого не загрожує. Сам Шефір залишився неушкодженим. За його словами, метою є саме залякати президента. У керівництві поліції розглядають версії замаху у зв’язку з державною діяльністю потерпілого, з метою тиску на вище керівництво держави та дестабілізації політичної ситуації в країні. «Також розглядають версію за участі спецслужб іноземних держав», — зазначив глава Нацполіції Ігор Клименко.
Читайте також: Хто робить виборчу кампанію
Робити висновки щодо цієї події точно зарано. По-перше, інформації поки що вкрай обмаль. По-друге, йдеться таки про життя людини. Не кажучи навіть про те, що людини з оточення президента держави. Так, дуже спокусливо поставити це в один ряд з усім описаним вище. І такий висновок навіть проситься. Адже Шефір — не рядовий посадовець Офісу. Він один з найближчих друзів Зеленського з часів ранньої молодості. Разом вони робили перші кроки у КВК, разом будували «Квартал 95». Одне слово, драматичної складової не бракує.
Водночас розігрування такого сюжету самими сценаристами на Банковій видається аж надто прямолінійним. Ба більше, потенційно вкрай небезпечним. Річ у тім, що можлива спроба правоохоронців спустити історію на гальмах або запропонувати суспільству нову байку про людей, які «культивували велич арійської раси», не вигідна. Обидва підсумки стануть болючими для репутації та (щонайважливіше) рейтингу президента, який сьогодні став найвищою цінністю держапарату. Адже це саме по собі доводитиме, що після зміни Арсена Авакова на чолі МВС ситуація з безпекою і веденням слідства стала аж ніяк не кращою. Те саме стосується ймовірності суто кримінальної розборки, адже в оточенні президента — борця з олігархами просто не можуть бути організатори тіньових заробітків. Залишається два шляхи: по-перше, пов’язати замах на Шефіра з походом проти олігархів, а по-друге — з Росією. Обидва шляхи небезпечні не тільки для самого Зеленського, а й для держави загалом. У разі виявлення «олігархічного сліду» боротьба президента перетвориться, по суті, на похід за помстою, до того ж на дуже особистому рівні. І декларативним законом він навряд чи зможе обмежитися. А це означає гострішу політичну війну всередині країни й уже справжнє, а не символічне знищення статусу-кво у відносинах влади й олігархів. А доведення причетності Росії до замаху означатиме, по суті, втрату будь-яких запобіжників у відносинах верхівок двох країн. Іншими словами, це відкриє шлях до масового повторення схожих і, ймовірно, кривавіших історій. Офісу президента в цій ситуації можна хіба порадити згадати, що одна з основ хорошого сценарію — вміти вчасно зупинитися.