Земан, звичайно ж, чудово знав, що його співрозмовник був одним із 3,5 млн виселених і не мав через те аж 40 років змоги жити на рідній землі. Карел Шварценберґ у своїй відповіді засудив депортацію німецького населення Судетів і наголосив, що це було грубе порушення прав людини. Тим самим він утратив підтримку багатьох чеських виборців, і саме на це розраховував Мілош Земан, ставлячи провокаційне запитання.
Комуністична пропаганда, керована з Москви, більш ніж 40 років нещадно обробляла чеське суспільство, тож обговорювати проблему депортації німців воно виявилося не готове, бо не мало про неї об’єктивних і правдивих даних. Саме тому цим питанням вдалося розхитати думку чехів, і багато виборців не віддали своїх голосів Карелові Шварценберґу. Чеське суспільство досі веде боротьбу проти радянсько-російського синдрому, цієї неприємної спадщини тоталітарного режиму, і Мілош Земан на цьому грає, провокаційно висловлюючись про Україну. Саме тому на проблему використання провокації в політиці потрібно дивитися під двома взаємозалежними кутами зору.
Кут зору внутрішньої політики. Президент Земан «заробляє бали» від тієї частини суспільства, яка досі не попрощалася з комунізмом, його ідеологією і не розуміє, що СРСР був лише «гарно» запакованим продуктом традиційного російського імперіалізму, шовінізму й деспотизму. Вступати в полеміку з політичними провокаціями неефективно. Потрібно набагато більше й глибше дискутувати про нашу історію, зокрема про німецьку нацистську окупацію 1938–1945 років та про період від травня 1945-го до листопада 1989-го. Люди мають знати не лише про позитивне: ми не можемо приховувати від них події, за котрі нам як чеському народові повинно бути соромно. Про такі ексцеси в історії має знати й Мілош Земан, який дозволяє собі оцінювати історичні події та видатних особистостей інших народів. Поки що ніхто не скасовував старого прислів’я: «Замети спершу перед своїм порогом».
Кут зору чеської міжнародної політики. Той факт, що в Чехії відповідальність за міжнародну політику покладено на уряд, не повинен на практиці призводити до ситуацій, коли президент на міжнародній арені поводиться як «некерована стріла». Йому не завадить мати трохи більше делікатності й порядності – так він заручиться й більшою довірою чеських платників податків.
У протилежному випадку постає запитання: кому ж насправді служить чеський лідер Земан, якщо він товаришує з російськими олігархами чи спрощує ситуацію в Україні й викривляє її історію?
Важлива роль у веденні репрезентативної та державотворчої політики Адміністрацією президента в Празькому граді належить апаратові його найближчих соратників. Зараз чеські ЗМІ щодня інформують, що канцлер (глава) АП досі не пройшов обов’язкової перевірки в Державній службі безпеки, а до того ж виявляє велику активність у підозрілій торгівлі нерухомістю. Речник очільника держави уміє «пояснити» й непояснюване, однак повірити його словам складно. Директор відомства президента Чеської Республіки з міжнародних питань – учитель музики за професією, і, здається, свої знання в питаннях геополітики він черпав тільки з радянських та російських підручників. Тому зараз персональні та професійні якості людей з оточення президента в Празькому граді – дуже актуальна проблема, без вирішення якої не можна очікувати покращення роботи самого Мілоша Земана.
У Чеської Республіки, як і в інших держав, є свої проблеми, яких не вирішити відвертанням від них уваги і опусканням до провокацій у політиці. Громадяни і Чехії, і України мають достатньо досвіду, щоб без труднощів такі трюки розпізнати.