Юлія Тимошенко добре попрацювала над помилками, яких припускалася під час першого прем’єрства. Принаймні, це стосується реакції на недружні дії з боку формальних союзників. 2005 року прем’єрка без зволікань ув’язувалася у пряму сутичку зі своїми противниками, такими як екс-секретар РНБО Петро Порошенко. Натомість, тепер інформаційні атаки з боку Віктора Ющенка або голови його Секретаріату, Віктора Балоги потрапляють у пустоту і шкодять лише тим, хто намагається їх здійснити.
І без того сильний політичний боєць Тимошенко привселюдно засвоює складне мистецтво дзю-дзютсу. Протягом кількох місяців свого нового прем’єрства, її реакція нагадує дії досвідченого майстра східних бойових мистецтв. Жодної прямої відповіді на недружні заяви Ющенка або Балоги – після наїзду вони чують або тишу, або публічну демонстрацію єдності, готовності до подальшої співпраці та запевнення Тимошенко про небажання балотуватися на посаду Президента. Прямі відповіді озвучують її соратники і то вкрай розмито, а відверті наїзди транслюють проплачені політтехнологи і в крайньому разі нардепи від КПУ. Але жодного слова проти Президента з уст прем’єрки , за жодних умов. Тимошенко вміло використовує інерцію та силу своїх опонентів, або ігнорує їх – спостерігайте «м’який шлях досягнення перемоги» в дії! Як результат, рейтинг БЮТу підвищується, а НУ-НС в разі виборів не набирає і 10%. Щоправда уряд тихо і непомітно блокує ініціативи Ющенко щодо збільшення соціальної допомого сільським лікарям і вчителям, які за штабними оцінками є прихильниками Ющенка, збільшення фінансування армії, якою тепер керує особисто відданий Ющенку міністр.
Ось лише кілька останніх прикладів вдалого застосування принципів дзю-дзютсу в політиці. Ющенко гнівно вимагає розрахуватися з «Газпромом», а Юлія Володимирівна запевняє, що і гадки не має балотуватися на посаду Президента. Губернатори (фактично гвардія Президента), критикують бюджетну політику уряду. Відповіді жодної, натомість за кілька днів прем’єрка позує перед фотокамерами, обнімаючись з Президентом на його дні народження. Нарешті у вівторок Президент надсилає прем’єрці офіційну телеграму-ультиматум, а його прес-служба словами Віктора Балоги, переповідає розмову Ющенка з Путіним, в якій російський лідер нагадує Ющенку обіцянку розрахуватися за газові борги, які нажив уряд Януковича. Смішно і сумно, але Віктор Балога так захопився війною з Тимошенко, що став «газпромнішим», ніж сам «Газпром». Балога лякав, що подача газу зменшиться з минулої середи, 27 лютого. Однак, представники «Газпрому» мали на увазі наступну середу – 3 березня. У відповідь на все це Кабмін оперативно надіслав звіт про погашення заборгованості, який Президента цілком задовольнив. Складно зрозуміти, чому опоненти Юлії Тимошенко з Банкової продовжують вперто використовувати дуболомну наступальну тактику, і навіть у виграшних для себе ситуаціях виглядають, м’яко кажучи, не привабливо. Схоже, що історію про старого японського лікаря Акаяма Сіробеї, та про його знаменитий принцип «піддатися, щоб перемогти», вони просто не чули. А шкода, так би ми могли спостерігати витонченішу політичну гру, зокрема і з таким монстром, як «Газпром».