УТ: Багато хто каже про абсурдність вироку Юрію Луценку, багато хто говорить про відсутність західних стандартів, але у день оголошення вироку пану Луценку під стінами Печерського суду зібралося лише кілка сотень осіб. Чому люди не хочуть відкрито виступити проти вибіркового правосуддя?
– А чому люди там повинні бути? Вони ні на що не вплинуть, якщо вони там будуть. Прихід якоїсь кількості людей куди-небудь давно ні на що не впливає. І люди це розуміють. А демонстрація волевиявлення якоїсь групи людей чи політичної сили на камери – це технологія. Якщо немає кому цю технологію організувати, її і не буде.
УТ: Чому суспільство не бачить загроз вибіркового правосуддя, коли наступною жертвою абсурдних вироків може стати будь-хто з громадян?
– Люди поводяться однаково. Так, хтось буде наступним. Це ж просто люди. І не треба думати, що українські люди в цьому відмінні від інших. У кожної людини є якась особиста мотивація, яка ніколи не має нічого спільного з політичним дискурсом. Якщо є конкретні партійні функціонери, які демонструють єдність позицій якоїсь політичної сили, вони можуть зібрати людей.
Всі знають, що справи Луценка і Тимошенко – політичні процеси, що це вибіркове правосуддя. Навіть якщо хтось і вважає, що до Тимошенко є питання, всі абсолютно переконані, що ці питання потрібно було ставити не в такий спосіб і не з такими наслідками. Але всі розуміють, що протестами ні на що не вплинуть. То чому людина буде старатися заради того, що не дасть наслідків? У всіх перед очима 2004-2005 рік, ходили, воювали і довоювалися.
Переважну більшість протестно налаштованих людей використовують в темну. Крім того в Україні є величезна кількість людей, які сидять, чи яких судять в Україні за абсолютно надуманими чи сфальсифікованими звинуваченнями, і за них ніхто з політсил не вступається. І ніхто з громадян, крім родичів, заради них не пікетує суди і місця позбавлення волі. Вибіркове правосуддя – це факт, але є і вибіркове реагування на нього населення. Зараз немає єдиної мотивації для всіх людей, яка могла б вивести всіх на вулиці. На початку 2000-х такою мотивацією було вбивство Георгія Гонгадзе, люди були налаштовані на один лад, який повернули у потрібне русло. Сьогоднішнє молоде покоління більш поінформоване і більш раціональне, ніж ідеалістичне покоління початку 90-х. І воно розуміє, що, де і по чому.