Про мотивацію. Якщо бути чесним, у поліцію змусила піти дружина. До останнього не вірив, що потраплю на навчання. Ну і стимулювало те, що реформою займалася Ека Згуладзе і можна було сподіватися на чесну роботу. Грузія змогла, може, і в нас вийде. Я сам кілька разів натрапляв на ментів, які вимагали грошей за дрібні порушення. Немає людей без гріха. І я готовий платити за свої порушення, але без хабарів. Може, я наївний, та хочеться в це вірити.
Про особовий склад. Ми тільки почали працювати, іноді не все злагоджено. Три місяці навчання – це ж навіть не практика. За цей час переважно займалися адміністративним і кримінальним правом, правилами дорожнього руху. Люди зібралися в основному адекватні. Але різні. Є в нас хлопець із оселедцем, є дівчата з татуюваннями. Хтось узагалі на роботу на мотоциклах приїжджає. Хоча є претензії до хлопців, які на відео з бездомними потрапили. Силові дії заборонені. Нас вчили без зброї вирішувати конфлікти. А спецзасоби потрібно застосовувати тільки в критичній ситуації, коли слова не допомагають. Як на мене, це перебір – стояти вчотирьох із балончиками проти людини, яка і так уже деформована психологічно.
Про гроші. Розповідали, що нам не повністю платили стипендії. Це не зовсім так. Держслужба – цікава річ. Оплата відбувалася так: 1-го числа ми заступили на роботу, 20-го видають зарплату. Тобто платять за 20 днів. Із 2 тис. грн це буде приблизно 1,2 тис. Наступного місяця видали повну зарплату й нестачу. Ми самі спочатку не зрозуміли, що відбувається. Але розрахувалися з нами повністю. Озвучені міністром розміри зарплат – правда. Але вони залежать від кількості змін. В одному місяці їх може бути більше, в іншому менше.
Читайте також: «Слава Богу, міліція нічого не робить»
Про патрулювання. Нічна зміна в мене починається о 21:30. У перший день ми приїхали о 14:00. Ніхто не знав, як відбуватиметься патрулювання. А ще ж потрібно забрати камери, рації, ключі, зброю, спецзасоби. Це час. За годину поки що не встигаємо. Але то технічний момент, він ще обкатується. Після того як ми все отримали, сідаємо в машину. Її оглядає група моніторингу. Фіксує пошкодження, наявність пального, аптечки тощо. Якщо, скажімо, в аптечці чогось не вистачає, нам одразу ж це видають. Якщо мало бензину, дають або талон, або картку для оплати. Готівки немає. Усе в електронних грошах. Немає можливості, як кажуть, «намутити». Плюс у нас є лист, у якому пишемо, скільки кілометрів проїхали, скільки бензину залишилося. Злити пальне нереально. Хоча бензин і так не шкодують.
У мене було тільки чотири зміни, але про затримання є що розказати. Нещодавно колеги затримали бездомного з вогнепальною зброєю. Їм довелося діставати пістолет, знімати його із запобіжника. Але патрон у патронник не досилали. Затриманий не чинив опору, зброю кинув, став на коліна, руки за голову – все класично. Приїхали оперативники, оформили його.
У мене була схожа історія. Трапився чоловік із ножем. Чесно, я трохи розгубився. Ніколи не потрапляв у такі ситуації. Намагалися вирішити все розмовою. Викликали підкріплення: два патрулі плюс хлопці з РВВС. У мене балончик, кийок у руках, але застосовувати їх не хотілося. У результаті все вирішили без сили. Ще була історія. У магазин Roshen на Харківському масиві забігло до 30 осіб у масках, вони почали погром. Як я зрозумів, це такий флешмоб проти Порошенка влаштували. Викликали патрулі, ми приїхали. Іду вздовж вулиці, шукаю погромників, бачу лисого хлопця в камуфляжі і з рюкзаком. Думаю, пробіжуся, запитаю в нього, чи не помітив підозрілих людей. Він обертається, бачить, що я біжу, кидає рюкзак і починає тікати. Довелося близько кілометра гнатися за ним до торговельного центру. Я кричав «стояти» – перехожі намагалися його зупинити, але марно. Люди пішли на головний вхід чергувати (радує, що нам допомагали). Приїхала група з РВВС. Почали його шукати. У результаті виявили в туалеті. При ньому – ніж та документи батальйону «Азов», граната. Не бойова, а для страйкболу. Але ж ми не експерти, не можемо зрозуміти, перероблена вона чи ні. Хлопці його відразу в наручники, він розповідає, що нічого не знає. Але в мене камера все пише. Взагалі камера – хороший інструмент. Тут уже правопорушник не скаже, що йому ніж у руки всунули або щось підкинули.
Про систему. Що ж до викликів, то найбільш «спекотні» дні – це п’ятниця і субота. Багато сімейних бійок, пограбувань. Грабіжників особливо важко ловити. Вони місцеві. Знають, де ховатися, де можна скинути вкрадене. Так що ми зараз катаємося дворами, щоб знати місцевість.
Читайте також: Аваков відсторонив трьох старих міліціонерів за протидію новій поліції
Як працює система? Виклики надходять на наш комп’ютер. Там зазначені адреса й характер правопорушення: грабіж, бійка і т. ін., а також район. Найближчий екіпаж цей виклик отримує. Але якщо хлопці будуть зайняті, то він надходить першому вільному патрулю. Таким чином, ми дуже мобільні. Квадрати, які патрулюємо, невеликі, по 2 км. Вночі приїжджаємо за 2–3 хв.
Думаю, багато людей виявилися неготовими морально бачити цей бруд міста: наркоманів, бездомних, які порушують, а при затриманні роблять невинні очі. Є підозра, що з часом частина людей піде з поліції. Чув, що вже є кілька десятків рапортів на звільнення, але їм ходу не дають. Плюс деякі могли бути неготовими до такого режиму роботи з мінімальним часом на сон. Я, наприклад, після роботи звільняюся аж об 11-й ранку. А за нічну зміну – 8–10 викликів. У деяких більше. Особливо у квадратах, де є ринки, метро, де багато крадіжок. На такі випадки ми виїжджаємо зі слідчо-оперативною групою, тому що в неї є досвід. Наша ж функція превентивна. Якщо складна ситуація, ми не лізтимемо вперед. Викликаємо спецпідрозділ, охороняємо місце, не пропускаємо туди людей, щоб вони не постраждали. У цьому плані ми не супергерої.
Про «стару» міліцію. Конфліктів із міліціонерами поки що не було. Але всім відомий Оболонський район: дівчата привозять затриманих, а їх не фіксують і відпускають. Сказати, що міліція задоволена тим, що ми відібрали в них шматок хліба, не можу. Хоча в нашому районі хлопці нормальні. Іншим пощастило менше. Тому що подекуди міліціонери «кришували» ринки, ятки. І мали з цього гроші.
Наші хлопці хотять працювати. От скажіть, скільки міліціонерів бігало б лісами за хлопцем, який вкрав кулон і золотий ланцюжок? Був у нас випадок на Бориспільській. Кілька патрулів 40 хвилин шукали злодія в лісосмузі. Спіймали. Ним виявився спортсмен-наркоман. Зрозумійте, у нас є бажання щось поміняти. Але особисто я трохи розчарований, що всі ці зміни відбуваються доволі повільно.
Про правосвідомість громадян. Чесно, після першої зміни хотілося бити людей за свинське ставлення до законів й одне до одного. Але хочеться вірити, що коли буду, скажімо, два місяці ходити і говорити людям: не переходьте дорогу в недозволених місцях, то рано чи пізно вони перестануть це робити.
Люди із совковим типом мислення нас не зовсім сприймають. Молоді – навпаки. Якщо вони сидять, п’ють пиво або горілку, ми підходимо, кажемо, що порушують закон, вони вибачаються, згортаються і йдуть.
Про керівництво. Згуладзе нас підтримує, спілкується. Каже, щоб не переживали. Якщо не пам’ятаємо якусь статтю закону, не страшно, просить говорити суть. А подивитися номер можна в процесі.
Читайте також: МВС попросило Японію замінити нові машини патрульної поліції Києва
У нас хороші командир батальйону і його заступник. Самі хлопці із «Сокола». Вони теж «у поля» виїжджають, допомагають нам час від часу. Тобто немає такого, що начальство просиджує штани в кабінетах.
Про мінуси роботи. Нас мало вчили оформляти ДТП. У моєму районі є дві людини, які це роблять швидко. У разі чого їх викликаю, щоб час не втрачати. Так само нас не вчили регулювати рух. Скажімо, є подвійне перехрестя, чотири світлофори, один із них не працює. Всі учасники руху дивляться на мене. І комусь горить червоний, а я показую їм їхати. Був затор, ми так-сяк його розрулили. Але якби довелося таке робити в будній день у годину пік, це був би провал.
Є невеликі проблеми з формою. А конкретніше – із зимовим взуттям. Обіцяли літнє, але поки що ми його не бачили. Поки така ситуація, дозволили носити своє. Але чорне. І дозволили ушивати форму. Щоб було зручно і красиво.
Так, у нас є побиті машини. Це недосвідченість водіїв і втома. Не всі можуть працювати по 14 годин. Людина може не зреагувати вчасно.
Про «втрачену» зброю. У одного з патрулів виникла проблема з машиною: її не могли кинути. І в результаті хлопці не встигли на перезмінку. Щоб ви розуміли, під час здачі зміни пишуть, що немає, скажімо, машини і двох пістолетів. Чому. Припустімо, одна машина в ДТП або в райвідділі оформляє затриманого. І патруль не можуть відпустити. Виходить мінус машина і два пістолети. Це проста звітність, щоб людей і техніку контролювати. Потім, зрозуміло, хлопці приїхали, здали зброю, все зійшлося.
Ще мінус у тому, що зі зникненням ДАІ водії відчули свободу й почали ганяти. Їду якось на терміновий виклик, 95 км/год. І мене обганяють. Кілометрів 120! А швидкість я фіксувати не можу. І навіть якщо зупиню порушника, то що йому скажу?
У чому ми відрізняємося від міліції, то це в оперативності. І нас більше, ніж пепеесників. Як вони працювали: є виклик – вони на нього виїжджають із РВВС. А ми патрулюємо квартали, постійно в русі, бачимо багато порушень. Припустімо, оголошують перехоплення автомобіля. У місті 200 машин і піші патрулі. Як думаєте, простіше викрадений транспортний засіб перехопити? Ми можемо блокувати дороги, працювати на випередження.