Зокрема, політолог зауважує, що немає одного визначеного способу, аби підвищити рівень довіри до опозиції.
«Немає певної чарівної палички, яка би одномоментно відродила довіру до опозиції. Потрібна ціла низка системних послідовних дій і тоді, можливо, ситуація зміниться», – відзначає Фесенко.
«Нині зростає соціальна напруга в країні, існує чимало соціальних проблем. Думаю, що опозиція якраз могла би заробляти бали та підтримку людей, захищаючи їх соціальні права. Інша річ, що зараз самі протестувальники (ті ж чорнобильці чи афганці) дистанціюються від опозиції, не хочуть політизації своїх акцій. У такому випадку, опозиція сама може виносити на свої гасла соціальні питання і працювати не в телевізорі, а з реальними людьми на вулицях і площах. Я думаю, це ключова помилка опозиції. Чимало соціальних верств населення потребує просто юридичної підтримки, що опозиція з її базою кваліфікованих юристів могла би забезпечити», – пояснює він.
Причину вибору рекламування з екранів телевізорів Фесенко пояснює підміною розуміння політики і піару.
«Одна із ключових проблем не тільки опозиції, а взагалі політиків – це ототожнення політики з піаром. Політичну активність замінюють питанням:«З яким питанням я маю вийти на чергове ток-шоу, про що я маю сказати, щоб сподобатись аудиторії?». Звісно, за допомогою телевізора – це простіше, зручніше і безпечніше. Як на мене, значна частина опозиціонерів втратила навик, як працювати на вулицях. Крім цього, для цього потрібні серйозні кадри, а отже треба, щоб працювала партійна машина. А в більшості наших лідерів опозиційна машина існує у вигляді центрального апарату, купки бізнесменів в регіонах і все. За останні роки ніхто не проводив конкретних соціальних акцій, хіба до виборів. Максимум, що можуть робити – це спроби організувати певну масову акцію», – відзначає експерт.
Водночас Фесенко наголошує, що на дієвість опозиції впливають і внутрішні протиріччя, які вигідні владі.
«Влада, думаю, буде провокувати конфлікти, зіткнення інтересів, грати на протиріччях всередині опозиції. А для того, щоб їх було менше, найбільшим опозиційним силам треба також і стримувати свої емоції і особливо в багатьох питаннях покладатися не тільки на свої егоїстичні партійні інтереси», – вважає він.
Коментуючи суперечку між першим заступником голови партії «Батьківщина» Олександром Турчиновим та лідером партії «Громадянська позиція» Анатолієм Гриценком, політолог відзначив:
«Я достатньо добре знаю Анатолія Гриценка. Йому притаманні такі риси характеру як впертість і певний максималізм… Зараз привід відомий – це голосування в Верховній Раді, яке стало поштовхом до внутрішніх протиріч. Це об’єктивний конфлікт інтересів. Є конкретні політичні інтереси, зокрема, у зв’язку з майбутніми парламентськими виборами і можливості домовлятися – обмежені. Зокрема, зараз проблема виникла з координацією дій в мажоритарних округах. Повною мірою я не вірю, що опозиція може домовити, щоб був спільний опозиційний список кандидатів. Цього не буде. Але хоча б частково, по окремих округах і хоча б між найбільш впливовими політсилами – це можливо. І за великим рахунком в цьому зацікавлений той же Гриценко. Але в нього гору взяли емоції. А Турчинов відповів – підливає масла в вогонь конфлікту. Ця суперечка, звичайно, на користь влади».