Двічі – у переддень заокеанської мандрівки Віктора Януковича і після вчорашнього її завершення – там оголошували про його «робочий візит до США». Насправді президент України не переступав пороги ані Білого дому, ані конгресу, ані держдепартаменту, він навіть не побував в американcькій столиці. Майже усі (за деякими винятками) широко розрекламовані у Києві «заходи» відбувалися у рамках сесії Генеральної Асамблеї ООН. Як кажуть в Одесі, «это две большие разницы».
Існує ще й суттєва особливість. Як журналіст, котрому майже десять років випало працювати у штаб-квартирі ООН над Іст-рівер, я ставлюся до неї як до великого світового хурала, в якому нині представлені вже 193 держави. Усі вони рівноправні хіба що в одному: вийти на трибуну і говорити все, що їм заманеться. Однак прислуховуються в Організації Об’єднаних Націй, як і деінде в світі, тільки до сильних і багатих.
Україна, як добре відомо, до них не належить. І тим комічніше враження справляє помпезна вистава, яку влаштувало на світовому зібранні нашому «гаранту», щоб вислужитися перед ним, його оточення. Аби вас не занудило і не відволікло від суті, не буду перелічувати, скільки написаних для нього промов виголосив на оонівських імпрезах Янукович і на яких саме. Усі вони під один копил: жодної концептуальної ідеї чи свіжої думки. Самі лише штамповані фрази про відданість демократії, боротьбу з корупцією й турботу про добробут 45-мільйоного народу (не зрозуміло тільки чого він швидко розбігається по планеті куди тільки очі зирять). Таке враження, що Янукович і вся його довколопрезидентська рать вважають за лохів не тільки своїх співвітчиників, а й цілий світ.
Ось міні-набір з купи заяв, підготовлених за приповідкою «пил у вічі» з солідними дозами самовихваляння:
«…Мною були ініційовані в країні широкомасштабні реформи…»
«Фундаментом усіх реформаторських процесів в Україні є основоположні демократичні цінності…»
«Для України є важливими ті принципи, які сповідують НАТО та Європейський Союз, – демократія і верховенство права, і ми їх неухильно дотримуємося…»
«Україна займає чітку позицію щодо необхідності завжди і скрізь відстоювати права людини як найвищу цінність».
А ще Янукович роздавав на світовому форумі обіцянки-цяцянки у дусі передвиборчого покращення житя «вже сьогодні». Україна в найближчому майбутньому, з серйозним видом запевняв він світову спільноту, збільшить поставки екологічно чистих продуктів харчування за доступною ціною на міжнародні ринки, «у нас є для цього великий потенціал». І це після чорнобильської катастрофи з її неподоланими згубними наслідками!
Під рубрикою «Важливе» прес-служба Януковича упродовж декількох днів нашпиговувала сайт President.gov.ua (Офіційне представництво Президента України) його промовами та повідомленнями про зустрічі, що за традицією є ритульними у штаб-квартирі ООН. Їх доповнювала фотогалерея з трьох серій з портретними зображеннями «гаранта» у різних ракурсам, його ручкань з Генеральним секретарем ООН Бан Кі-муном, Бараком Обамою та іншими. (Оонівська галерея президента США, на сайті Білого дому, набагато скромніша і в ній відсутній знімок зустрічі з Януковичем, який продовжкє розігрувати роль його соратника у боротьбі з міжнародним ядерним тероризмом.
Втім, саме фотогалерея на President.gov.ua несподіваним чином висвітлила голу реальність. На одному знімку добре видно, що Янукович виступає у майже порожній залі Генеральної Асамблеї ООН.
Фокусники-ілюзіоністи з команди прес-служби президента вочевидь прокололися у візуальному жанрі, випадково вмістивши «не той знімок». Зрештою, це добре задля істини. Та стався прокол іншого ґатунку, що наочно демонструє, чого варті усі заяви Януковича про свободу преси в Україні.
На сайті President.gov.ua впадає в око коротке – порівняно з іншими -повідомлення, що відразу викликало в мене підозру. Ось його текст: «Президент України Віктор Янукович під час робочого візиту до США (м.Нью-Йорк) дав інтерв'ю агенції «Associated Press». Інтерв'ю провів відомий журналіст Стівен Херст. Журналіст насамперед поцікавився цілями, з якими Президент України прибув на 66-у сесіюГенеральної Асамблеї ООН. Серед інших тем інтерв’ю – українсько-російські відносини, євроінтеграційний поступ України, судова справа колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко».
На тому крапка. А де, власне, саме інтерв’ю? Його немає. І зовсім не випадково. Бо все у цьому повідомленні перекручено догори дригом. Левова частка інтерв’юХерста під промовистою назвою «Український лідер замовчує про Тимошенко»присвячена «леді Ю». Його передрукали безліч видань від Washington Post таInternational Herald Tribune доDallas Morning News, прочитали сотні тисяч читачів у США та в інших демократичних країнах. Воно віддзеркалює той факт, що Захід сприймає нині Україну через політично вмотивований судовий процес проти Тимошенко і водночас вразливість позиції Януковича. (Грати ж у цензуру з інтелектуальною, громадсько активною частиною суспільства в Україні в інформаційному столітті безглуздо).
Коротка амбітна гра у світову політику в стінах ООН для Януковича кзакінчилася. Позаду – Ялтинська конференція, на якій представники ЄС по суті висунули президенту України категоричну вимогу – звільнити Тимошенко та надати їй можливість брати участь у майбутніх виборах або ж без відмови від кримінально-комунівських звичок ніякого асоційованого членства в Євросоюзі не буде. Щоправда, над Януковичем змилостивися: йому дали шанс самому виплутатися з ситуації, на яку він сам себе прирік, зберігши, якщо так можна висловитися, обличчя.
У Москві на нього чекає жорсткіший ультиматум у російському стилі, який Путін вже публічно висунув. Крити Яниковичу нічим. Козирі внаслідок короткозорої політики втрачено. Термін перебування Чорноморського флоту РФ подовжено авансом на чверть століття, Севастополь віддано Росії. А порожній оонівський дипломатичний багаж до реальної політики жодного стосунку не має.