«So, one official photo for the memory», – каже президент Володимир Зеленський колезі з Литви Ґітанасу Науседі, який щойно увійшов до холу КВЦ «Парковий». Комплекс на Парковій Алеї у столиці, побудований зі скандалом ще у часи Януковича, за останні роки стрімко перетворився на осердя політичного життя України. Тут був передвиборчий штаб чинного глави держави, тут зараз головний штаб правлячої «Слуги народу» і проводять більшість ключових партійних заходів. Відтепер «Парковий» ще й місце проведення організованих Україною міжнародних подій – саме тут відбувся перший саміт «Кримської платформи», одним із гостей якого став президент Литви.
Науседу при виході з автомобіля зустрів міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, а за дверима комплексу його чекала ширша делегація у складі президента Володимира Зеленського, глави уряду Дениса Шмигаля, спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова і глави Офісу президента Андрія Єрмака. Останній цього дня знову перебував поруч із президентом під час усіх подій саміту, що вчергове викликало критику опозиції. Мовляв, офіційний статус Єрмака не відповідає статусу зустрічі.
Після спільного фото Науседу попросили до зали, а четвірка лишилася чекати інших учасників саміту. Їх приймали за схожою процедурою. За офіційним повідомленням пресслужби президента, делегацій було 46, тож Зеленський мав змогу ідеально відточити вимову словосполучення «official photo». Представництво на Кримській платформі у цілому стало відомим за кілька днів до саміту. З невеликими виключеннями. На рівні президентів прибули глави Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Молдови, Словенії, Фінляндії. На рівні прем’єр-міністрів – Румунія, Грузія, Хорватія, Швеція. Глав парламентів делегували Швейцарія та Чехія. Також завітав до Києва президент Євроради Шарль Мішель.
Зустріч президентки Естонії Керсті Кальюлайд
Окрім того, до Києва прибули 14 міністрів закордонних справ різних країн. Незважаючи на високе представництво, склад окремих делегації викликав найбільше суперечок в Україні. Йдеться передусім про США, Німеччину та Велику Британію. Жодна з країн, по-перше, не була представлена главами держав, по-друге, анонсований склад делегацій змінювали аж до останнього моменту. Варто казати прямо: це складно пояснити інакше, ніж тим, що у Вашингтоні, Берліні та Лондоні до кінця так і не визначилися як реагувати на Кримську ініціативу Києва.
Ті, хто не зовсім про Крим
У Штатах від початку дали зрозуміти, що президента Джо Байдена або держсекретаря Ентоні Блінкена чекати в Києві не варто. Однак це до певної міри компенсувалося тим, що 31 серпня має відбутися зустріч Байдена та Зеленського у Вашингтоні, а в Київ хотіли відправити міністра транспорту Піта Бутіджеджа. 39-літній політик – один із учасників праймеріз від Демократичної партії на виборах президента 2020-го, йому пророкують велику кар’єру. Анонсували, що Бутіджедж навіть залишиться в Україні на кілька днів. У підсумку до Києва завітала Джен Ґранголм – міністр енергетики. Вона таки залишиться ще на один день для участі ще й у заходах із нагоди 30-ліття відновлення незалежності.
Читайте також: "Український Талібан" і "шабаш": у центрі уваги російської пропаганди – День Незалежності України
У випадку Німеччини, то канцлер Ангела Меркель здійснила візити у Москву та Київ за кілька днів до саміту. Незважаючи на різні теорії про «сигнали», які Меркель нібито мала надіслати чи то Росії, чи то Україні, якихось несподіваних заяв під час обох візитів не пролунало. Принаймні, під час публічних звернень. Меркель відпрацювала стандартні «підтримка України» та «Північний потік-2 – це економіка». Зеленський підкреслено демонстрував на камери занепокоєність України діями Німеччини. Залишитися на саміт глава Німеччини, яка скоро піде у відставку, не забажала. Представляти країну мав міністр закордонних справ, однак і його у підсумку не було. «Через ситуацію, яка склалася в Афганістані», – заявила Меркель, але заява ця для українського спостерігача виглядає притягнутою за вуха, якщо не сказати гірше – смішною. У підсумку до Києва завітав міністр економіки та енергетики Петер Альтмаєр.
Засідання саміту
Як наслідок присутність США та Німеччини на Кримській платформі символічно зсунулася з питання власне Криму до питань енергетики. У цьому, схоже, і є сигнал, який надсилають країни про свою політику найближчим часом: окупацію ми не визнаємо, але давайте більше казати про економіку.
Третій тривожний момент – заміна міністра оборони Великої Британії на голову міністерства з європейського сусідства та Америки Венді Мортон. Як відомо, Україна та Велика Британія останнім часом суттєво посилили співпрацю саме у військовій галузі. І неприбуття міністра Бена Воллеса, якого анонсували від початку, складно назвати приємною звісткою.
Франція, до слова, також надіслала міністра торгівлі Франка Рістера. Загалом же представництво країн на Кримській платформі максимально відображає їхню зацікавленість і переживання щодо агресії РФ. Чим ближче до кордонів України, тим представництво вище, чим далі, тим рівень зменшується аж до повної нецікавості, якщо казати про Південну Америку і Африку, які взагалі не були представлені.
Читайте також: "Націоналістичні замашки": як окупанти реагують на інтерв'ю Зеленського телеканалу "Дом"
Символізм і стиль
Навряд чи за рівень представництва тих чи інших держав слід критикувати Україну. Варто визнати, що Києву таки вдалося головне: поставити гучний наголос на питанні Криму, можливо, й усупереч бажанням багатьох лідерів Заходу.
Одна з проблем України в останні роки, що ключові питання окупації та протистояння Росії виведено у певні рамки. Якщо Донбас, то тільки Мінський процес; якщо НАТО і євроінтеграція, то тільки у прив’язці до питань боротьби з корупцією. Крим узагалі опинився на задвірках. Згадувати про незаконну окупацію періодично слід, але жодних реальних кроків робити не обов’язково, якщо не казати небажано. Кримська платформа порушує такі рамки і стає одним із перших прикладів проактивної міжнародної політики країни.
Постійний офіс Кримської платформи
Про що слід окремо згадати, то це про стилістику. Якщо слідкувати за реакцією на саміт у Росії (а вона була доволі знервованою, що хоч і дрібниця, але приємна), то крім «шабаш» від Сєргєя Лаврова, пролунав ще й інший епітет – «політичний перформанс». Про це заявив заступник Лаврова Алєксандр Грушко в інтерв’ю газеті «Коммерсантъ», опублікованому безпосередньо в день українського саміту. І хоча в Росії цей епітет вжили у негативних тонах, але саму суть, здається, вловили правильно.
Два роки тому, коли Володимира Зеленського обрали президентом, він обіцяв нову інформаційну політику, зокрема, й у питанні деокупації. Мовляв, Україна ставатиме гучнішою і привабливішою, а його досвід у шоубізнесі буде корисним саме тут. У перші два роки нічого особливого від нової влади у цьому напрямі помітно не було. Проте останнім часом Зеленський і команда поволі таки починають вдало використовувати попередній досвід у медіа на користь державній політиці. Тут можна пригадати і нещодавній «тролінг» Путіна з пропозицією зустрітися чи то в Криму, чи у Ватикані, на який у Кремлі просто не могли відповісти вдало чи кмітливо. Тепер Кримська платформа, стосовно якої варто підкреслити хорошу організацію і режисуру.
Читайте також: "Потужний інформаційний удар по Росії": як соцмережі коментують саміт "Кримської платформи" в Києві
Вона не стала стандартною паркетною подією, від якої всі засинають вже за 15 хвилин після початку. Виступ Джамали на початку, який дехто намагався критикувати через витрачені кошти держбюджету, повністю виправдав себе. Сигнал набагато важливіший за гроші – кримська татарка виконує пісню про сталінську депортацію її народу на відкритті саміту, присвяченому деокупації півострова. Це гучно, красиво і це запам’ятовується. Так само як і завершення саміту сильним виступом Мустафи Джемілєва з кримськотатарською приказкою: «Царство шакалів триває, поки не піднімуться леви». Вже за годину Джемілєва цитував голова Сенату Чехії Мілош Вистрчіл під час свого виступу у Верховній Раді. Постійний офіс Кримської платформи у Києві діятиме водночас як музейний простір та місце для різноманітних заходів, що не даватиме забути про тему. «Політичний перформанс» у сучасній політиці таки важить багато. Росія ж просто не може вдало й так само масштабно відповісти на нього. Кримська платформа вдарила по самій суті російської стратегії щодо Криму – поступовому забуттю окупації.
Виступ Джамали
Що ж до України, то далі буде набагато складніше. За рік доведеться відповісти на запитання, а що зроблено в межах Кримської платформи, окрім власне саміту? Певні плюси вже є. Наприклад, під час підготовки Україна нарешті скасувала закон про Вільну економічну зону Крим, який дозволяв торгувати з окупованою територією олігархам, і який роками критикували переселенці з півострова. Пролунали й натяки під час саміту. Прем’єр Денис Шмигаль назвав суму збитків від окупації у понад $100 млрд. Можливо, Росію активніше переслідуватимуть передусім з метою змусити її заплатити за анексію.
Напередодні Кримської платформи «Демократичні ініціативи» опублікували всеукраїнське опитування стосовно Криму. Виявилося, що з 2016-го кількість громадян, які переконані, що «Крим повинен входити до складу України» зменшилася на 7%. Зараз таких 61%. Якщо за рік громадян, які переконані у майбутній єдності з Кримом побільшає, то платформа ще більше виправдає своє існування.