Українська наука страждає на хронічне недофінансування. На жаль, цей прикрий факт не є новиною. Проте днями активісти від Академії наук таки вирішили потрапити з цією інформацією у випуски новин. П’ятеро керівників професійної спілки працівників НАНУ в понеділок влаштували прес-конференцію, на котрій пообіцяли вивести під стіни Кабміну й Адміністрації президента до трьох тисяч пікетувальників. Аналогічні акції мали відбутися й біля обладміністрацій у тих містах України, де є великі установи й організації НАНУ.
Причиною такого кроку вчені називають не брак коштів узагалі, а недотримання урядом його ж обіцянок. Ще в травні профспілка НАНУ уклала з Кабміном домовленість про гарантоване фінансування першочергових потреб Академії, до яких належать: по-перше, оплата праці працівників, по-друге – оплата комунальних послуг.
Оскільки НАНУ – це тисячі працівників і величезна загальна площа приміщень по всій Україні, йшлося про серйозні суми. У травневому меморандумі уряд, зокрема особисто віце-прем’єр Сергій Тігіпко, пообіцяв а) в поточному році дофінансувати потреби Академії на суму близько 200 млн грн; б) в проекті бюджету-2013 повністю врахувати заявку на фінансування, яку подасть президія НАНУ.
«Нічого зроблено не було», – запевнив Тиждень.ua голова профспілки Анатолій Широков. За його словами, час ішов, а вчених продовжували годувати обіцянками. Коли рік сягнув середини, НАНУ обіцяли додати вже 114 млн. З початком осені – 73 млн грн. А нині, коли до кінця року лишилось менше трьох місяців, ідеться вже приблизно про 0,5 млн грн. Але навчені гірким досвідом вчені побоюються, що зрештою не побачать нічого взагалі.
Наступного року ситуація має погіршитися. Згідно з проектом держбюджету-2013, котрий уряд раніше подавав до Ради, фінансування НАНУ має становити 2 млрд 540 млн грн, але це задовольнить лише 65% потреб Академії. За словами профспілкових активістів, це ставить керівництво Академії перед вибором: або скоротити понад 7700 працівників, або призупинити діяльність НАНУ на два – три місяці. Оскільки ні перший, ні другий варіант для установи не прийнятний, говорить пан Широков, в інститутах та інших організаціях НАНУ вдаватимуться до іншої практики: неповного робочого дня та відправки працівників у відпустки за власний рахунок.
Власне, кажуть учені, до такої практики вдаються вже давно. Але тепер вона поглибиться. Хоча, зрозуміло, постійно застосовувати її нереально. Особливо дратує профспілку НАНУ той факт, що напередодні виборів влада намагається задобрити широкі кола електорату, наприклад, тих самих учителів, обіцяючи їм підвищення окладів, але робить це, зокрема, і за рахунок науковців. Обіцяне співвідношення зарплат учених і середніх зарплат у промисловості не відповідає дійсності вже тривалий час, кажуть там, але перед виборами це особливо помітно. Адже влада намагається «дбати» насамперед про численніші групи потенційних виборців.
Тож науковці вирішили, перефразовуючи відомого генетика, не чекати гречки від влади, а вимагати її. В прес-релізі профспілки НАНУ наведені розрахунки, з яких можна дійти висновку, що зарплати вчених у роки «помаранчевої руїни» зростали швидше, ніж за нинішніх часів «стабільності». Після чого прямим текстом сказано: вчені вже бачать, чого варта ця «стабільність», і передбачають, який за нею настане «добробут». Інакше кажучи, йдеться уже про політичні гасла.
А якої думки з цього приводу офіційне керівництво НАНУ? За словами Анатолія Широкова, президент Академії Борис Патон не в захваті від політизації питання. «Борис Євгенович нам говорив: та, може, не треба порушувати це питання напередодні виборів. Ми сказали: а коли ж, як не зараз?!» – розповів голова профспілки.
Насправді, знаменитий учений, котрому 27 листопада виповниться 94 роки, славиться тим, що всіма силами оберігає ввірену йому установу, для чого готовий і співпрацювати з владою (2004 року Патон був довіреною особою кандидата в президенти, прем’єр-міністра Януковича, а 2010-го – довіреною особою кандидата в президенти, прем’єр-міністра Тимошенко), і тиснути на неї. Останнє йому дозволяють як світова слава, так і вольовий характер. Як висловився у розмові Тиждень.ua один із ініціаторів нинішнього демаршу науковців, «для себе Старому давно нічого не треба, але для Академії він зробить усе». Тож можна припустити, що погроза акціями протесту, котра номінально йде від академічної профспілки, дістала з боку Бориса Патона принаймні мовчазне схвалення.
Найцікавіше ж у тому, що ця погроза, схоже, досягла певного ефекту. За даними Тиждень.ua, уряд погодився гарантувати вимоги науковців. До того ж підписом не Тігіпка, а Миколи Азарова. У відповідь профспілка вже перенесла обіцяну на 10 жовтня акцію протесту. Тепер там кажуть, що вона може відбутися 24 жовтня, якщо Азаров не виконає обіцянки внести в проект бюджету-2013, що зараз формується урядом, так би мовити, по другому колу, всю суму, необхідну для оплати праці працівників НАНУ (2 млрд 427 млн грн.)
Можливо, вченим, справді, вдасться домогтися свого: партія влади не хоче напередодні виборів спалаху соціальних протестів, та ще й від учених, що вкотре погіршить її імідж не лише серед українців, а й у світі. Водночас, навіть якщо чинний синьо-білий уряд внесе вимоги НАНУ в проект бюджету на наступний рік, протягом розгляду в парламенті вони можуть «зникнути». І хоча більшість у наступній Раді, вочевидь, буде сформовано навколо Партії регіонів, в АП та Кабміні запевнятимуть, що в усьому винні депутати, на котрих урядовці й сам президент, звісно ж, не мають жодного впливу.
В будь-якому разі ця історія яскраво демонструє всі «принади» тієї політики, яку нам змальовують як політику розвитку. Наразі вона лише примушує тих, хто має втілювати інтелектуальну еліту суспільства, розвивати в собі навички до торгів із владою.