Однією з перших позитивних тенденцій після зміни влади було нівелювання дефіциту рахунку поточних операцій (див. «Ознаки стабілізації»). У час правління Януковича за цією статтею Україна щороку витрачала мільярди доларів на імпортні споживчі товари, яких, виходячи з рівня виробництва та доходів, не могла собі дозволити. Для цього держава у спілці з бізнесом брала за кордоном величезні кредити, які роздавала населенню у формі популістично завищених соціальних виплат. Ціла країна жила не по кишені, й тепер настав час розплати, про який прекрасно знають ті, хто отримував позики до кризи 2008–2009 років, не маючи достатніх заробітків. Девальвація, яка зменшила купівельну спроможність доходів усього народу, відновила статус-кво, нівелювавши дефіцит поточного рахунку. Тож тепер країна живе по кишені, а споживання не стоїть на перешкоді розвитку.
Однак зі зрівноваженням рахунку поточних операцій відплив валюти з України не завершився. Повалення режиму спричинилося до того, що екс-можновладці почали масово виводити гроші за кордон для убезпечення їх від конфіскації. Окрім $32 млрд, які, за даними різних медіа, Янукович готівкою вивіз у Росію, з України різними шляхами виводилися мільярди доларів. По-перше, за січень – березень громадяни купили в банків на $1,8 млрд більше, ніж продали. Очевидно, частину цієї суми контрабандою вивезено за кордон і на українську економіку вона не працюватиме. Але тенденція вже змінилася, оскільки у квітні – травні українці збували фінустановам більше валюти, ніж придбавали. По-друге, за п’ять місяців цього року ще півтора мільярда доларів залишило банківську систему іншими шляхами, не пов’язаними з попитом населення. Одначе й ця тенденція спадає, адже у травні втрати валюти за цим каналом не перевищили $200 млн. По-третє, внаслідок депозитної паніки за січень – травень вкладники винесли з українських банків 45 млрд грн і валюти на $5,6 млрд. Звичайно, гривнева складова цих сум залишилася в Україні, бо за кордоном вона нікому не потрібна, і згодом повернеться в банки або на споживчий ринок, стимулюючи народне господарство. А от частина колишніх валютних депозитів, мабуть, уже перебуває поза межами нашої держави. Так чи так, але й ця тенденція розвернулася в червні: за результатами місяця Нацбанк зафіксував невеликий приріст депозитів фізичних осіб (основа депозитної бази) на 0,4%. По-четверте, суттєвий відплив валюти відбувався у формі прямих іноземних інвестицій за кордон, очевидно, фіктивних (див. «Ознаки стабілізації»). За п’ять місяців 2014 року сальдо ПІІ (різниця між вкладеннями з України за кордон та із-за кордону в Україну) становило мінус $1,1 млрд, хоч раніше постійно було додатним. Ця тенденція теж змінюється на протилежну, позаяк у травні воно дорівнювало $7 млн.
Отже, відплив грошей із країни, зокрема й банків, припиняється тільки тепер. Економіка, яка впродовж трьох-чотирьох місяців працювала на вихід у ліквідність (вилучення депозитів, вивід капіталу із країни, купівля валюти, відмова від споживання), повертається в нормальний режим роботи. Загалом це дуже сприятлива тенденція, яка забезпечує підґрунтя для системного припливу капіталу та економічного зростання. Понад те, є ще один важливий внутрішній ресурс. За січень – травень обсяг готівки поза банками виріс на 49 млрд грн. Це переважно гроші, зняті з депозитів і покладені під матрац, тобто вилучені з економічного кругообігу. Влада повинна якомога швидше забезпечити загальну стабілізацію в країні з тим, щоб ці кошти повернулися до банків і почали працювати на економіку.
Читайте також: Торгівля без меж
Ситуація в державних фінансах також більш-менш стабільна. У березні – травні доходи держбюджету зростали порівняно із 2013 роком. Однак у червні впали на 7,8%. Можливо, це тимчасовий результат, спричинений подіями на Донбасі. Але в медіа частішають нарікання на те, що тіньові схеми на митниці нікуди не зникли, а податківці повертаються до свавілля, регулярно проводячи «маски-шоу». Значить, податкова й митна служби потребують максимально швидкого реформування. Отож новий податковий кодекс, у якому серед іншого планують зменшити кількість податків до 6–10, потрібно розробляти чимшвидше. Інакше бізнес та чиновники знову притруться, а відтак будь-які зміни наражатимуться на шалений опір.
Поява позитивних тенденцій позначається на роботі реального сектору. Так, падіння промисловості у травні сповільнилося до 2,1% на тлі 6,0% у квітні. Харчова промисловість виросла на 6,3%. Одним із головних факторів цієї динаміки, безумовно, є зняття тарифних обмежень для експорту українських товарів у країни Євросоюзу. Мабуть, тому загальний обсяг товарного експорту з України у травні виріс на 1,7% після багатомісячного падіння. Відкриття європейського ринку для наших товарів – ось реальна допомога ЄС, яка справляє позитивний ефект уже з першого місяця й, імовірно, так буде надалі.
У травні вповільнилося падіння в будівництві, хоча його темпи досі високі -18,7% (-24,9% у квітні). Глибокий спад визначили згадані невизначеність і робота економіки в режимі виходу в ліквідність. Скорочення кредитування, спричинене зменшенням депозитної бази, та відплив коштів за кордон призвели до того, що в І кварталі 2014 року валове накопичення основного капіталу знизилося на 19% у постійних цінах, а загальні інвестиції в економіку (основний та оборотний капітал) у номінальному вираженні впали на 53%, до 18 млрд грн. Якби ця тенденція тривала, то падіння економіки було б дуже глибоким і цього року не завершилося б. Але зі стабілізацією ситуації в банківській системі та припиненням відпливу капіталу є надія, що тенденція розвернеться. Травневі показники будівництва лише натякають на це, тож уряду треба докласти якнайбільше зусиль, щоб рівень кредитування та інвестування в економіці відновився. Єдиною перешкодою для цього на сьогодні, мабуть, є події на Донбасі.
Читайте також: Половинчасті реформ. Що встиг уряд
Хоча темпи інфляції у травні знизилися порівняно із квітнем (1,0% до попереднього місяця проти 3,8% у квітні), річний показник залишається високим (12,0%). Це призвело до падіння реальних доходів громадян та до зменшення оптового товарообігу за січень – травень на 9,8%, вповільнення обороту роздрібної торгівлі від двозначних чисел минулого року до 2,9% за п’ять місяців нинішнього. Виходить так, що в першому півріччі обсяги споживання стали меншими через невизначеність і елементарну відсутність постачання до магазинів Донбасу. При цьому економічні контрагенти не змогли замістити їх інвестиціями, адже багато з них виводили гроші за кордон. Саме ці два чинники призвели до економічного спаду. Але вже травневі показники промислового виробництва свідчать про те, що українські підприємства здебільшого працюють у нормальному режимі (на Донбасі відбулася зупинка кількох ненайбільших заводів, пошкоджено й зупинено Слов’янську ТЕС ПАТ «Донбасенерго»). Це дає надію на дальше зростання у другому півріччі.
На думку НБУ, вплив подешевшання гривні на рівень цін вичерпується, тож падіння споживання надалі малоймовірне. А якщо реальний сектор повернеться до капіталовкладень (для цього на сьогодні є всі економічні умови, стримує лише ситуація на Донбасі), то у другому півріччі економіка цілком може вийти з рецесії. Принаймні після падіння на 1,1% у І кварталі та, ймовірно, дещо більшого зниження у ІІ не видно жодних підстав говорити про зменшення ВВП за результатами року на 5%, як очікував уряд, або на 4,6%, як передбачають НБУ й травневий консенсус-прогноз Мінекономрозвитку, який об’єднує оцінки 15 організацій. Про такі темпи регресу можна говорити лише в тому випадку, коли порівнювати цьогорічний обсяг виробництва в Україні без Криму (3% ВВП) з минулорічним в усій державі. Або якщо протистоянню на Донбасі надаватимуть чергових зовнішніх поштовхів. Сподіваємося, цього не буде.
Читайте також: Втримати рівновагу. Кредит МВФ: панацея від усіх бід чи черговий привід для занепокоєння?
Якщо винести за дужки бойові дії на Донбасі, то економічної катастрофи в Україні наразі вдалося уникнути. Але для забезпечення якісного зростання та структурних зрушень в економіці потрібні фундаментальні реформи. Залишається вірити, що уряд над ними працює і проведе їх якомога швидше. Інакше через рік-два, коли треба буде повертати борги міжнародних донорів України, вже для теперішнього Кабміну настане час розплати.