Спочатку все це нагадувало дурний жарт. «Заворушення в Дагестані: Росія звинувачує Україну», — виніс до заголовка відвертий фейк популярний французький часопис Le Figaro. У тому ж дусі щогодини висловлювалося радіо France Info, вкид обговорювали в студіях телеканалів BFM TV, LCI та інших медіа. Ані абсурдність звинувачень, ані сумнівність джерела не зупинили французьких колег у бажанні хайпонути на гарячій темі. Професійні стандарти, кажете? Почнемо з того, що якісна преса не поширює обвинувачень, які не мають жодного підтвердження. Обов’язок журналіста — перевіряти інформацію до того, як оприлюднити. Чому Le Figaro та France Info цим професійним стандартом знехтували, залишається здогадуватись.
Цими днями на французькому телеканалі LCI обговорювали, Вагнер у Росії — усе ще бренд чи вже ні та чи дійсно Кадиров запросив до своїх загонів залишки цієї найманської структури, щоб стримувати «нацистську чуму» в Україні. З усіх учасників дебатів лише одна журналістка зауважила, що варто, врешті, припинити ретранслювати пропаганду про нацистів в Україні, коли в Росії відкрито діють справжні нацисти. Що відбувається насправді, добра половина «експертів» популярних телевізійних шоу уявляє дуже приблизно. Російське лобі впевнено піднімає голову й використовує кожну нагоду, щоб дискредитувати Україну, зіштовхнути лобами різні етнокультурні та релігійні громади й насіяти, де тільки вдасться, туману й мороку.
«Україна підтримала ізраїльтян одразу після жахливих погромів 7 жовтня. Україна сама зіткнулася з варварством і тероризмом, — наголосила в розмові з Тижнем французька журналістка, співзасновниця колективу «Stand With Ukraine» Алін Ле Бай-Кремер. — Росія ж приймає лідерів ХАМАСу в Москві, проголошує антисемітські заяви устами свого президента та міністра закордонних справ, використовує іранські безпілотники для вбивства українських цивільних осіб, ударила ракетами по Бабиному Яру, а колишній головний рабин Москви у вигнанні сам закликав єврейську громаду в Росії терміново тікати… У Росії панує жахлива атмосфера антисемітизму, останніми днями в кількох частинах Російської Федерації відбулися спроби погромів (у Махачкалі дехто шукав євреїв навіть у двигуні літака на злітно-посадковій смузі!)… Проте все ще є люди, які підхоплюють злочинну пропаганду Кремля, без лапок і належної дистанції, про “денацифікацію” України або причетність України до того, що сталося в Дагестані».
Читайте також: З Києва до Тифлісу й назад. Як УНР будувала відносини з Грузинською Демократичною Республікою
Який відсоток французьких дослідників, журналістів, політиків розуміє, що для того, щоб зупинити лихо, необхідно належним чином озброювати Україну? Ще рік тому в такому ключі висловлювалася добра половина публічних спікерів. Нині ситуація змінилася. І через «утому від війни», яку активно озвучують друзі Кремля, і через війну в Ізраїлі, яка лякає ланцюговою реакцією, що вже починає виявляти себе у Франції. Згідно з даними поліції, після 7 жовтня в країні було скоєно 584 антисемітські акти. Медіа публікують фото будників із зірками Давида на стінах, констатують численні конфлікти в громадському транспорті, крайні ліві та крайні праві підливають олії до вогню, тож атмосфера електризується. Промосковські мережі вміло користуються контекстом, щоб навішати всіх можливих собак на Україну.
«Кремль бреше, використовує ситуацію, розливає свою отруту і вбиває, — ділиться з Тижнем спостереженнями Алін Ле Бай-Кремер. — Його брехня вбиває. І кожен, хто дійсно стежить за тим, що відбувається, не може цього не бачити.
Скрізь, де масово вбивали євреїв, де наростає антисемітська ненависть, можна знайти відбитки пальців Путіна.
Російський інформаційний простір нагадує «Радіо тисячі пагорбів» в Руанді, що було прямо причетне до геноциду. І попри все досі є люди, які вдають, що це нормальна комунікація, нормальна держава, нормальна влада, тоді як перед світом постала потвора-вбивця, яка заповзялася вчинити геноцид в Україні. Нападник убиватиме й далі скоюватиме інші злочини, поки зможе, допоки не задовольниться та не досягне своєї мети».
У соцмережі X (колишній Twitter) масово поширюються матеріали, загальна тема яких — «українці мають вимагати від своєї влади укласти перемир’я з Росією». Як повідомляє часопис The Insider, масована спам-атака розпочалася 25 жовтня. «Упродовж кількох годин твіти публікувалися з дуже високою швидкістю — 2,5 твіта на хвилину. Матеріали поширюються на фейкових сайтах відомих видань. Причому не тільки українських ЗМІ, а й провідних західних», — розповідає часопис. Паралельно із цим у різних містах України на вулиці вийшли жінки з однаковими плакатами «проти мобілізації». Колонки про неминучість поразки України публікуються на клонах українських і відомих західних видань — фейкових Spiegel, Welt, Fox News, Le Parisien, Walla та інших. Посилання у твітах ведуть на сайти-прокладки, з яких пересилають на сайт-клон. Ідеться про масовану атаку на українську та західну аудиторії із залученням ботоферм.
Читайте також: «Халіфат Свята Русь». Спільнота російських мусульман у війні проти України
Реальний британський часопис Time з обкладинкою «Ніхто не вірить у перемогу України» та недоречні заголовки у впливових французьких медіа стосовно погрому в Дагестані з’являються приблизно в той самий час. Чи варто й тут шукати пряме втручання Москви? Напевне, ні. Мова радше про суб’єктивність, про те загальне сенсове тло, що сформувалося довкола теми російсько-української війни в західних суспільствах. З ефіру в ефір, з тексту в текст більшість навіть прихильних до України речників не часто зупиняється на сумнівах щодо збройної допомоги Україні в перші місяці повномасштабного наступу, на недостатніх обсягах цієї допомоги, на відповідальності країн, що змусили Київ відмовитися від атомної зброї в 1990-х… Ідеться не так про конспірологію, як про поширене бачення, про загальну атмосферу, яка формувалася десятиліттями, про нестачу знань, про вплив шаблонів.
Появу публікацій з недоречними звинуваченнями та посиланнями можна й треба вважати симптоматичними. Вони свідчать про установки, що формуються сьогодні в журналістських колах не лише Франції. Флер симпатій першого року війни помалу вичерпується. В інформаційному полі Україні доведеться відповідати на нові виклики та відстоювати себе новими методами. Інакше ніяк. Маніпуляції довкола Дагестану — один із дзвіночків, що нагадує про зміну порядку денного.