Симпатичний, але змарнілий хлопчик-сирота в обідраній куртці, покинутий усіма в різдвяну ніч, – що може бути зворушливішим? Хіба його не менш змарніла десятирічна сестра, котра наважується на першу в своєму житті крадіжку заради того, щоб нагодувати брата. Її кримінальний «дебют» закінчується невдало – дівчинка потрапляє в руки безжальних охоронців супермаркету, й цей випадок стає лише початком «чорної смуги» дитячих поневірянь. Хоч як дивно, але ці мало не архетипові мелодраматичні образи цього разу опинилися в арсеналі Кіри Муратової, яку не раз звинувачували у відвертому цинізмі. Новий фільм режисерки «Мелодія для шарманки» розповідає сентиментальну історію про зведених брата й сестру, що після смерті матері тікають з інтернату в надії знайти власних батьків. Історія ця відбувається напередодні Різдва, загальна святкова атмосфера якого підкреслює самотність та знедоленість сиріт. Потрапивши до «великого міста» (скомпільованого Муратовою з Києва та Одеси), вони стикаються з цілковитою байдужістю, що зрештою призводить до трагічного фіналу.
Цей нехитрий сюжет вичавлює сльози з очей глядачів понад дві години екранного часу. При цьому всі зазначені на афіші знаменитості (Рената Літвінова, Ніна Русланова, Олег Табаков) з’являються в епізодичних ролях доволі прохідних персонажів. Що характерно, інших персонажів у фільмі й немає. Окрім головних героїв-дітей (Олена Костюк, Роман Бурлака), «Мелодія для шарманки» повністю складається з другорядних дійових осіб, – таких, що зазвичай виконують функцію так званого соціального тла. Однак у Муратової саме це «соціальне тло», що переважно перебуває десь на периферії нашого зору, стає третім (та насправді найважливішим) головним героєм фільму. Прийом, завдяки якому їй вдається таке зміщення фокуса, простий: у самий центр цієї опосередкованої зони підкресленої соціальності вона ставить небайдужих глядачеві зворушливих сиріт, змушуючи сприймати знайомий набридливий «бекграунд» їхнім зацікавленим поглядом.
У кінотеатрах України з 3 грудня