Наступник сумнозвісного Уґо Чавеса зазначив, що питання «не має військового вирішення», але призначив головою спецкомісії з цього питання військового генерала й натякнув, що Венесуела готова до «захисту». Першими кроками з «відновлення справедливості» мають стати роздача венесуельських паспортів 200 тисячам мешканців прикордонних областей Гайани та пропагандистська кампанія з метою переконати їх, що під Венесуелою їм житиметься значно краще. Цілком зрозуміло, що Мадуро ретельно мавпує «кримський сценарій» свого друга та союзника Путіна. Знайомою рисою є й те, що ідею розширення кордонів за рахунок сусідньої держави гаряче підтримує більшість венесуельського суспільства незалежно від ставлення до Мадуро: президентський намір схвалюють навіть тамтешні опозиціонери. Тож Мадуро скористався випробуваним російським рецептом відволікти підданих від кепського стану справ у власній державі, а світ ризикує побачити ще одну гібридну війну. Можливо, уряду Гайани було б варто як засіб контрпропаганди спробувати розкидати з літаків над джунглями дайджести кримських і донбаських новин, щоб ті, хто спокуситься обіцянками «нафтового раю», знали, чим у світі закінчувалися аналогічні випадки.
Читайте також: Друга окупація насувається
Чим саме вони закінчуються, вже, здається, добре зрозумів Аксьонов. У Криму триває ледь прихована кампанія з послаблення Москвою місцевої «еліти» та поступової заміни її кадрами, чиї особисті справи не заплямовані прийняттям колись присяги державного службовця України та наступною зрадою цієї присяги. Коментуючи чутки про швидку заміну свого уряду на вихідців із Росії, Аксьонов спочатку відмахнувся, що все це бздура. Та коли від самого Мєдвєдєва пролунало, що тепер кожний кримський «міністр» отримає «у допомогу» собі заступника з Росії (це, певно, лише перший етап повільної нейтралізації нинішньої кримської «влади»), Аксьонову довелося викручуватися й казати, ніби це він сам запросив із Москви свіжі кадри та особисто їх затверджуватиме на посадах. Авжеж, куди він подінеться, затвердить. Він тепер що завгодно зробить, бо чекістські вовки звужують кола навколо нього самого: кажуть, ФСБ уже затримала за земельні махінації його зятя, «голову» «Ялтинської адміністрації». Чудово розуміючи, який це може мати фінал, Аксьонов уже почав «теоретично» обговорювати можливість власної відставки та виправдовуватися, що виганяти його немає за що: «Я нахожусь в команде президента, и президенту виднее, где применить мои конкретные усилия. При этом я не сделал ничего такого, за что меня можно было бы отстранить», – сказав він.
Не виключено, що Крим у не дуже віддаленій перспективі позбудеться ще одного «обличчя кримської весни» – Поклонської. Розпіарена інтернетними страждальцями в чужому для неї «няшному» образі, сама прокурорша віддає перевагу іншому іміджу: навіжена показова релігійність і нестямне захоплення династією Романових. Без ревної участі Поклонської рідко обходяться всілякі презентації «мироточивих ікон», урочисті вручення навколоцерковних і монархічних «нагород», відкриття пам’ятників імператорам та подібні заходи. Колись в’їдливі російські журналісти вже спокушали її хитрим запитанням, що краще для Росії: республіка чи монархія? Тоді Поклонській стало тями ухилитися від прямої відповіді й вона відказала, що це «не її справа». Але серцю не накажеш: на черговому «романівському» заході «прокурорша» таки публічно ляпнула, що акт відречення Ніколая ІІ від престолу не має жодної юридичної сили. Якби це сказав який-небудь козачий отаман, усе було б гаразд. Але в устах російського високопосадовця-юриста такий «авторитетний вердикт» має далекосяжні небажані наслідки: з нього випливає, що нелегітимна й сама держава під назвою Російська Федерація, котра є формальною правонаступницею РРФСР і СРСР, але не Російської імперії.
Читайте також: Пізно, дурні, пізно…
У Москві аж захлинулися, почувши від кримської «прокурорші» таку небезпечну нісенітницю. Російський сенат одразу заперечив її «відкриття»: там заявили, що відречення імператора має повну юридичну силу, і запросили Поклонську до московських архівів підвищити свій освітній рівень стосовно «позабутих сторінок історії». Недарма, здається, в останній тиждень з’явилися чутки, що «няшу» хочуть балотувати депутатом до Державної думи в Москву. Це видається спробою тихо спровадити її з Криму: хай верзе з трибуни, що хоче, серед решти ексцентричних клоунів, котрих там хоч греблю гати. А на посаді кримського «прокурора» під час майбутньої остаточної «зачистки» аксьоновських кадрів Москва потребуватиме надійнішої людини, ніж ганчіркова лялька нинішнього «прем’єра».