Навряд чи після події, яку організували на території київського заводу імені Антонова, залишиться щось суттєвіше, ніж викладено в попередньому реченні. Це відчувалося вже у день заходу. Відповіді Зеленського, звісно, обговорювали по соцмережах, але набагато більше ажіотажу зробило фото президента у сорочці, схожій на російську косоворотку. Світлину опублікували на сторінці глави держави у Twitter зранку 20 травня. День пресконференції співпав зі святом вишиванки.
У тому, що крім самого факту події майже нічого обговорювати – звісно перемога Офісу президента над українськими журналістами. І можна додати – чергова. Адже головний закид преси до будь-якого політика в його закритості від ЗМІ та громадськості. Раз на рік Зеленський виходить до журналістів і про закритість казати вже ніби й недоречно. Звісно, щоразу виникають якісь невеличкі скандали, які майже не виходять за межі кола спілкування самих журналістів. Торік, наприклад, низці ЗМІ (включно з Тижнем) відмовили в акредитації. Цьогоріч акредитували усіх (принаймні публічних заяв про відмову не траплялося), але не всім у підсумку дали можливість поставити запитання. Але ж при цьому було понад 40 запитань! Чого ще не вистачає?
Хоч це й не вітається (за що прошу вибачення у читача), але дозволю собі самоцитату з колонки про минулорічну пресконференцію: «Президент Зеленський прийшов до влади, заявляючи про свою демократичність та принципову відмінність від попередників. Ця ж ідея досі лунає між рядків його заяв. «Я всім відрізняюся від Порошенка», – каже президент під час пресконференції. Не всім. Спілкування з пресою залишилося незмінним. Замість спілкування тоді, коли це необхідно, нам пропонують пресконференції «до ста днів», «до року», «до Дня журналіста» (потрібне вставити). І доки не зміниться такий підхід, жоден формат не вирішить проблеми. Незалежно від того, йдеться про 14 годин на фудкорті чи про три години у парку».
Читайте також: Президент і журналісти
Єдине, що можна додати до викладеного зараз – «або про три години на заводі Антонова». Секрет постійних перемог президента і полягає саме в такому форматі спілкування «під дати». Воно відбувається не тоді, коли це дійсно необхідно, а тоді, коли це зручно президенту. До певної дати навіть можна підчистити старі проблеми, аби вони не виглядали аж настільки гостро. Андрій Антоненко відсидів 500 днів у СІЗО? Ну так він же вийшов, а суд триває. Цей суд і стане іспитом для Арсена Авакова, хоч і невідомо, коли завершиться. Є проблеми з генпрокуроркою Іриною Венедіктовою? Але ж це саме її установа нещодавно виписала підозру Віктору Медведчуку. Боротьба з олігархами? Згадайте про Медведчука. Ще й законопроект підготували, який передбачає навіть звітування для посадовців про зустрічі з ними.
Є звісно запитання, відповіді на які ще «не на часі». Наприклад, про перспективи висування на другий термін, хоча президент обіцяв іти на один. Зеленський ще думає, але майбутній президент «точно буде кращим». З огляду на риторику нинішнього глави держави про його найближчих конкурентів, кращого на горизонті ще немає.
Нардеп Тищенко? Людям треба давати другий, а може й третій шанс. Хоча можна й пожалкувати. Але треба давати. Він патріотична людина.
Зрив вакцинації? Ну то вчора відправили у відставку міністра Степанова. Кадрові висновки зроблено, тепер варто зачекати на результат.
Читайте також: Зеленський між двома фільмами
Якби пресконференцію з тим самим набором запитань провели у березні або навіть у квітні, то й загальне враження про її результати було б іншим. Риторично можна ще запитати – а яким буде враження від такої ж пресконференції, скажімо, ще через два місяці? Модераторка події Ірина Побєдоносцева пообіцяла медійникам, які не встигли поставити запитання, що нову можливість вони отримають до Дня Незалежності. Тоді «точно щось будуть організовувати». Ризикну припустити, що можливість або її відсутність буде залежати від загальної ситуації в країні на той час. Якщо загальне тло буде поганим, то «щось не організують».
Дві заяви, на які дійсно варто звернути увагу за підсумками пресконференції – це спілкування Зеленського з Яною Дугарь та ідея про референдум стосовно Донбасу. Перше посилює сподівання, що Антоненко, Кузьменко і Дугарь вже не повернуться за ґрати. Друге – вносить певну тривогу стосовно майбутнього. Жодних деталей про такий референдум Зеленський не назвав, а пам’ятаючи про «5 питань» під час місцевих виборів, фантазувати тут можна про будь-що.
Стосовно локації, про яку чимало говорили напередодні заходу, то варто визнати, що вона була вдалою. Передусім тому, що чимало політичних журналістів отримали нагоду бодай побіжно побачити стан української промисловості. В ангарі – де фюзеляжі недобудованих літаків прикрасили гаслами на зразок «Українській мрії бути!», а вода з даху крапала прямо на журналістку одного з телеканалів, яка судомно намагалася відсунути стілець від «мокрого місця». І поза ангаром – де грандіозна територія поблизу центру столиці (від входу до місця події журналістів везли на заводській розвозці) слугує кладовищем для старих літаків, які вже ніколи не літатимуть. «Це символічно звучить, але як на мене й трагічно… Праворуч від нас недобудована «Мрія» України. Це так звучить і в цьому багато змісту», – зазначив президент у вступній промові. Свого часу президентство Зеленського було реалізацією мрії виборців про радикальні зміни у політиці. За даними опитування групи «Рейтинг», його другий рік на посаді президента позитивно оцінили 24%. Мабуть, десь настільки добудована і ця мрія. Це символічно, але як на мене, й трагічно.