Дуже імовірно, що основою цих перетворень будуть ті напрацювання, які було зроблено попереднім Кабміном на чолі з теперішнім прем’єром. Тому варто їх проаналізувати, щоб зрозуміти, які нововведення чекають на українських громадян та бізнес і чи створить податкова реформа фундамент для розвитку економіки.
Загалом урядові пропозиції видаються добре осмисленими і, на перший погляд, відповідають основним цілям реформування. Вони мають низку практичних нюансів, які залишають багато можливостей для їх покращення.
Податок на прибуток підприємств (ППП)
Деякі пільги з оподаткування ППП було скасовано (наприклад, для виробників альтернативних джерел енергії). Водночас з’явилися податкові канікули та скасування податків для тих, хто інвестує (наприклад, у програмне забезпечення). Податкові канікули обмежуються терміном до двох років, але чітко не визначено, чого стосується цей термін – фінансових можливостей бюджету надавати такі пільги чи самих пільг. Якщо уряд має на увазі пільги як такі, то це допоможе прибутковим компаніям, натомість збиткові компанії, в тому числі невеликі, або ті, які здійснюють значні довготривалі інвестиції, не матимуть жодного зиску. З усього видно, що пільга охопить весь прибуток підприємства, а не тільки прибуток від окремого інвестиційного проекту. Це може призвести до того, що підприємства запускатимуть завідома неокупні інвестиційні проекти, щоби отримати тимчасове звільнення від сплати податків з усієї суми прибутку.
Порядок звільнення малого бізнесу від сплати податку на прибуток також є дещо незрозумілим. Обмеження розміру річного прибутку 3 млн. грн. звільняє малий бізнес не від сплати податку, а від самого звільнення. Якщо уряд хоче звільнити від ППП підприємства з річним прибутком меншим, ніж 3 млн. грн., тоді простіше буде оподатковувати усіх, але перші 3 млн. грн. – за ставкою 0%. Інакше система стає занадто складною та потребує додаткового адміністрування.
Платники ППП також відчують полегшення у складанні фінансової звітності, бо тепер вестимуть тільки один набір рахунків. Відправною точкою для розрахунку оподатковуваного прибутку буде бухгалтерський прибуток з поправками на різницю між податковою та фінансовою звітністю, зокрема в амортизації, резервах тощо. Брати фінансову звітність за основу не є спрощенням, але це передбачає податкове законодавство майже всіх країн.
Слід розуміти, що якщо оподатковуваний прибуток дорівнюватиме фінансовому мінус низка чітко визначених елементів, то виникатимуть дві проблеми – методологічна і практична. По-перше, принципи фінансової звітності розроблені відповідно до стандартів, які можуть не відображати економічних реалій. По-друге, відмінності між податковим і бухгалтерським обліком можуть бути більшими, ніж здається на перший погляд. Наприклад, правила відображення трансфертного ціноутворення для бухгалтерських та податкових цілей можуть відрізнятися, навіть якщо застосовуються стандарти ОЕСР; можуть бути відмінними терміни амортизації та ціла низка інших нюансів. Таким чином, законодавці повинні усвідомити, що використання фінансової звітності не звільняє державу від необхідності застосовувати податковий облік для того, аби обмежити вільні трактування правил платниками податків, посилити стимули тощо.
Читайте також: Бюджетний консерватизм
Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО)
Ставки оподаткування нетрудових (пасивних) доходів пропонують збільшити з теперішніх 5% до 15%. Вирівнювання ставок для нетрудових доходів і заробітної плати (15% та 17%) – це справді бажана зміна, адже усуне привід для перекваліфікації активних доходів у пасивні платниками податків. Однак різниця у 2% між граничними податковими ставками дворівневої системи оподаткування заробітної плати не робить ПДФО прогресивним. Можливо, податкові надходження були б більшими, якби ввели єдину ставку 17% і розширили неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Україні також варто вирівняти ставку ППП (на даний час 18%, має знизитися до 16%) зі ставкою ПДФО. Існує мало адміністративних і економічних підстав для збереження такої різниці в ставках. Крім того, уніфікація ставок допоможе громадськості зрозуміти, що податок на доходи фізичних осіб та податок на прибуток підприємств – це фактично один податок на різноманітні доходи, що допоможе при проведенні майбутніх реформ.
Що стосується податкової амністії, то її, мабуть, не варто приймати в такому вигляді. Відповідно до неї, особа, яка ухилялася від сплати податків, не понесе жодної кримінальної відповідальності, якщо вона з’явиться і сплатить податок у розмірі 5% (податкова база для цього не є зрозумілою). Крім того, податківцям надається право провести перевірку особи, визначити, чи її дохід відповідає витратам, і оподаткувати надлишок за діючими ставками. Цей пункт погано продуманий із наступних причин.
По-перше, податківці вже мають право на перевірки. Але вони ним погано користуються через нестачу ресурсів, відсутністю розуміння як це робити ефективно і, можливо, корупцію. Платники податків добре це усвідомлюють, тому не виявляють бажання бути перевіреними, оскільки можуть обійтися й без перевірки.
По-друге, оподатковуваний дохід, як правило, не дорівнюватиме витратам. Індивідуальні витрати можуть різко збільшитися завдяки кредитам (особа може придбати будинок за ціною, набагато більшою, ніж поточний оподатковуваний дохід), або поточні витрати можуть бути нижчими, ніж оподатковуваний дохід (особа може заощаджувати).
По-третє, і найголовніше, платники податків не мають стимулів дотримуватися правил без прозорих, раціональних і справедливих адміністративних санкцій. Можливо, дешевше буде дати хабара податківцю, ніж виконувати умови податкової амністії. Або якщо ймовірність бути пійманим на ухиленні від сплати податків буде невеликою, то вигідніше просто не платити.
Читайте також: Анатомія злиднів
Спрощене оподаткування
На сьогодні система спрощеного оподаткування складається з мінімального платежу для деяких категорій платників і відсотка з обороту для крупніших фізичних чи юридичних осіб. Мінімальний платіж заміняє всі податки, водночас ті, хто претендує на те, щоб платити єдиний відсоток з обороту, у деяких випадках на їхній розсуд можуть ще й бути платниками ПДВ. Ця система є недосконалою, але зміни до податкового кодексу тільки модифікують різні обмеження (рівні обороту та зайнятості) і ставки, але не змінюють структуру системи.
Узагалі систему спрощеного оподаткування важко сконструювати та реалізувати. Може статися значний недобір податкових надходжень, а вплив відсотка з обороту може виявитися регресивним. Люди можуть захотіти змінити вид діяльності, щоб підходити для існуючого режиму спрощеного опподаткування. Наприклад, особи, які надають послуги, можуть стати «консультантами» і «незалежними підприємцями», а не «працівниками» для того, щоб залишити в кишені як прибутковим ПДФО, так і соціальні відрахування.
Запропоновані зміни також вимагають використання касового апарату принаймні деякими платниками податків, однак цей захід не мав успіху в інших країнах. Причина проста: наявність касового апарату не гарантує, що грошові операції обов’язково проведуть через нього.
Читайте також: За крок до фінансової прірви
Акцизний збір
Існують побоювання щодо запропонованого введення додаткового акцизного збору на роздрібний продаж деяких підакцизних товарів, який буде надходити суто до місцевих бюджетів. Бажання збільшити податкові надходження на місцевому рівні, мабуть, виправдані, але як це будуть адмініструвати не зрозуміло. Акцизний податок повинен входити в базу оподаткування ПДВ, і ця умова має бути чітко прописана в законодавстві. Також, варто узгодити нинішню систему спрощеного оподаткування та пропозицію стосовно акцизу. Припускаючи, що Державна податкова служба буде адмініструвати додаткові надходження, було б легше просто збільшити базову ставку акцизного податку і розподіляти частину загальних надходжень у регіони.
Скорочення кількості податків
Скасування акцизного податку на операції з цінними паперами – хороший захід. Він неефективний та приносить мало надходжень у бюджет. Пропозиція скасувати акцизний податок на природний газ і використання трубопроводів є більш сумнівною.
Чи буде об’єднання трьох зборів в єдиний екологічний податок спрощенням залежить від того, чи відрізнятимуться вони для кожного виду діяльності. Схоже, що кожен збір потребуватиме різних методів справляння та оцінки податкової бази. Наприклад, збір за спеціальне використання лісових ресурсів може бути платою за вирубку або іншим платежем за використання дефіцитного ресурсу, який відрізняється від плати за реєстрацію транспортного засобу і об'єктом оподаткування, і ставкою. Важливо, щоб база оподаткування, ставка, і мета кожного окремого збору були чітко визначеними. Інакше об’єднання може спотворити суть кожного окремого збору і призвести до неефективних цін.
Чи матиме податкова реформа успіх залежатиме від чистоти намірів новопризначеного уряду. Якщо він усвідомить необхідність знизити податковий тягар на бізнес, щоби дати можливість йому розвиватися й тим самим стимулювати залучення інвестицій, то реформа стане наріжним каменем нової хвилі економічного зростання України. Якщо ж Кабмін робити реформу заради реформи, то ці нововведення матимуть такий самий "успіх", як і "реформи" попередньої влади.