Коли Британія перестала бути світовим лідером? Дехто відносить її занепад до кінця Першої світової війни, інші — до кінця Другої. На момент принизливої для Сполученого Королівства Суецької кризи 1956 року гегемонія США стала вже очевидною для всіх. Проте майже не помічений сучасниками залишився, можливо, найважливіший показник занепаду: узурпація доларом ролі головної резервної валюти, яка колись належала фунту стерлінгів.
В останній десяток років множаться побоювання, що схожа доля чекає Америку та долар — через Китай із юанем. Цей острах живлять наростання економічної ваги Піднебесної, чия економіка торік стала найбільшою у світі за купівельною спроможністю, й старання її уряду посилити роль юаня в міжнародних операціях. Це спонукало фахівців з історичної економіки пригадати падіння фунта стерлінгів, щоб пошукати підказок стосовно можливого розвитку невідворотної боротьби між доларом і юанем. Їхні дослідження пропонують урок у трьох широких сферах: як валюта здобуває резервний статус, чи можлива двовалютна система і як неефективна політика може пришвидшити занепад валюти.
Фунт домінував у фінансовому світі наприкінці ХІХ століття: понад 60% торговельних операцій та 90% випущених державних боргових зобов’язань були номіновані саме в ньому. Почасти це було завдяки виключно економічному впливу: територія Британської імперії в період її розквіту охоплювала майже чверть суходолу Землі, де проживала трохи не чверть населення планети. Але нещодавня серія статей професора Каліфорнійського університету Беррі Ейченґріна та кількох його колег1 свідчить, що цього було недостатньо для фінансової гегемонії. Зрештою, американська економіка обігнала британську за обсягами приблизно в 1880 році, хоча до закінчення Першої світової війни долар використовували за кордоном рідко.
Професор Ейченґрін твердить, що «обсяг, стабільність і ліквідність» фінансових ринків — найважливіші детермінанти резервного статусу. Фунт був надійним засобом накопичення, бо вільно конвертувався в золото після 1820-х років. А ще він відкривав доступ до Лондона — найбільшого й найстабільнішого фінансового центру людства. Крім того, історик економіки Чарльз Кіндлберґер2 зазначає, що місце фунта стерлінгів у світі підтримувала й міжнародна співпраця, яку очолювала Британія: для подолання дестабілізаційного впливу профіцитів та дефіцитів поточних рахунків національні банки європейських держав узгоджували свою валютну політику й надавали один одному позики.
У результаті долар почав витісняти фунт лише після заснування у 1913 році Федеральної резервної системи, що сприяло зміцненню американських фінансових ринків та підвищенню їхньої ліквідності. Невдовзі після того міжнародна співпраця, яка підтримувала фунт, зупинилася через суперечки з приводу репарацій та воєнних кредитів по закінченні Першої світової.
Читайте також: Класика популізму
Усе це повинно заспокоїти захисників долара. Капітальні ринки США залишаються набагато більшими, ліквіднішими й краще регулюються, ніж китайські, незважаючи на фінансову кризу. Хоча уряд Китаю активно розвиває свої фінансові ринки, як це робив століття тому американський, процес відбувається з перемінним успіхом. Юань іще не перетворився на цілком конвертовану валюту, влада втручається в роботу ринків, а китайські цінні папери стали синонімом нестабільності.
На вершині не обов’язково має бути самотньо
Праця Ейченґріна наводить на припущення щодо можливості тривалого співіснування двох резервних валют. Хоча долар почав завойовувати позиції після Першої світової війни, фунт зберігав свою важливу роль у міжнародних розрахунках в міжвоєнний період (див. «Куди подівся фунт?»). Крім того, шлях до нової резервної валюти — це не вулиця з одностороннім рухом: британська грошова одиниця частково відвоювала позиції, коли Америку накрила хвиля банківських криз на початку 1930-х.
Економісти зазвичай вважали, що використання єдиної резервної валюти обіцяє великі вигоди у вигляді нижчих операційних витрат для міжнародної торгівлі та інвестицій. Своєю чергою, це повинно привести до швидкої «зміни підданства» у разі переходу від однієї резервної валюти до іншої. Але Ейченґрін стверджує, що національні банки та інвестори й надалі зберігатимуть частину резервів у попередній грошовій одиниці, доки та залишатиметься достатньо ліквідною, бо диверсифікація дає ще більші вигоди: сприяє зменшенню втрат капіталу у випадку нестабільності на валютних ринках.
Проте помилкова політика в перехідний період може пришвидшити занепад резервної валюти. У міжвоєнні роки Британія вживала різних заходів для повернення Лондону статусу фінансового центру, зокрема і прив’язкою фунта до золота за курсом, який робив його експорт неконкурентним, і запровадженням протекціоністських тарифів. Насамкінець така політика виявилася контрпродуктивною: загальмувавши зростання у Британії, вона ще дужче підірвала позиції фунта. Девальвація і валютний контроль після Другої світової війни завдали смертельного удару його репутації як надійної і стабільної валюти.
Читайте також: Нові податки як засіб проти рецесії
Якщо все складеться добре, то Конгрес не піддасться спокусі ставити перепони для торгівлі, незважаючи на захоплену підтримку цієї ідеї політиками-популістами як правих, так і лівих течій. Але неважко уявити, що Америка підірве долар відмовою від співпраці з іншими великими економіками світу. США й так уже сперечаються з Китаєм із приводу реформи МВФ та Світового банку. Окрім того, вони різко виступають проти китайських ініціатив на зразок Азійського банку інфраструктурних інвестицій.
Припинення міжнародної фінансової співпраці внаслідок Першої світової війни стало причиною потрясінь і нестабільності міжвоєнного періоду. МВФ та Світовий банк було засновано після Другої світової, щоб уберегтися від повторення цієї помилки. Було б дуже дивно, якби ці інститути самі стали символом неспроможності Америки вивчити уроки історії про те, що швидкої заміни долару немає, що нова резервна валюта не обов’язково має бути ворожою і що ізоляціонізм — найшвидший спосіб наблизити кінець резервної валюти.
—————————-
1«When Did the Dollar Overtake Sterling as the Leading International Currency?» («Коли долар перебрав у фунта роль провідної
міжнародної валюти? Докази з ринків облігацій») Лівії Чіту, Беррі Ейченґріна та Арно Меля; Journal of Development Economics, 2014
«The Federal Reserve, the Bank of England and the Rise of the
Dollar as an International Currency, 1914–39» («ФРС, Банк Англії та перетворення долара на міжнародну валюту, 1914–1939 роки») Беррі Ейченґріна та Марка Фландро; Open Economies Review, 2012
«Exorbitant Privilege: the Rise and Fall of the Dollar» («Захмарний привілей: становлення і крах долара») Беррі Ейченґріна, 2011
«The Rise and Fall of the Dollar (Or When Did the Dollar Replace Sterling as the Leading Reserve Currency?)» («Становлення
і крах долара, або Коли долар замінив фунт у ролі провідної
резервної валюти?») Беррі Ейченґріна та Марка Фландро;
European Review of Economic History, 2009
2«The World in Depression, 1929–1939»
(«Світ у депресії: 1929–1939 роки») Чарльза Кіндлберґера, 1973
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com