«Ти знаєш, Зільбермана судять!» – «Сподіваюся, судом публічним?»…
Діалог двох дотепників, почутий нещодавно автором цих рядків, для генерального директора конкурсу імені Володимира Горовиця Юрія Зільбермана є, радше, компліментом. Побачивши цю невелику на зріст людину зі швидкими, як у прискореному кіно рухами й відповідним темпом мовлення, чиновники, ніби змовившись, вигукують алергічну фразу: «Грошей нема – Вітчизна в небезпеці!» Саме Зільберману першим довелося проковтнути пілюлю ганебного скасування восьмого конкурсу Горовиця цієї весни (реальність його проведення в році майбутньому теж ніхто не гарантує). Нині Юрій Абрамович проходить через вогонь, воду і труби судових процесів із кредиторами, яким очолюваний ним фонд заборгував за проведення торішньої літньої імпрези та осінніх змагань у молодшій конкурсній групі. Якщо дотримуватися букви закону, самому Зільберману залишається закликати до відповіді хіба що міську владу. Щоправда, в цьому випадку куди доречніше навести цитату з фільму «Кін-дза-дза»: «З урядом говорити – гравіцапу потрібно мати. Він у нас на іншій планеті живе».
Проте дванадцятий за ліком фестиваль «Київські літні музичні вечори» – оригінальне уїк-ендове дітище конкурсу Горовиця на естраді Центрального парку культури та відпочинку – ентузіасти музичного мистецтва все ж мають намір провести: не в борг і без фінансування з міського бюджету. Включно з концертами учасників Міжнародної «Літньої музичної академії» з десятка країн у супроводі двох симфонічних оркестрів (3 – 12 липня).
Відкриття 31 травня, присвячене Дню Києва, ознаменується Увертюрою до опери «Руслан і Людмила» Міхаіла Ґлінкі у виконанні харизматичного Національного духового оркестру. Вперше у фестивальній історії відбудеться вечір авторської пісні – за участю як зірок жанру, так і молодих київських бардів (6 червня). Другий рік поспіль проходитимуть екзаменаційне хрещення вихованці джазової піаністки Наталії Лебедєвої та диригенти біг-бенду Київського інституту музики ім. Глієра (7, 13 червня).
Особисто шкодую, що в програмі нинішнього фестивалю немає оркестру народних інструментів. Очевидно, його артисти як поганий знак сприйняли події минулого року, коли в день концерту розверзлося небо й пролило на домристів з балалаєчниками свої холодні караючі струмені. Осиротілих меломанів до певної міри втішать концерти стипендіатів фонду Леоніда Кучми (14 липня), ансамблю скрипалів Vicorda (27 червня), а також улюбленців публіки – диригента Володимира Сіренка й австралійського піаніста Олексія Колтакова (28 червня).
Завсідників «Джазових вечорів пам’яті Володимира Симоненка» (20–21 червня, команди з України, Росії та Норвегії), крім основної програми, чекатиме сюрприз – конкурс на найкращу інтерпретацію теми пісні Ігоря Шамо «Києве мій». В акції, на яку, до речі, ще не закінчився термін подання заявок, візьмуть участь академічні композитори й джазмени, струнні ансамблі та ритм-секції, піаністи й сурмачі. Якщо дуже пощастить, у хід підуть також бубни та кадила.
З огляду на те, що інформаційну підтримку конкурсу забезпечують близькі до Леоніда Черновецького ЗМІ, не виключена присутність на змаганнях самого градоначальника.
Продовжуючи данелієвський асоціативний ряд, цікаво поміркувати – яка нагорода в цьому разі була б доречнішою: іменні малинові штани з дипломом чи дворазове присідання від мера. Адже бюджет фестивалю, як писалося вище, – нульовий…