Серед головних – формування свого аналогу «Сім’ї», кола наближених до «тіла» функціонерів та намагання примусити парламент до лояльності силовими засобами. Ці придворні отримують всі головні ґешефти та важелі впливу на ситуацію. Тоді як чимала частина тих, хто допомагав прийти до влади, відсуваються в бік. Але не збираються з тим миритися, й починають боротьбу проти Петра Олексійовича. Як і парламентські опоненти та колишні друзі. Все це дуже нагадує сценарій 2012-2013 років, який, зрештою, багато в чому й призвів до повалення режиму Януковича.
Найяскравішим маркером цього тренду став конфлікт між головою адміністрації президента Борисом Ложкіним, прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком та олігархом Костянтином Григоришиним, що тільки набирає обертів з кожним днем. Спусковим гачком для нього стала боротьба за контроль над енергоринком. Протягом останніх тижнів МВС та АП планомірно вичавлюють людей Григоришина з енергокомпаній – так, були звільнені Ігор Балабанов з посту в.о. керівника «Центренерго» та Юрій Касіч з посту «Укренерго». А «Укренерго» – це системна компанія в бізнесі російського олігарха в Україні, якому належать кілька обленерго ще з кінця 1990-х років, коли він їх захопив, використовуючи допомогу братів Суркісів та Віктора Медведчука. Надалі їх політичні та бізнесові шляхи розійшлися, однак власність залишилася.
Нагадаємо, що Костянтин Григоришин з 2004-го року відіграє достатньо важливі позиції в українському політикумі. Окрім того, що він всі ці роки фінансував КПУ та був одним з союзників регіоналів, він також був одним з перших з тих, хто підтримав Петра Порошенка у його поході на президентство. Тому намагання витиснути його з енергобізнесу сприйняв як образу та жорсткий «кидок».
Читайте також :Корупція в Україні: що потрібно розуміти і що потрібно робити?
У відповідь на тиск на себе Григоришин пішов в медіа-атаку, давши інтерв’ю «Українській правді», де гостро виступив проти Арсенія Яценюка та Бориса Ложкіна. Щоправда, особисто Порошенка намагався не зачіпати – мабуть, сподівається, що «добрий цар», який наразі зайнятий міжнародними справами, їх розсудить.
На додачу до цього, екс-журналіст «Української правди», а нині нардеп Сергій Лещенко, , виступив з низкою викривальних заяв про виведення Арсеном Аваковим, найближчою довіреною особою з пулу прем’єра, 40 млн. доларів в офшори та про відкриття проти Бориса Ложкіна кримінальної справи в Австрії за відмивання грошей.
Також пан Лещенко й сам Григоришин звинуватили Порошенка в тому, що, фактично, наразі країною править так званий «тіньовий уряд». Ні, не смішна фікція, яку намагалися створити колишні посадовці режиму Януковича в Москві, а 4-5 наближених до тіла президента олігархів та функціонерів, що відсувають від годівниці всіх інших. Екс-журналіст назвав прізвища самого Ложкіна, друга президента з часів армії, екс-члена команди Черновецького Ігоря Кононенка, двох фінансистів команди Яценюка, олігархів Миколи Мартиненка та Андрія Іванчука, а також агропроммагната Юрія Косюка та непотопельного Віталія Хомутинника, що нині очолює депутатську групу «Відродження».
Варто зазначити, що про подібні речі в кулуарах парламенту та в політикумі почали говорити ще з літа. Й якщо корупційні звинувачення Лещенка ще треба довести, то ось факт формування президентом нового аналогу «Сім’ї» вже майже не викликає сумнівів. З моменту, коли Петро Порошенко взяв чіткий курс на вибудовування жорсткої вертикалі влади під себе. Символом початку цієї компанії стало гучне звільнення з посту губернатора Дніпропетровщини Ігоря Коломойського, далі було скандальне витиснення з посту голови СБУ Валентина Наливайченка за те, що той спробував розслідувати корупційну справу по пожежі на базі БРСМ у верхівці влади. Потім – низка арештів та звільнень нелояльних людей в податковій та службі фінансового моніторингу. Подейкують, що Борис Ложкін отримав карт-бланш на збирання фінансово-адміністративних ресурсів, так само як інший заступник голови АП, Віталій Ковальчук – на структурування політичного поля. Власне, про план з запуском політичних проектів-клонів ми вже писали. Як випливає з останніх подій, гарячкові пошуки фінансів та ресурсів зачепили тепер й вчорашніх союзників Банкової, які стали тепер стрімко перетворюватися на ворогів.
Читайте також: Коли ж прийдуть нові українці?
Як твердять джерела Тижня в АП, Порошенко взяв курс, який до болі нагадує дії Віктора Януковича з кінця 2012-го року аж до його відсторонення від посади. Тобто, опертя на кілька наближених осіб, до яких він прислухається у прийнятті рішень. Тоді як дальнє коло, навіть ті, хто допомагав прийти до влади, тепер відсунуті на узбіччя.
Так само в АП взяли курс на жорсткий примус членів парламентської коаліції до лояльності. Історія з «Радикальною партією» – її наочний приклад. Варто було Ляшку й Ко від звичайного перфомансу перейти до реального виходу з коаліції, як фракція буквально посипалася – кілька депутатів під кримінальними справами, Ігор Мосійчук вже сидить, ще кілька депутатів, скоріш за все, найближчими днями вийдуть з фракції. Це – прямий сигнал «Самопомочі» та «Батьківщині», які планували до початку виборів також вийти з коаліції. Бо наразі ситуація для Банкової геть кепська – голосів настільки не вистачає навіть в середині самої фракції БПП, що кілька днів тому Юрій Луценко на повному серйозі пропонував взагалі під будь-якими приводами не збирати Раду до виборів.
Подіє це залякування чи ні, покажуть найближчі дні, однак вже зараз можна констатувати, що Петро Олексійович ступив на дуже слизьку доріжку. Доріжку силового тиску на всіх оточуючих. Власне, не дивує, що відповіддю Банкової на жорсткий медіа-удар Григоришина-Лещенка стали «маскі-шоу» в офісі «Укренерго» в понеділок, 5 жовтня. Петро Олексійович, який дедалі більше заплутується у своєму бажанні зробити красиву картинку, не міняючи сутність системи, вперто не хоче втрачати владу.
Читайте також: Геркулес і стайні
Й не було б нічого погано у витисненні Григоришина з енергетичної системи, якби була усунута політична корупція з найближчого оточення президента – наприклад, що стосується скандалу з офшорами Ігоря Кононенка, через які щомісячно виводиться з країни мільйони євро, чи його зв’язками з структурами, які займаються нелегальною торгівлею зброї.
Дуже сумно, що президент не знаходить наразі нічого кращого, ніж йти по колу, стопами Януковича, який так само чавив своїх супротивників та колишніх друзів. Натомість, тримаючи біля себе лизоблюдів, які абсолютно втратили страх у бажанні якомога швидше збагатитися. Чим перетворив на момент початку Майдану левову частку істеблішменту, не кажучи вже про звичайних людей, на своїх лютих ворогів.