Щовесни київські та загалом українські скаути в усьому світі традиційно відзначають два великі свята: День першої пластової присяги і День Святого Юрія – свого небесного покровителя.
В грудні 1911 року син Іван Франка – Петро – запропонував називати українських бой-скаутів (boy-scouts) на зразок окремого стану розвідників запорозьких, а відтак кубанських, козаків пластунами. Тих самих, які навчили російську армію повзати «по-пластунськи». Тоді ж засновник українського спорту Іван Боберський підкинув ще ідею, яку одразу прийняли – назвати організацію українських скаутів коротко – «Пласт».
У традиції розвідників-пластунів
Перший пластовий гурток заснував у Львові восени 1911 року майбутній полковник Армії УНР Іван Чмола. Його вихованці згодом утворили кістяк Українських Січових Стрільців, а також мали безпосередній стосунок до формування найдієздатнішого корпусу армії Симона Петлюри, який називався «Київські Січові Стрільці». Вже 1912-го Чмола зі своїми пластунами перетнули кордон Австро-Угорської і Російської імперій, щоб відвідати могилу Тараса Шевченка в Каневі. Того самого року троє чмолівців переїхали зі Львова до Києва і влились у місцевий український рух. Саме з їхньої ініціативи українське студентство Києва в березні 1914-го, з нагоди Шевченкових днів, вперше маніфестувало під синьо-жовтими прапорами. Згодом ці хлопці стали членами Центральної Ради, а відтак загинули, як і їхній наставник, від рук більшовиків…
Серед перших організаторів пластового руху, як вже згадувалось, був і Петро Франко. За однією із версій, пов’язати українських скаутів із традицією козаків-пластунів підказав йому батько. У 1913-му Петро Франко видав перший український скаутський посібник «Пластові ігри та забави» і виховав не одне покоління пластунів. Він же, як депутат Верховної Ради УРСР, мав намір відновити заборонений поляками 1930 року «Пласт» в Галичині. Однак радянська влада знала, з ким має справу, – Петро Франко незадовго безслідно зник…
Без алкоголю й тютюну
Основоположником українського скаутингу вважають доктора біології Олександра Тисовського. Саме він адаптував сформульований Бейденем-Поуелом виховний ідеал скаутингу, викладений у 14 правилах лицарського Пластового Закону. (Який, до речі, уже майже 100 років залишається незмінним.) Тисовський став організатором гуртка, який вперше в історії українського скаутингу після певного випробувального іспиту склав присягу. Саме цю Першу присягу прийнято вважати офіційною датою народження «Пласту». За спогадами діаспори, відбулася вона 12 квітня 1912-го. Однак архівні джерела та публікації 1920-х років свідчать, що гурток Тисовського сформовано 21 квітня 1912-го, а присяга була 18 червня того ж року.
Перша пластова присяга відбувалась абсолютно не так, як це роблять сучасні пластуни. У своїх спогадах Олександер Тисовський пише, що юнаки лишень підписали укладену ним «Карту впису», яка мала назву «Пластове слово честі». Документ містив кілька пунктів про те, яким має бути пластун. Згадки про Бога чи Україну не було. Однак заявлена чітка і категорична вимога – жодного алкоголю й тютюну. Вочевидь, саме через цю заборону, цей документ виведений з ужитку в Україні наприкінці 1990-х, тому відтоді сучасні пластові присяги із першою пов’язує лише назва.
У 1916 році Тисовський написав патріотичний вірш-присягу під назвою «Пластовий обіт», який співають і нині на всіх урочистостях під час прийому до пластунів. Саме цю обітницю, разом із «Пластовим словом честі», склало багато видатних згодом українців – Степан Бандера і Роман Шухевич, Ірина Вільде, Олег Кандиба та Юрій Косач, Микола Колесса, митрополит Володимир Стернюк, дочка Симона Петлюри – Ольга та близько 8000 тис. інших вихованців «Пласту» 1920-х років.
Від сина Скоропадського до Любомира Гузара
Перший український скаутський загін Наддніпрянщини створено 1915 року в київській гімназії Володимира Науменка. А коли у вересні 1918-го вирішено було створити в Києві «Пласт», то на нараді за участю Івана Чмоли та ректора Київського українського народного університету професора Ганицького брали участь і місцеві українські скаути. Останніх 1920 року офіційно запросили на перше світове скаутське Джемборі в Англії, де створено Міжнародну скаутську організацію. В еміграції київські скаути вступили до «Пласту». Серед них був син гетьмана Павла Скоропадського – Данило, а також кінорежисер Євген Слабченко, який 1938-го першим із українців отримав «Оскара» за кращу європейську стрічку.
Текст скаутської присяги, автором якого був Бейден-Поуел, в «Пласті» введений ще наприкінці 1940-х років. Дослівно звучить так: «Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, слухатись пластового проводу і жити за Пластовим законом». Цю присягу склали тисячі вихованців «Пласту» в діаспорі, зокрема: економіст доктор Богдан Гаврилиши, генерал Армії США Микола Кравців, митрополит Любомир Гузар, посли США і Канади в Україні Роман Попадюк та Петро Ліщинський, голова правління KraftFoods UkraineЮрій Логуш, співачка Квітка Цісик.
Із відродженням України наприкінці 1980-х відновлює свою роботу і «Пласт». А вже 6 травня 1990 року в Києві на день покровителя скаутів святого Юрія була складена одна з перших пластових присяг. Тепер же кількість пластунів сягає 4500 членів у 24 регіонах України, саму ж організацію заслужено вважають найбільшою українською молодіжною організацією.
Отже, якщо побачите весняного дня українських пластунів в скаутських одностроях, привітайте їх із днем народження. Для цього найкраще звернутися до них їхнім же гаслом –«СКОБ!». Сформулював це вітання львів’янин Тисовський, зокрема, маючи на увазі українського степового орла (скопа або скоба), який споконвіку ширяв над Дніпром. У відповідь почуєте із молодих грудей відповідь-пояснення цього кличу-абревіатури – «Сильно! Красно! Обережно! Бистро!».