Звинувачення російських спецслужб незмінні. Серед українців шукають «диверсантів», «терористів», «шпигунів» та інших небезпечних для «конституційного ладу РФ» осіб.
Саме так сталося в середині серпня в Криму. Тоді в ФСБ відзвітували про затримання на півострові «диверсанта СБУ» Геннадія Лимешка. Його звинуватили у спробах підриву ліній електропередач й автодороги, а також у намаганні підпалити ліс.
Лимешко прибув до Криму 9 серпня. Уже за п’ять днів після цього так званий суд у Криму заарештував українця на два місяці. Силовики України заперечили зв’язок із Лимешком. Той справді служив у лавах ЗСУ як контрактник із кінця 2016-го й до травня цього року. За інформацією Міноборони, його звільнили з формулюванням за «службову невідповідність» через постійні порушення дисципліни. Для російської пропаганди Лимешко став ідеальною мішенню. Різні російські ЗМІ зарясніли матеріалами про кровожерливого «правосєка» та не забули навіть детально розповісти про його дружину, яка нібито з дитячих років входила до кількох націоналістичних організацій.
Читайте також: Бранці в РФ: Рік без обмінів
Уже за два тижні після затримання Лимешка в Білорусі зник 19-річний українець Павло Гриб. 27 серпня про це повідомив його батько Ігор. У цій справі зараз відомо ще менше, ніж у разі з Лимешком. Павло виїхав до Білорусі 24 серпня. За словами батька зниклого, той познайомився з дівчиною з Росії в соцмережі «ВКонтакте». Вони спілкувалися, а згодом домовилися зустрітися в Білорусі. Павло мав намір повернутися до України того самого дня, але цього не сталося.
За словами Ігоря Гриба, його син не брав участі у війні на Сході України та не служив у силових структурах через стан здоров’я. Він зазначає, що Павло має інвалідність і змушений постійно вживати медикаменти. Наступного дня після зникнення сина Ігор Гриб вирушив на його пошуки до Гомеля. Йому вдалося встановити, що сина оголосив у розшук відділ ФСБ у Краснодарському краї за ст. 205 КК РФ (терористичний акт). Наразі ці свідчення батька — єдине, що прямо вказує на можливі причини зникнення Павла. Білоруські прикордонники на його прохання уточнити місцеперебування Павла відмовилися надавати будь-яку інформацію.
На думку Ігоря Гриба, єдиною підставою для затримання його сина росіянами могла стати активність у соцмережах. «Він був тільки там. У жодних інших акціях не брав участі. Виключно через дописи в соцмережах, які вони (ФСБ. — Ред.), мабуть, відслідковували, його й узяли в розробку», — каже батько зниклого українця.
Водночас сам факт затримання Павла Гриба російськими спецслужбами ще належить підтвердити офіційно. Станом на вечір 30 серпня останнє відоме місцеперебування Павла — білоруське місто Гомель. Це зрозуміло, зокрема, зі свідчень водія автобуса, на якому хлопець їхав до Білорусі.
Українські силовики та МЗС звернулися із відповідними запитами про долю Гриба до білоруських колег. Проте жодного позитивного результату досі немає. За словами начальника Управління консульського забезпечення МЗС України Василя Кирилича, білоруські правоохоронці не підтвердили, що Гриба утримують у спеціалізованих закладах на території країни. МЗС Росії у відповідь на запит України поки що мовчить.
Водночас українські журналісти змогли зв’язатися з дівчиною, яка нібито й призначила зустріч Павлу Грибу в Гомелі. 17-річна мешканка Сочі заявила, зокрема, що проти неї ФСБ також порушила справу й вона виманила Павла до Гомеля під тиском спецслужб.
У ситуації із затриманнями та переслідуваннями українців із боку російських спецслужб важко відшукати щось принципово нове. Станом на липень 2017 року в списку політв’язнів Кремля перебувало щонайменше 45 громадян України. Так само російські спецслужби не стали оригінальними й в інкримінованих тому ж таки Лимешку злочинах.
«У Росії антитерористичне й антиекстремістське законодавство давно стало зручним інструментом переслідування інакодумців. Репресивні тактики та способи фабрикування справ відпрацьовані до деталей. Наприклад, стаття за «теракт» є однією з найпоширеніших, за якими ув’язнюють людей за політичними мотивами в окупованому Криму», — розповідає голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Ця організація, зокрема, опікується справами українських політв’язнів у РФ.
Чиатйте також: Дожити до звільнення. Що робити бранцям і їхнім рідним
Водночас історія Павла Гриба все-таки відрізняється від попередніх. Йдеться про можливе затримання українця саме на території Білорусі в інтересах РФ. У межах Союзної держави Росії та Білорусі підписано чимало договорів. Зокрема, раніше вже було відомо, що країни мають спільний перелік персон нон ґрата. Вочевидь, може діяти також і спільна розшукова база правоохоронних органів. Водночас раніше Росія не ризикувала відкрито використовувати Білорусь як полігон для боротьби з Україною. Тому випадок із Грибом має ознаки ще й символічного жесту з боку російських спецслужб. Напередодні спільних російсько-білоруських навчань «Захід-2017», які й без того спричинили бурхливу реакцію в Україні, вони «маркують» Білорусь саме як свою територію без будь-яких умовностей. Фактично віднині Білорусь утверджується як потенційно небезпечна територія для українців. Якщо виявиться, що Гриба схопили просто за вказівкою спецслужб РФ та без будь-якої перевірки передали в Росію, це багато що змінить у відносинах України та Білорусі. Нинішня щонайменше млява реакція на інцидент з боку білоруських держорганів наводить на невтішні висновки в цьому питанні. Станом на момент написання матеріалу білоруси не спромоглися навіть офіційно підтвердити факт перетину Грибом кордону.
Українцям доведеться нарешті усвідомити: у нинішніх умовах на території Росії, окупованих територіях, а відтепер і на територіях союзних РФ держав вони наражають себе на небезпеку та перебувають під повним контролем із боку російських спецслужб. Чи захочуть останні використати цей контроль — залежить виключно від їхньої волі. Те, що російські спецслужби активізувалися на цьому напрямі саме зараз, не означає, що Росія припиняла політичні переслідування бодай на якийсь час.
Читайте також: В'язні Кремля: сім кіл звільнення
Тому не слід і прив’язувати останні події виключно до навчань «Захід-2017». Звісно, ця подія впливає на активність силовиків. Гучна історія із затриманням у Криму групи українських «диверсантів», які, за російською версією, навіть вступили в бій із підрозділом ФСБ, сталася торік також у серпні. Тоді в Росії саме тривала підготовка до інших великих військових навчань — «Кавказ-2016». За словами Матвійчук, незважаючи на такі цикли активності, Росія проводить постійну та свідому політику наступу на права й свободи для утримання людей у покорі. Також не слід забувати про створення телевізійного образу «українця-ворога».