Думаю, багато що про цілеспрямованість Жуля Верна скаже те, що він написав 55 самих романів, не рахуючи повістей, оповідань і п’єс (ага, виявляється, цей рекорд наш Андрій Кокотюха вже перевершив).
Ще цікавіший результат дає арифметика, якщо застосовувати її до цілих літератур. Для того, щоб англійська мова завоювала світ, британцям знадобилося 100 років, 267 романістів і понад 2 тис. романів.
Останнім часом рідко який український критик, пишучи про бум воєнних книжок, виданих в Україні, утримається від того, щоб не порівняти це з російською так званою лейтенантською прозою.
Це літературна течія кінця 50-х — кінця 80-х років минулого століття, яка відрізнялася тим, що написана була самими учасниками війни без масштабних батальних картин від Мурманська до Туапсе й маршалів Жукових, що підпалюють люльку генералісимусу Сталіну в ставці Верховного головнокомандувача з вказівкою дати й часу до хвилин. Геть інша «окопна правда» про те, що називали Великою вітчизняною війною. Усі критики сходяться в тому, що це була помітна течія, а що вони порівнюють саме з нею, а не з Гончарем і Загребельним, власне, натякає, що в українській літературі такої виразної течії не було. (А спеціалізовані магазини «Військова книга» були).
Але спробуємо подивитися на неї в цифрах. Арифметика так арифметика.
У корпус текстів «лейтенантської прози» входять 103 великі твори: переважно повісті, менше романів, ще менше збірок оповідань і кілька п’єс.
Читайте також: Повернення орди
Бібліографію всього цього порахувати важче, бо 17 творів Григорія Бакланова по-різному тосувалися в різних зібраннях творів, і з 1955-го по 2017-й вийшли 67 книжками. Тобто на брак перевидань лейтенанти ніколи не скаржилися. І це показує, як серйозно в Радянському Союзі ставилися до військово-патріотичного виховання.
На основі цих текстів зняли не менше як 42 повнометражні фільми. Я поки що не готовий коментувати кожен метр тих плівок, але моє дитинство минуло під черговий фільм Юрія Бондарева чи Василя Бикова в телевізорі щоразу на 9 травня, 7 листопада, Новий рік, День конституції тощо.
Наклади порахувати ще важче, ніж кількість видань, бо, скажімо, «В окопах Сталінграда» Віктора Некрасова витримало 26 прижиттєвих перевидань загальним накладом більше мільйона примірників. Утім, киянина Некрасова до лейтенантської прози зазвичай не зараховують, попри те, що він, безсумнівно, породив цей жанр (1946-го, на десятиліття раніше інших авторів). Бо цей автор обмежився однією воєнною книжкою, а решта написаного ним стосувалася цілком цивільних речей. Крім того, він був капітаном. Але все згадане нам таки дає уявлення про наклади радянських російських видань про війну.
Ну й своєю Сталінською премією він відкрив рахунок усіх тих почесних звань, зірок Героїв соцпраці, численних державних і літературних премій, що їх дістали «лейтенанти» та яких сукупно вистачило б на невеличкий батальйон. Це не кажучи про їхні військові та ювілейні нагороди.
Тож безумовно визнана, потужна й впливова літературна течія, яка складалася з… шести авторів.
Не важко згадати їх поіменно:
- Григорій Бакланов —17 творів ,11 екранізацій;
- Юрій Бондарев — 19 творів, 6 екранізацій;
- Василь Биков — 26 творів, 20 екранізацій;
- Костянтин Воробйов — 11 творів;
- В’ячеслав Кондратьєв — 20 творів, 3 екранізації;
- Віктор Курочкін — 9 творів, 2 екранізації.
Бібліографію отримано з відритих джерел, зокрема Вікіпедії.
Звісно, це далеко не вся література, видана в СРСР про ВОВ, але найвидатніша її школа саме художніх книжок, написаних очевидцями.
Ще кілька цифр про вже геть нон-фікшн — не повісті, а мемуари радянських військовоначальників на чолі з маршалом Жуковим, усіма такими, як він, зовсім звичайними адміралами, генералами й аж до найнахабніших полковників, які писали й публікували свої спогади державним коштом усі 70 років, хай навіть вигадки в деяких із них було більше, ніж у згаданих вище художніх книжках «лейтенантів». Повну бібліографію дістати важко, але порядок можна уявити за виданнями найбільшого російського видавництва військової літератури, яке в часи книжкового буму нульових років перевидало все, до чого змогли дотягнутися руки. Тож мемуари ВОВ — 1009 назв, перевиданих у сучасній Росії. (Вам уже зрозумілі витоки побєдобєсія і дєдивоєвалі?)
Цікаво ще порівняти з кількістю мемуарів про інші російські війни:
- ВОВ — 1009;
- Афганістан — 13;
- Кримська (не наша, 1853–1856 роки) — 4;
- Громадянська — 158 з обох боків, і червоні, і білі;
- Японська — 18.
Мемуарів про Чеченські, Абхазькі й Кримнаш, Сирійську, не кажучи вже про Донбас, це видавництво поки що не видає. Бережуть військові таємниці.
І це не рахуючи всієї літератури «підготовки вторгнення»: про майбутні війни, усіх цих численних «попаданців» і «бойова фантастика», яку зараз роблять бувальщиною в ОРДіЛО, а ті самі донецькі фантасти, що все це вигадали, тихо «офігівають» від утілення своїх казок.
Чи можемо ми взагалі протиставити щось тій наскрізь мілітаризованій «самой читающєй странє» на сторінках книжок? Як подивитися на ці цифри, здається, що війна була улюбленою темою російської літератури завжди, не тільки в Толстого, який виніс її в заголовок свого найбільшого роману, а й від самих витоків. Недарма першою світською книжкою, надрукованою в Москві, був не «Буквар», як у нас в Острозі й Львові, а «Учєніє і хітрость ратного строєнія пєхотних людей».
Читайте також: Нові провінціали
Першою українською книжкою про нашу війну була поетична — «Вірші з війни» Бориса Гуменюка. Знадобився поет, щоб чесно назвати війною сором’язливе АТО.
Але повернімося до українських критиків, які згадували російську «лейтенантську прозу» не просто так, а щоб із чимось порівняти те, що відбувається зараз із виданням військової української й тоже-української літератури. Усі відчували, що просто не встигають це все прочитати, але кількісних вимірів ніхто не знав, обмежуючись словом «багато».
Звісно, це не мільйонні наклади радянських книжок, а переважно якісь скромні 500–1000 примірників, виданих як коштом великих видавництв, так і коштом самих авторів. Найграмотніше підійшли до справи волонтери, які звично видавали книжки на зібрані з доброчинців кошти, а виручені гроші теж звично пускали на цигарки, бензопили й генератори для «наших хлопців». Виявилося, що в часи інтернету й соцмереж наклади книжки — не найголовніше. Вона повинна зафіксувати текст для нащадків на папері, а читати цілком можуть і в Facebook, як і купувати на сайтах, а не в книгарнях. І саме така ініціативність авторів і несподіваність схем видання досі заважала оцінити навіть приблизно кількість назв для наших арифметичних задач. Треба було терпляче збирати всі згадки й лінки на видані книжки, шукати їх по книгарнях і купувати, купувати, купувати. І така людина знайшлася. Це Ганна Скоріна, яка три роки збирала бібліографію та купувала всі книжки про війну, які в нас виходили. Завдяки їй уже можна підрахувати, що військова проза України зараз становить уже 146 книжок, не менше ніж 134 автори (багато колективних збірок, деякі автори написали вже по кілька книжок).
Принаймні кількісно це вже не менше тої «лейтенантської прози», із якою нас постійно порівнюють, а за чисельністю авторів ніяке порівняння вже й неможливе. Схоже, у цьому розхлябана демократія повністю б’є відцензуровану деспотію. І водночас варто пам’ятати, що 70 років після війни ще не минуло, ба більше, вона ще не закінчилася. Такого в радянців точно не було, хіба що якісь поодинокі книжки якогось перевіреного Костантіна Сімонова чи Лєоніда Соболєва виходили ще під час війни. І точно не 146.
У зв’язку з цим пригадується саркастично-сатиричне оповідання Артема Чеха «Довгі футболки» про певний набридлий жарт з армійського життя, яке його начштабу просив не писати хоча б до дембеля. Начштабу просив. Але це вже не кількісні, а якісні дослідження. Їх краще робити самостійно за запропонованим списком. Він відкритий до поповнення й підтримується на сторінці Ганни Скоріної у Facebook https://www.facebook.com/uruloka/posts/1760543427352349
Проза (а на сторінці є ще поезія та підручники)
1. Мартин Брест «Пехота»
2. Rudenko Yury (Руденко Юрий) «Психи двух морей»
3. Kostia Chabala (Костянтин Чабала) «Вовче»
4. Дмитро Степаненко «Фронтовий щоденник. Окопні історії»
5. Petr Soltis (Петро Солтис) «370 днів у камуфляжі (записки артилериста)»
6. Сергій Гридін «Сапери»
7. Roman Zinenko (Роман Зіненко) «Іловайський щоденник»
8. Artem Cheh (Артем Чех) «Точка нуль»
9. Alexandr Mamaluy (Александр Мамалуй) «Военный дневник (2014–2015)»
10. Vsevolod Stebliuk (Всеволод Стеблюк) «Синдром АТО. Нотатки «Айболита»
11. Дмитрий Якорнов «То АТО. Дневник добровольца»
12. Андрій Сова («Плохіш») «Звіт за серпень ‘14»
13. Борис Гуменюк «Блокпост»
14. Максим Музика (Максим Музыка), Andriy Palval, Петро Потєхін «Савур-Могила. Військові щоденники»
15. Геннадій Фімін (Hennadii Fimin) «Доброволец «Сумрака»
16. Алексей Пайкин «Неудобные зарисовки гибридной войны»
17. Валерія Бурлакова «Життя P.S.»
18. Ігор Орел «Хроніки одного батальйону»
19. Андрей Красильников «Как я стал бандеровцем. Тень платана»
20. Петро Билина «Війна кличе. Стань переможцем!»
21. «Голоси війни: історії ветеранів» (збірка оповідань)
22. «14 друзей хунты» (збірка військових, блогерів та волонтерів)
23. «Війна у соняшниках» Позивний «Крим»
24. «Вальгалла-экспресс» Позивний «Воланд»
25. «Жадання фронту» Позивний «Вирій»
26. «Широкинська операція» (колектив авторів).
27. «Останні посмішки Іловайська» Позивний «Хорт»
28. Дневник «фашиста». Позывной «Рудик»
29. Андрій Зелінський «Соняхи. Духовність під час війни»
30. Андрій Зелінський «На ріках вавилонських»
31. Аліна Косовська «Там, за межею…»
32. Руслан Боровик «ДАП»
33. Костянтин Машовець «Диалоги с нулей»
34. Олександр Сурков (Alexander Surkov) «Pig in a poke»
35. Александр Сурков «По особо важным телам»
36. «Добробати. Історія батальйонів що врятували країну»
37. Василиса Трофимович «Любов на лінії вогню»
38. Diana Makarova (Диана Макарова) «Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера»
39. Betti Goncharova (Єлизавета Гончарова) «Десь поруч війна»
40. Ганна Ручай «На східному фронті є зміни»
41. Yurko Skobalo (Юрій Скобала) «Війна не поставила нас на коліна!»
42. Анна Терянік «Наши»
43. Ганна Теряник «Попутники»
44. Станислав Агеев, Александр Редька «Волонтер. Философия пожирания»
45. Никита Кашницкий, Владимир Бульба «АТО Байки». Книга первая.
46. Зінаїда Грушко-Колінько «Волонтерські будні. Дорожні сповіді-оповіді»
47. Юрий Тыра «Дороги к счастью: круизно-волотерские записки»
48. Степова Олена «Все буде Україна!»
49. Irina Malyshko (Ирина Малышко) «Война маленького человека»
50. Валерій Макеєв «Привиди Президента»
51. Валерій Макеєв «100 днів полону, або позивний «911»
52. Наші Атланти: незмірна чаша милосердя
53. Наші Атланти: жертовність во ім'я спасіння
54. Сергій Братчук «Війна у мирний час»
55. Rita Surzhenko (Маргарита Сурженко) «АТО. Історії зі Сходу на Захід»
56. Маргарита Сурженко «Нове життя. Історії із Заходу на Схід»
57. «Я — це інший ти. Підлітки та війна»
58. Марія Сидорчук «Полон»
59. Євген Положій «Іловайськ»
60. Євген Положій «5 секунд, 5 днів»
61. Євген Стеблівський «Кіборги. Сага про воїнів»
62. Валентина Розуменко «Нескорені»
63. Війна. Життя de facto (збірка репортажів)
64. Сергій Жадан «Інтернат»
65. Svetlana Talan (Світлана Талан) «Оголений нерв».
66. Світлана Талан «Повернутись дощем».
67. Світлана Талан «раКурс».
68. Ruslan Gorovyi (Руслан Горовий) «1000 і 1 ніч війни».
69. Руслан Горовий «Казки на ніч».
70. Руслан Горовий «40 …або чому чуваки не святкують»(1 оповідання про війну)
71. Руслан Горовий) «Ген воїна» (1 оповідання про війну).
72. Максим Бутченко «Художник войны»
73. Максим Бутченко «Три часа без войны»
74. Максим Бутченко «Люди войны»
75. Богдан Жолдак «Укри»
76. Василь Шкляр «Чорне сонце» (1 оповідання про війну)
77. Сергій Захаров «Діра» (комікс, графічна історія)
78. «Перехрестя» (комікс, графічна історія)
79. Юлія Ілюха «Неболови»(2 оповідання про війну).
80. Григорій Дорожко «Філософія АТО. Українські етюди»
81. «Миттєвості війни» (збірка розповідей бійців Миколаївщини)
82. «Україна в огні» (збірка історій та поезій від родин військових, волонтерів Вінничини)
83. Сергій Могилко «Цитати сходу»
84. Сила жизни. Force of life (збірка історій про військових)
85. Оксана Стоміна, Олег Украинцев «ПО ЖИВОМУ. Околовоенные дневники»
86. Сергій Лойко «Аеропорт»
87. Сергій Лойко «Рейс»
88. Олег Криштопа, Ольга Каліновська «Герої (не) війни. Про мертвих, живих і не народжених»
89. «Неоголошена війна. Невідомі факти і хроніки АТО» (збірка від журналістів)
90. Валентин Торба «Я – свідок. Записки з окупованого Луганська»
91. Марія Семенченко «Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв»
92. Serg Marco (Серж Марко) «Хроніка гібридної війни»
93. Михайло Жирохов «Боги гібридної війни»
94. Назарій Вівчарник «П’ятеро як один»
95. Инна Золотухина «Война с первых дней»
96. «АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви». (Збірка інтерв’ю від журналістів «Радіо Свобода» та фото кореспондента Сергія Лойко)
97. Олександр Клименко «Фронтовий альбом» (фотоальбом)
98. Олесь Кромпляс «Промка» (фотоальбом)
99. Війна очима ТСН. 28 історій по той бік камери (фотоальбом)
100. Дмитро Муравський «Через війну. Погляд волонтера» (фотоальбом)
101. Костянтин Бобрищев «Війна і мир» (фотоальбом)
102. Олександра Іванюк «Амор[т]е»
103. Володимир Рафєєнко «Довгі часи» (Долгота дней)
104. Владислав Івченко «2014». Книга 2.
105. Олексій Чупа «Казки мого бомбосховища»
106. Римма Товкайло "Простір прихованого. Нотатки з військового шпиталю"
107. Алексей Бурлаков «Warless city. Возле войны»
108. «Переселенці. Люди, які не загубили себе»
109. Вероника Миронова «Люди Донбасса. Жизнь сначала»
110. Надія Гринь «Дорога в безсмертя»
111. Галина Вдовиченко «Маріупольський процес»
112. Капошилін Костянтин «Башня»
113. Сергацкова Екатерина, Чапай Артём, Максаков Владимир «Война на три буквы»
114. Юрій Фельштинський, Михайло Станчев «Третя світова: битва за Україну»
115. Тарас Березовец «Анексія. Острів Крим. Хроніки гібридної війни»
116. Книга Вторгнення в Україну. Хроніка російської агресії (Дмитро Тимчук, Юрій Карін, Костянтин Машовець, Вячеслав Гусаров)
117. Олаф Клеменсен «Літо – АТО»
118. Наташа Влащенко «Крадіжка, або Біле сонце Криму»
119. «Донбас – Волинь: в обіймах молитви» (збірка прози та поезії)
120. Віктор Коваль «Герої неоголошеної війни»
121. «Шлях у вічність». Книга пам’яті. (Автор-упорядник Любов Попова)
122. Даріо Фертіліо, Олена Пономарева «Люди й кіборги»
123. Юля Священко, Анна Троцкова Мариуполь: последний форпост»
124. «Героям слава. Книга пам’яті героїв АТО. Сумська область»
125. «Він любив свою землю» (книга пам’яті про Олександра Кушнірука з Ізяслава)
126. Надії Корнійчук «Мамо, не плач…» (книга пам’яті про Тараса Герасимюка)
127. «Прикарпатці в АТО» (збірка статей)
128. «Вклоняємось доземно українському солдату» (збірка Міноборони про солдатів)
129. «І пам’ять серця, і вічний смуток, і біль священний ділимо навпіл» (книга пам’яті бійців з Нововолинська)
130. «Шикувалися воїни світла» (збірка про педагогів-атовців Черкащини)
131. «Вони боронили Україну. Герої АТО Знам’янщини» (збірка)
132. Сергей Скадинский «Луганский разлом»
133. Сергей Фурса «Путь домой»
134. Сергій Постоловський «Ворог, або Гнів Божий»
135. Володимир Кошелюк «Green Сard»
136. Олена Костіна «Білет в одну сторону»
137. Літопис самовидців: Дев’ять місяців українського спротиву (збірка)
138. «Волонтери. Мобілізація добра» (збірка про волонтерів)
139. Андрій Цаплієнко «Книга змін»
140. «Донбас — арена війни» (збірка)
141. Марія Матіос «Приватний щоденник. Майдан. Війна»
142. Иван Богдан «Мариуполь 2014»
143. Микола Дорошко, Володимир Головченко «Гібридна війна Росії проти України: історико-політичне дослідження»
144. Марія Старожицька «Навіщо» (1 п’єса про війну та вірші)
145. Олексій Винокуров «Ангел пригляду»
146. Баранов К. В. «Нагороди АТО». Том 1.
Окремо винесу, ще комікси від військових. (Так-так і такі є, ось тут можна про ці комікси подивитись: https://www.youtube.com/watch?v=kJYtb1D8HPo)
147. Кіборги. Початок. Том 1
148. Кіборги. Початок. Том 2
149. Кіборги. Незламні: Місія-ДАП
150. Кіборги: Історія Трьох
Не дякуйте.