Якщо чинний Кодекс законів про працю проіснує ще рік, то його прихильники святкуватимуть рівно 50 років з дати ухвалення Верховною Радою УРСР. Після розпаду Радянського Союзу не раз намагалися ухвалити новий документ. За словами старожилів парламентських слухань, уперше робочу групу з обговорення нового Кодексу зібрали далекого 1993-го. Далі були спроби у 2003-му, 2009-му, 2011-му і, нарешті, 2015-му. Якщо узагальнити, то кожна нова влада намагалася ухвалити принципово нове законодавство про працю. Успіху не досягли жодного разу. Влада під керівництвом Володимира Зеленського вирішила дотримуватися традиції, хоча й результат їхньої спроби ще невідомий.
Щоправда, слід визнати креативність нової команди. Спершу новопризначений уряд Олексія Гончарука вирішив скасувати Кодекс про працю серед багатьох інших актів, не ухвалюючи нового профільного закону взагалі. Один з перших законопроектів уряду передбачав повне скасування всіх радянських актів. Для Трудового кодексу планували перехідний період до січня 2020-го. Саме тоді міністр юстиції Денис Малюська очікував ухвалення нового профільного документа. Однак ідею не підтримали в сесійній залі Ради.
В уряді взяли перерву, але не здалися. І знову вчинили творчо. Наприкінці грудня в парламенті зареєстрували законопроект № 2708 «Про працю». Як видно із самої назви документа, влада вирішила взагалі відмовитися від кодифікації законодавства у сфері праці. Пізніше пояснили: законодавство згодом кодифікують повторно, ухваливши ще кілька законопроектів, які стосуватимуться діяльності профспілок, страйків та соцстрахування. Такі проекти вже зареєстровано за авторством голови профільного комітету із соцполітики та прав ветеранів Галини Третьякової та ще групи нардепів.
Читайте також: Реванш близько
На момент реєстрації урядового законопроекту в парламенті вже перебували на розгляді два документи. Наталія Королевська з ОПЗЖ та лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко внесли свої проекти Трудового кодексу. Вони ж після реєстрації урядового документу зареєстрували ще два альтернативних, які назвали вже проектами законів «Про працю».
Коли в Раді з’явилися п’ять альтернативних документів про працю, а авторами чотирьох з них стали королеви соціального популізму в українській політиці, то стало зрозуміло: урядового бліцкригу точно не відбудеться. Процес перейшов у стандартне для парламенту річище — з утворенням робочої групи та обговоренням між усіма зацікавленими сторонами. Уже на першому ж засіданні цієї групи на початку лютого виникли конфлікти.
Головними опонентами урядового закону стануть парламентська опозиція та профспілки. Перші намагатимуться перетворити обговорення та ухвалення законопроекту на другу серію земельної реформи, яку зараз зі скрипом розглядають у сесійній залі. Відповідні гасла, як-от «змова влади й олігархів», «безправ’я працюючої людини» і «трудове рабство», уже лунають. Ураховуючи двох авторок альтернативних урядовому проектів, можна прогнозувати, що така риторика тільки посилюватиметься й лунатиме звідусіль у разі винесення документів на голосування.
У союзі з опозиціонерами нині — профспілки. І це має як політичні, так і змістовні мотиви. «Ніякого обговорення законопроекту з профспілками не відбулося. Тимофій Милованов (міністр економіки. — Ред.) ллє на нас бруд, виставляли маргіналами. Тим часом 52 гірники під землею, окрім зарплати, уже вимагають не ухвалювати кабального трудового кодексу…» — обурювався нардеп і профспілковий лідер Михайло Волинець під час обговорення проекту в уже згаданій робочій групі на початку лютого. Те, що Волинець одночасно народний депутат від «Батьківщини», пояснює політичні мотиви його обурення. Щодо змістовних мотивів, то вони приховані в самому тексті урядового проекту.
Річ у тім, що законопроект № 2708 узагалі не містить розділу про права та функції профспілок, на відміну від нині чинного законодавства. Згідно з ним, профспілки мають багато як представницьких, так і майнових прав, зокрема на відрахування з фонду зарплат та управління держмайном.
«В законопроекті про працю жодне з цих питань не піднімається — не відміняється, але і не гарантується. В прикінцевих положеннях є вимога розробити новий закон про профспілки. Також в Верховній Раді є законопроект, який повертає майно від профспілок до держави», — написав на початку січня у Facebook міністр Милованов. Голова профільного комітету Третьякова взагалі прямо стверджує, що профспілки звикли заробляти на держмайні й саме втратою такого привілею пояснюється їхня критика законопроекту про працю.
Ще одна сторона трикутника «влада — профспілки — бізнес» займає вичікувальну позицію, що насправді означає її прихильність до урядового законопроекту. Зокрема, представник Європейської Бізнес Асоціації під час обговорення проекту заявив, що їхню сторону до напрацювання тексту не залучали, однак критики конкретних норм не прозвучало. Річ у тім, що норми законопроекту очевидно вигідніші бізнесу за те, що існує тепер. За словами Третьякової, головною метою авторів є «виведення з тіні нелегальних зарплат і залучення інвестицій». Саме тому підприємцям суттєво спрощують процедури як набору персоналу, так і його звільнення.
Читайте також: Заява щодо так званих 12 кроків «мирного врегулювання» для України
По-перше, проект пропонує сім типів трудових договорів замість трьох, які є сьогодні. З’являються короткостроковий (до двох місяців), учнівський, сезонний (до восьми місяців) трудові договори, а також договір з домашнім працівником (для фрилансерів).
По-друге, дещо змінюються умови звільнення працівників. Передусім це стосується того, що як працівник, так і роботодавець можуть розірвати трудовий договір без пояснення причин свого рішення. Працівник має повідомити роботодавця не пізніше як за два тижні до припинення діяльності. Роботодавець працівника — за 15, 30, 60 і 90 днів, залежно від періоду роботи звільненого в компанії. Якщо роботодавець порушив зобов’язання щодо термінів, наслідком буде виплата компенсації. Однак роботодавець також матиме право звільнити працівника, якщо той понад двічі порушив умови договору за півроку. Про аналогічні умови щодо роботодавця не йдеться. Власне, саме норми про звільнення знайшли найбільший відгук у тих суспільних верств, які не задоволені проектом. Є ще одна думка. Мовляв, на норми про звільнення можна взагалі не зважати. Роботодавці просто підписуватимуть з усіма короткострокові трудові договори (на два місяці), які потім переоформлюватимуть, щоб уникнути ризику. У проекті не передбачено обмежень щодо кількості таких договорів з одним працівником.
Третє оновлення, яке запропонували автори, — норма про медіацію. Мовляв, роботодавець та працівник зможуть вирішувати конфлікти в досудовому порядку за допомогою обраної обома третьої сторони. Медіація доволі поширена на Заході, але в Україні немає спеціального закону, що регламентував би таку процедуру. Є тільки законопроект, який планували розглянути після ухвали закону про працю.
Проте останні події свідчать, що детально обговорювати норми урядового проекту зарано. Понад те, за інформацією від 25 лютого, у комітеті вирішили все ж таки подавати на розгляд депутатів новий кодекс, а не законопроект.
«Ми налаштовані на направлення законопроекту в конструктивне річище, і, думаю, зараз процес якраз у такому напрямку. Робоча група напрацьовує новий законопроект, і одним з перших рішень стало рішення про його кодифікацію. Тобто це буде кодекс, а не закон», — повідомив у коментарі Тижню Сергій Савчук, національний координатор Міжнародної організації праці (МОП) в Україні.
Читайте також: Президент десь посередині
Тиждень звернувся по коментар до нардепа Галини Третьякової, але на цей момент вона не знайшла часу для спілкування. Якщо інформація про кодифікацію правильна, то це можна вважати першою перемогою профспілок та опозиції, які ставили таку вимогу. МОП, за словами Савчука, не має принципової позиції щодо форми документа.
Сама МОП, як підрозділ ООН, посідає особливе місце в історії про українське трудове законодавство. Україна ще починаючи з радянських часів ратифікувала 71 конвенцію організації, з яких 66 досі чинні. Щоб уникнути звинувачень у порушенні принципів організації, потрібно дочекатися її коментарів стосовно змін, які задають напрями удосконалення. Порушення конвенцій МОП, особливо основоположних, якщо таке відбудеться, загрожує з кількох причин. Одна з головних для України в тому, що на конвенціях МОП часто базуються відповідні директиви ЄС щодо умов праці. Європейське законодавство — це те, що Україна погодилася упроваджувати після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Інакше кажучи, якщо Україна ухвалить закон про працю, який йтиме врозріз із головними конвенціями Міжнародної організації праці, то це може стати предметом неприємного обговорення вже в межах відносин з ЄС. Водночас МОП відмовилася готувати коментарі для всіх наявних законопроектів, натомість готова взяти до роботи один, який погодять різні сторони. Саме такий проект зараз і намагаються розробити в комітеті під час засідань робочих груп. Савчук розповідає, що відмова готувати висновки до всіх законопроектів пов’язана з попереднім досвідом. «Це потребує значного часу, підготовки, вивчення масиву законодавства. Це не просто коментар якогось експерта. Це і за обсягом великий матеріал», — каже він. Наприклад, 2015-го МОП готувала висновки до проекту Кодексу про працю. Потім вони стали просто непотрібні.
«Робота над законопроектом триває, а його текст зазнає змін. Коментарі ж потрібно робити з того законопроекту, який уже зафіксований у певній редакції. Раніше ми вже мали кілька ситуацій, коли після виходу коментарів їх додають до тексту, який змінений до невпізнаваності. За такої ситуації коментарі вже не потрібні», — пояснює Савчук другу причину, чому МОП наполягає на створенні узгодженого проекту. Отже, після кількамісячного обговорення урядового законопроекту про працю скидається на те, що його до зали парламенту так і не винесуть. Якщо й винесуть законопроект під таким самим номером, то спрогнозувати, які норми він міститиме, майже неможливо. Старий же Кодекс про працю близький до відбиття вже другої атаки за нової влади та стрімко прямує в бік ювілею.