З 2017 по 2021 рік росіяни 7067 раз порушували основні права людини, 5015 – щодо представників корінного кримськотатарського народу. Правозахисники називають ситуацію з правами людини в Криму катастрофічною. Правозахисні організації збирають свідчення та статистику. На їхніх підставах з’являються резолюції ООН та Ради Європи, влітку 2021 року була створена Кримська платформа. Щоправда, це не змусило росіян припинити катування та репресії проти населення окупованого півострова, навіть тієї частини, яка на початку окупації була лояльна до держави-агресора
10 грудня у світі відзначається день прав людини. Саме в цей день, на третьому засіданні Генеральної асамблеї ООН, прийняли Загальну декларацію прав людини. Цей документ мав на меті встановити стандарти рівноправ’я та свободи. Втім дотримуються цих принципів далеко не всі держави. Зокрема авторитарна Росія, що порушує права людини на своїй території, а з 2014-го, окупавши український півострів, ще й там.
За даними Кримськотатарського ресурсного центру, з початку захоплення Криму, росіяни ув’язнили 234 особи, а жертвами насильницьких зникнень стали 44 людини, шістьох з яких знайшли мертвими. Окрім цього 57 жителів півострова загинули в результаті політичних репресій.
Читайте також: Крим. Казарми замість курорту
Під особливою увагою російських окупантів проукраїнські активісти та кримські татари. Росія в буквальному сенсі продовжує радянські традиції депортацій, щоправда, в іншому вигляді: заарештованих етапують до колоній РФ, а їх родини вичавлюють з рідного дому за допомогою залякувань, звільнень та психологічного тиску. Традицій СРСР Росія дотримується і в незаконних вироках. Найчастіше використовуються звинувачення в державній зраді, екстремізмі та тероризмі, чи участі в об’єднаннях, які визнані на території РФ терористичними.
Росія порушує права на життя, свободу слова та мирних зібрань, право на особисту недоторканність та справедливий суд. Крім цього за допомогою тортур та катувань змушує затриманих відмовлятися від їхніх адвокатів заради так званих «державних».
Так, журналіста «Радіо Свобода» Владислава Єсипенка катували електричним струмом. У такий спосіб його змусили відмовитися від незалежного адвоката на користь так званого державного – Віолети Синєглазової, яка не захищає наших політв’язнів, а намагається їх посадити. Найбільший ризик бути закатованим – відразу після затримання. Основна мета катувань – це вибивання зізнання про вчинення злочину, чи терористичного акту. Крім того, мордують для зламу духу, волі. На жаль це має довгостроковий негативний вплив на психіку людей, каже Тижню Тетяна Печончик, голова Центру прав людини ZMINA.
Окрім електричного струму росіяни застосовують побиття та придушення. Силовиків, що застосовують тортури до людей, яких звинувачують за політично-вмотивованими справами, здебільше притягують за статтею 286 КК РФ (Перевищення посадових повноважень). Втім тортури – це не єдиний вид тиску на політв’язнів. Громадян України саджають в камери до злочинців, які засуджені за статтями вбивство, зґвалтування, розбій.
«На ґрунті ненависті до громадян України сусіди по камері за будь-які прояви українськості людина може піддаватися вербальній та фізичній агресії з боку співкамерників», – додала Печончик.
Втім окрім фізичного насильства окупанти використовують і психологічний тиск. Людей залякують життям та здоров’ям близьких, проводять обшуки та викликають до поліції. Показово, що тиск застосовують і до активістів, які на початку окупації були лояльними, чи підтримували вторгнення російських військ на територію України. Наприклад, проросійський журналіст Євген Гайворонський був депортований з території Криму у грудні 2019-го року. Репресії почалися тільки-но він почав критикувати окупаційний режим за незаконні забудови та вирубки лісів.
Читайте також: Крим: Уроки вторгнення
Активістку та блогерку з Ялти Людовику Пападопулу окупаційний режим звинувачує в наклепі за клопотанням так званого начальника «Судового департаменту Криму» Керима Акуєва. Жінку судять за пост у соцмережі у групі «Дошка ганьби чиновників Криму» за 2019-й рік, в якому йшлося про захоплення санаторію «Парус», що в Ялті. За інформацією зі сторінки блогерки силовики проводили обшуки, вилучали техніку та залякували жінку добробутом її сина.
Окрім цього жителів Криму змушують до співпраці з незаконними силовими структурами, доносам та шпигунстві за знайомими та активістами й через події у самій РФ. Під час зимових протестів, які почалися після оприлюднення опозиціонером Олексієм Навальним розслідування щодо статків президента Росії Владіміра Путіна, людей могли викликати в поліцію через поведінку їхніх дітей. Погрожують звільненнями, погіршеннями оцінок у дітей, чи просто переслідують. «Ви просто не тут і не відчуваєте атмосфери цього кошмару, розповів Тижню один з жителів Криму на умовах анонімності. – Тут люди просто зникають».
Жертвами окупаційного терору стають і жінки та діти. 23 листопада 2021 року співробітники Росгвардії заарештували 31 людину. За словами одного зі свідків силовики заганяли в автобуси жінок та дітей. Свої дії вони аргументували порушеннями карантинних вимог активістами, проте на території півострову дозволені проведення проросійських заходів, які укріплюють режим.
Росія порушує і права дітей розповсюджуючи на території півострова дитячі військові об’єднання та запроваджуючи «уроки патріотизму». Окрім цього діти українці та киримли зазнають дискримінації за мовною, релігійною і культурними ознаками. Діти та підлітки півострова не мають права на свободу совісті та переконань, оскільки підліткові субкультури постійно перебувають під контролем силовиків. Більш ніж сто кримських дітей не живе з батьками через ув’язнення родичів. Такі діти піддаються булінгу з боку вчителів та інших дітей.
Читайте також: Платформа синергії
Аби повернути питання порушень прав людини та інших воєнних злочинів, що на півострові коять росіяни, Україною була створена Кримська платформа. Це координаційний майданчик, завдяки якому питання повернення Криму обговорюється більш широко з ЄС та США.
На відкриття Платформи Кремль відповів викраденням заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, керівника інформаційно-аналітичного підрозділу Нарімана Джеляла. В ніч на 5-те вересня 2021 року в його дім увірвалися російські силовики, провели обшук та вивезли в невідомому напрямку. Згодом стало відомо, що кримськотатарський політик утримується в так званому управлінні ФСБ Росії по Республіці Крим і місту Севастополь. Окупанти звинуватили його у підриві газоводу в селі Перевальне в ніч на 23 серпня.
При цьому репресії, вбивства тортури та катування жителів Криму не можна за часом чи інтенсивністю прив’язати до конкретних подій, як-от продовження санкцій, чи запуску Кримської платформи, оскільки їх проводять системно, але із довільною періодичністю. Отже, це не лише помста за проукраїнську позицію, а, скоріш, гібридні способи депортації населення через створення умов, за яких жити в Криму далі просто неможливо. Зупинити це без деокупації теж не є реальним, оскільки культура Росії вибудована на терорі та залякуванні, що є продовженням радянських традицій. При цьому деокупація українського півострову досі залишається під питанням. Нема чіткої відповіді на те, як буде проходити цей процес: чи видасть Росія воєнних злочинців під суд, чи погодиться вивести війська та колонізаторів з півострова. Проте списки російських силовиків, що вбивають катують і репресують кримчан мають бути оприлюдненими, а ці люди засуджені, як свого часу німецькі нацисти.