Французька преса багато та охоче пише про колізії довкола газогону «Північний потік-2». «У Європі ніхто, крім Німеччини, не був ярим прихильником цього газопровіду, – пише часопис Alternatives Économiques. – Залишається дізнатися, чи Анґела Меркель знайде в собі сили жорстко постати проти трубопроводу. Для Німеччини, зректися проєкту — це означає погодитися на нові американські санкції. Проте поки що залишається незрозумілим, чи буде ухвалено другу хвилю санкцій до завершення президентських виборів у США, навіть якщо до «Північного потоку-2» вороже ставляться обидва кандидати».
Експертне середовище жваво обговорює перспективи остаточного закриття проєкту, що завершений на 90%, або — його можливої зупинки, до кращих для Росії часів. Журнал Alternatives Économiques каже про «нову холодну енергетичну війну», що вже розпочалася та набирає обертів. «Сьогодні Росія постачає половину газу, який споживає Німеччина, але Меркель більше не відстоює «Північний потік-2» з колишньою затятістю, – пише щоденний часопис La Croix. – Якщо Берлін погодиться відмовитися від запуску нової гілки газогону з Росії, це ознаменує великі геополітичні зміни та новий етап у боротьбі Москви та Вашингтону за європейські енергетичні ринки».
Читайте також: Ринок для монополістів
Схоже, отруєння Навального стало якщо не останньою краплею, від якої європейцям міг би, нарешті, урватися терпець, то принаймні — останнім суворим попередженням Кремлю. «Чи виживе газогін після отруєння Навального? – замислюється популярний часопис Le Figaro. – Справа Навального спричинила ефект електрошоку, – після Грузії, Криму, кібератак та геополітичних провокацій Кремля на Близькому Сході.» Ізабель Ласер, колишня кореспондентка цієї газети в Москві, цитує Марка-Антуана Ейл-Маззега, директора Центру енергетики та клімату при Інституті міжнародних відносин (IFRI): «Від початку війни в Україні в 2014 році Росія мала безліч нагод зробити той чи інший жест до примирення, але вона не скористалася ними. Чому? Бо «Північний потік-2» не має для Росії стратегічного значення. Ціль була інша: посварити європейців та посіяти розбрат у трансатлантичному альянсі. Цієї мети було досягнуто.»
Тривалий час Анґела Меркель відстоювала концепт збільшення взаємозалежності з Москвою, сподіваючись у такий спосіб, як пише Le Figaro, «стабілізувати Росію та нормалізувати її політичний режим.» Понад рік тому схожу стратегію спробував запровадити Емманюель Макрон, здивувавши світ формулою «Від Лісабона до Владивостока». Слід розуміти, отруєння Навального, дещо отверезило обох впливових політичних лідерів ЄС, і не їх самих. Європейці активно заговорили про можливість повної відмови від запуску «Північного потоку-2». «Навіть якщо нові санкції, нещодавно ухвалені Євросоюзом, напряму газогону не торкнулися, справа Навального, спільно з польським штрафом, можуть остаточно поховати дороговартісний проєкт, повідомляє RFI. – Через американські санкції з проєкту вже вийшов швейцарський учасник Allseas. На відміну від Газпрому, інші учасники концерну ще не подавали апеляцію на рішення польського суду про штраф на суму понад €6 млрд, але для них це може бути приводом, щоб вийти з концерну. Вони втратять мільярд євро, але ризик від американських санкцій ще вищий.»
Читайте також: Кремлівські лобісти в Європарламенті: коли палій стає пожежником
Новий контекст створює для опонентів відверто політичного російського проєкту нові можливості. Чи вдасться їм, у перспективі нових американських санкцій, повністю зупинити або бодай відтермінувати повноцінний запуск «Північного потоку-2»? «Росія ще не отримала достатнього «покарання» за отруєння Навального, тому санкції проти газогону можуть стати частиною списку таких «покарань», – вважає український енергетичний експерт Олена Павленко, голова аналітичного центру DiXi Group. – Якщо раніше ЄС категорично негативно сприймав американські санкції, то після отруєння, схоже, категоричною залишається лише Німеччина. Решта країн можуть переглянути своє рішення. Крім того, зберігається публічний тиск таки прийняти санкції — заяви політиків та експертів як у США, так і в ЄС. У випадку накладання санкцій невідомо чи буде газопровід добудований — адже зараз не видно, звідки Росія могла б брати ресурси для цього.»
Читайте також: Die Welt: Як Німеччина вчиться казати «ні»
Французька преса констатує, що в самій Німеччині більше немає згоди щодо необхідності замінити атомну енергію та вугілля виключно додатковими партіями російського газу. Журнал Alternatives Économiques розповідає: «Двоє з претендентів на наступництво Меркель закликали відмовитися від проєкту. Зокрема — це голова комітету із закордонних справ у Бундестазі Норберт Реттґен. «Ми повинні відповісти єдиною мовою, яку розуміє Путін, – мовою продажу газу», – заявив він. Німецькі «Зелені» також взяли аргумент на озброєння, наголошуючи на кліматичній шкоді.»
Вітер несподівано задмухав в українські вітрила. Аби лиш вітчизняна дипломатія зуміла вправно скористатись моментом та нагадати світу українські заперечення щодо «Північного потоку-2». Це — той рідкісний випадок, коли наш голос може стати останньою краплею, що переведе кількість контраргументів у категорію якості.