Дослідження «Regional Doing Business – 2020» свідчить, що у Миколаєві запанували часи вкрай несприятливої для бізнесу атмосфери. Якщо у 2018 році Миколаїв мав пристойні позиції по бізнес-клімату у тому ж рейтингу, то нині опустився на 11 сходинок. Посідає останнє серед обласних центрів, маючи 303 бали із 600 можливих. І зміна методології, про яку вказують упорядники, не пояснює аж таке падіння. Позиція в рейтингу визначається за сумою балів, набраної обласним центром в шести компонентах: відкриття бізнесу, сплата місцевих податків, оформлення земельної ділянки, приєднання до електромереж, отримання дозволів на будівництво та електронні сервіси, Півтора десятиліття тому розвитку підприємництва в місті докладали багато уваги. Працювали місцеві програми освіти для початківців у бізнесі, а мерія весь час використовувала гасло «Миколаїв – місто вільного підприємництва».
Тенденції
В часи панування Партії регіонів серед місцевих депутатів було багато представників малого й середнього бізнесу. Серед них дуже помітні були колишні силовики. В таких галузях як транспорт і торгівля майже не було представників бізнесів з інших українських міст. Водночас були російські гроші, які «заземляли» на батьківщині ті, хто служив чи працював у великих російських містах. Після 2014-го певна частина миколаївців з бізнесу припинила вести справу. Причини були різними. Є й ті, хто переніс свою справу до окупованого Криму. Найбільш амбіційні – потягнулись до Києва, ще частина обрала східні країни ЄС. Не можна назвати Миколаїв і найбезпечнішим місцем. Наприклад, у 2016-му тут застрелили відомого бізнесмена й волонтера Петра Барашковського. За різними оцінками, за п’ять років до 2020-го змінився профіль половини місцевого бізнесу. Якщо в середині 2010-х кількість виробничих та сервісних бізнесів складала понад половину, то зараз їх кількість займає ледь третину. Місце старих зайняли новачки. Придивившись до них, ми побачимо, що доволі багато новостворених підприємств мають ті чи інші зв’язки з чиновниками різних департаментів та управлінь мерії.
У закупівлях можна побачити імена рідних та кумів людей, які формують тендерні заявки. Наприклад, з року в рік бруківку по місту вистилає ФОП Олени Курляк, тесть якої багато років працює заступником директора департаменту економіки Миколаївської міської ради. Про комплаєнс – перевірку бізнес-партнерів – у мерії не чули. Бізнес з озеленення міста вважається «депутатським». Роками тендер вигравала компанія, яку очолював депутат кількох каденцій Віктор Буров. Він же майже дев’ять років керував постійною депутатською комісією з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міськради і брав участь в розподілі бюджетних коштів на озеленення міста.
Читайте також: Миколаїв за старим курсом
Другий і менш впливовий фактор свідчить, що значно менше людей у принципі стали долучатися до лав підприємців. У деяких районах міста на офіційному обліку самозайнятих суб'єктів підприємницької діяльності людей стало в кілька разів менше, ніж у «золоті часи». Так в рік, коли Сєнкевич вперше переміг в Миколаєві було зареєстровано й сплачували податки 27106 суб'єктів господарювання, а на початку 2020-го залишилось 6863 представники великого, середнього та малого бізнесів. Тобто кількість економічно активних суб'єктів зменшилась майже в чотири рази. Ймовірно, що частина підприємців пішли у «тінь».
Багато років Миколаїв поповнювався підприємливими людьми, які починали власний бізнес довкола різних машинобудівних заводів. Здебільшого проєктували чи постачали щось для потреб виробництв. Почалась така бізнес активність ще з розвитку кооперативного руху, коли більш підприємливі починали працювати на себе. Потім була ера задоволення дефіциту, всі торгували. А сьогодні бізнес-трендом на Миколаївщині стала аграрна галузь. Проте значно виріс «бар'єр входу» в бізнес. Часи локалізації виробництва минули. Банки, які колись активно кредитували малий бізнес, тепер навіть поскорочували фахівців цього напрямку.
Під час попередньої каденції мер Олександр Сенкевич попереджав: «Про який бізнес-клімат та залучення інвестицій можна говорити, якщо міська рада не голосує за земельні питання?»
До нинішнього скликання міськради «потрапило» понад 1000 заяв на відведення землі. Водночас отримати в Миколаєві землю під бізнес «з нуля» – досі завдання майже непідйомне. Її банально немає. Тобто фізично є пустки, огороджені парканами, але всі вони «зарезервовані». Наприклад, про одну з давніх схем розповідає на умовах анонімності обізнаний з веденням справ у місті:
– Землю відводять під проєкт, якого не існує. Це земля не тільки вздовж магістральних доріг, але й в глибині «спальних» мікрорайонів. Далі вона десятиліттями «чекає» свого покупця. Якщо подивитись на кадастровій мапі – все має призначення й господарів. Насправді там купи сміття. Іноді реальні проєкти все ж таки знаходяться, і це (кадастрові дані) – об'єкти продажу. Тека з паперами, яка свідчить, що клаптик міської землі має ознаки товару.
Читайте також: Неприродній добір. Хто конкретно отримав владу в обласних радах України
Коли з'являється інтересант, йому пропонують рішення. Зазвичай «не вистачає» одного-двох папірців для початку робіт. Павутина спрацьовує як тільки такий відчайдушний підприємець береться щось будувати. Є історія миколаївськрго бізнесмена, який 10 років займався відведенням землі під своїм працюючим харчопереробним бізнесом (ковбасний цех). Щоразу з'являлись нові обставини, змінювались члени депутатських комісій, які треба було «проходити». Ще один знайомий автора перевів весь логістичний бізнес до Києва, залишивши лише ангар складу, бо втомився 15 років оформлювати договір сервітуту в міськраді.
Діалог з владою
Хліб бюрократа – погодити папірець. «Документи дозвільного характеру», як вони звуться. У ланцюжок погоджень та дозволів мерії інтегровано велику кількість депутатських комісій, іноді до бізнесів ставлять абсолютно нерозумні вимоги. Живучи в країні електронних реєстрів, треба нести теку паперових ксерокопій, статутних документів, і витягів з тих же реєстрів.
Брак діалогу влади та підприємців яскраво проявився перед Великоднем. Сотні три розлючених підприємців увірвались до мерії, вимагаючи «скасувати карантинні обмеження на роботу транспорту в місті й торгівлю». Це відбулося після того як до мітингувальників не вийшов на перемовини мер.
Опозиція в міськраді, яку очолює впливовий бізнесмен та син багаторічного міського голови Влад Чайка, має найближчим часом подовжувати строки оренди по багатьох власних об'єктах. Гостроти це додає, але конструктиву – навряд. Одні будки прибирають, щоб «узаконити» інші.
Сам мер Сєнкевич – виходець з бізнесу але дії його підопічних відносно представників дрібного бізнесу зараз дуже схожі на каральні. Кіоски знімають, ринки зачиняють, а натомість пропонують ставати на облік в центр зайнятості. Навіть багаторічна міська програма «Навчаємо бізнесу» під час минулої каденції була закрита. Робота експертно-громадської ради підприємців звелась до генерації документів з «висловлюванням занепокоєності».
Читайте також: Перемогла децентралізація
Бізнес, який допомагав Миколаєву перенести шок початку 2000-х від втрати моногалузі військового кораблебудування, наразився на цинічність народжених в СРСР теперішніх бюрократів. Для населення підприємці, які б талановиті вони не були, теж не любі. Бо «буржуї» й мають дорогі авто. Громадська думка в місті здебільшого не на їхньому боці. Існує й проблема кадрів. Один із місцевих виробників ще до карантину закрив меблеву фабрику. Він не міг знайти кваліфікованих столярів на ту зарплатню, яку пропонував. Тепер організатор виробничого бізнесу легалізується в Словаччині, де до речі дешевша букова деревина.
Бізнес-моделі які стали з'являться на ринку свідчать що вітчизняний бізнес (малий в першу чергу) не розбещений вільними ресурсами все ще вдається до креативу, генерації нових нестандартних рішень. Магазини на вулицях зачиняються, але в мережі торгують всім: від ґудзиків до креслень яхт. Майже всі процеси можна проводити за допомогою смартфону. Це ще одна з корисних навичок, яку опанувати майже всі вітчизняні підприємці. Більш знервовано себе почувають керівники різних інспекцій та адміністрацій, які звикли що до них в кабінети йдуть прохачі.
Вплив підприємливих людей на суспільство значно важливіше за практику «регуляторів». Бо щойно настає криза – бюрократ часто «вмиває руки», а підприємець вирішує як її долати. Днями проводили збори й вишкіл територіальної оборони, щойно тільки північні сусіди підтягнули війська до українського кордону. Серед учасників багато підприємців. Та й загалом на Миколаївщині більшість волонтерів й ветеранів війни на сході – підприємці.