Хмельницька обласна рада: суперечки навколо легітимності
Ще 7 грудня головою Хмельницької обласної ради мінімальною кількістю необхідних голосів депутати обрали представницю партії «За майбутнє» Віолету Лабазюк, дружину нардепа-мажоритарника від області (188 виборчий округ) Сергія Лабазюка та очільницю його ж благодійного фонду «Ми поруч». Ймовірно, що 33 потрібних голоси новообрана голова дістала від представників фракцій «За майбутнє» (13 депутатів), «Команда Симчишина» (13 депутатів) та «Європейська солідарність» (7 депутатів). При цьому заступниками голови ради стали вихідці із «Команди Симчишина» та «Європейської солідарності».
Голова Хмельницької обласної ради Віолета Лабазюк. Фото Хмельницької обласної ради
Як пізніше пояснив розподіл посад в обласній раді перший заступник голови Володимир Гончарук, таку «конструкцію» партія «Команда Симчишина» підтримала, оскільки вважала «найоптимальнішою з можливих», а свого представника на голову не висувала, бо не мала достатньо голосів для обрання.
Читайте також: Життя Харкова після смерті мера
Окрім Віолети Лабазюк, на посаду голови ради претендувала висуванка фракції «Слуга народу» Оксана Бочкарьова, яку підтримали 27 депутатів. Одразу після сесії Бочкарьова заявила, що оскаржуватиме рішення про обрання голови ради. А підставою став бюлетень, на якому позначка за кандидатку від фракції «За майбутнє», всупереч вимогам регламенту, стоїть не в квадраті для голосування, а за його межами.
У позові, із яким Оксана Бочкарьова звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду 9 грудня, вона просила визнати незаконним та скасувати рішення першої сесії Хмельницької обласної ради восьмого скликання №4-1/2020 «Про обрання голови Хмельницької обласної ради». Як повідомили на сайті облради, ідентичні позови подали ще два депутати ради та водночас члени лічильної комісії – Вадим Лозовий від партії «За конкретні справи» та Олександр Розізнаний від ВО «Батьківщина».
І якщо Оксані Бочкарьовій суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, то за заявою Вадима Лозового ухвалив зупинити дію рішення Хмельницької обласної ради про обрання голови ради, іншими словами, призупинив повноваження Віолети Лабазюк до прийняття остаточного рішення за позовом. Наразі відповідну апеляційну скаргу голови ради суд не задовольнив, тож у обласній раді й надалі панує невизначеність. І пануватиме, допоки відповідь на питання про легітимність голови не дасть судова інстанція.
Сама ж очільниця ради відреагувала на ситуацію із призупиненням її повноважень, зазначивши, що «не всі політичні сили зацікавлені у конструктивній роботі обласної ради».
Для глибшого розуміння ситуації в Хмельницькій обласній раді треба згадати, що, як зараз відомо, шість із восьми профільних комісій очолили представники партій «За майбутнє», «Команда Симчишина» та «Європейська Солідарність». При цьому кожній із фракцій дісталося по дві керівні посади. Тож, попри запевнення першого заступника голови ради Володимира Гончарука, що не можна говорити про утворення в раді коаліції більшості, ймовірно, неформальний союз саме цих політичних сил визначатиме політику органу місцевого самоврядування. Однак не слід забувати, що 33 депутати, які входять до трьох фракцій, – це мінімальна кількість голосів, необхідна для прийняття рішень у раді, і щоб зберегти крихку більшість, доведеться йти на поступки й компроміси, балансувати між «не зрадити виборця» та «досягти результату».
Міські ради: монобільшість у Хмельницькому та міжусобні війни у Кам’янці-Подільському
Міський голова Хмельницького Олександр Симчишин, який балотувався на виборах від партії «Свобода», став одним із найпопулярніших міських очільників в Україні, здобувши майже 87% голосів виборців вже в першому турі. При цьому політичній партії його імені – «Команді Симчишина» – у Хмельницькій міській раді дісталося 26 із 42 мандатів. Ще чотири партії, які подолали п’ятивідсотковий бар’єр, а це «За майбутнє», ВО «Батьківщина», «Слуга народу» та «Європейська солідарність», отримали по 4 мандати.
Відтак команда міського голови отримала не лише монобільшість у раді, але й посаду секретаря ради, яким став Віталій Діденко. Він, до слова, балотувався від команди Симчишина, яка на той час ще не була політичною партією, на парламентських виборах (виборчий округ у Хмельницькому), однак програв вибори кандидату від «Слуги народу» Миколі Стефанчуку.
Читайте також: Кропивницький політичний картель. Хто керуватиме регіоном
З огляду на розподіл сил в раді очевидно, що хмельницькому очільнику не доведеться докладати зусиль, щоб отримати підтримку своїх ініціатив у депутатського корпусу.
Значно менше пощастило однопартійцю Олександра Симчишина – міському голові Кам’янця-Подільського Михайлу Посітку. Ані іменної партії, ані монобільшості в раді йому не дісталося. Натомість він отримав розбалансовану раду, яка фактично блокує його пропозиції. При цьому найбільш чисельною фракцією в раді все ж стали свободівці, у них 11 мандатів з 38. До того ж ще під час виборчої кампанії вони заручилися підтримкою місцевих «слуг», які, за підсумками виборів, здобули вісім депутатських місць. Та проти них виступають інші чотири партії – «Європейська солідарність», «За майбутнє», «За конкретні справи» і «Рідне місто», що загалом отримали також 19 мандатів і створили у міській раді опозиційне депутатське об’єднання «Ми кам’янчани». Тут треба згадати, що на виборах міського голови ці партійні організації підтримували кандидатуру колишнього нардепа Володимира Мельниченка, який також є директором благодійного фонду під назвою «Ми кам’янчани».
Міський голова Кам'янця-Подільського Михайло Посітко. Фото Кам’янець-Подільської міської ради
Проте проблеми новообраному голові створюють не лише опозиційні фракції, але й розбрат серед, здавалося б, раніше прихильних слуг. Із восьми представників партії в раді троє не увійшли до однойменної фракції, утворивши власну депутатську групу. Дійшло навіть до публічних звинувачень і виклику на дуель між депутатами цієї партії.
Суперечка між депутатами міської ради від «Слуги народу» та виклик на дуель
Читайте також: У полтавській «Слузі народу» розкол. Опоненти судяться та мають протилежні погляди на союзи в міськраді
Через ці перипетії міський голова Кам’янця досі, станом на 21 грудня, без заступників, а міська рада без секретаря. Адже кандидатуру, яку спершу подавав міський голова на посаду секретаря ради, йому довелось відкликати. Наразі протистояння в раді схоже на складну шахову партію, де кожен наступний хід міського голови може мати фатальні наслідки: поступки опозиційним депутатам здатні призвести до припинення повноважень голови за рішенням ради, інакше кажучи, імпічменту, натомість ігнорування опонентів Михайлом Посітком паралізує раду і зробить її неефективною. Таким чином, одним із наслідків протистояння можна розглядати навіть розпуск ради та нові вибори в Кам’янці-Подільському.
«ОПЗЖ» в радах та тріумф локальних партій – загальні тенденції
Щодо міської ради ще одного з трьох райцентрів області – Шепетівки, то вона примітна найбільш розмаїтим депутатським складом: тут зібралися представники дев’яти політичних сил. З-поміж 34 депутатів – висуванці «Європейської солідарності», партій «За конкретні справи», «За майбутнє», «Слуга народу», «Сила і честь», «Наш край», ВО «Батьківщина» та «Свобода» і навіть чотири представники «Опозиційної платформи – За життя».
Окрім Шепетівської міської ради, «ОПЗЖ» представлена також у Шепетівській та Кам’янець-Подільській районних радах – у кожній з цих рад політична сила отримали по три мандати. А згідно з першим протоколом Хмельницької районної територіальної виборчої комісії три кандидати від партії проходили і до Хмельницької районної ради. Утім суд зобов’язав ТВК перерахувати голоси, тож в результаті з’ясувалося, що партія не подолала необхідний для участі в розподілі мандатів бар’єр.
Водночас розподіл сил у Хмельницькій районній раді ще раз довів популярність «Команди Симчишина». Тут політична сила здобула 20 мандатів із 64, а її представник став головою ради. Ще одна так звана регіональна політична сила, для якої вибори стали відносно успішними, – партія «За конкретні справи». «Конкретні» завели своїх представників, зокрема, до обласної, усіх трьох районних рад та двох міських рад районних центрів.
Така тенденція характерна не лише для Хмельниччини. Аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев пояснює успіх місцевих проєктів здатністю об’єднуватися на основі локального інтересу.