Чи можуть етикетки Made in Russia стати звичним явищем? Так, якщо стимулювати експорт можна самим знеціненням валюти. Останні виміри індексу Бігмака від The Economist свідчать, що російський рубль — одна з найдешевших 
валют, недооцінена відносно долара на 69%. Цей індекс порівнює вартість гамбургера в McDonald’s у різних країнах, конвертуючи місцеві ціни в долари за ринковим обмінним курсом (див. «Скільки коштує обід?» станом на 6 січня). Він спирається на припущення, що в довгостроковій перспективі обмінні курси мають уписуватись у межі, в яких за $1 усюди можна було б купити однаковий обсяг продовольства. Якщо в якійсь валюті гамбургер видається надто дешевим, це означає, що вона може бути недооцінена.
Американці, що полюватимуть на бігмак за вигіднішою ціною в зарубіжжі, мають чималий вибір країн: індекс засвідчує, що більшість валют дешеві відносно долара. Почасти це результат рішення Федеральної резервної системи підвищити облікову ставку, тоді як центробанки єврозони та Японії послаблюють монетарну політику. Згідно з індексом Бігмака, євро недооцінене відносно долара на 19%, а єна — на 37%. Іще одним фактором, який ослабив чимало валют, зокрема рубль, стало постійне падіння цін на сировину, яке відбувається від середини 2014 року. Зменшення попиту в Китаї та надлишок пропозиції підточили вартість експорту сировини з Австралії, Бразилії, Канади й інших країн, тож, як наслідок, ослабли і їхні валюти. Індекс показує, що грошові одиниці трьох згаданих держав недооцінені відносно американського долара відповідно на 24%, 32% і 16%. І вони можуть ослабнути ще більше, якщо ціни на сировину далі падатимуть.
Читайте також: Заручниця світу
Такі серйозні девальвації валют можуть шкодити країнам, бо через це збільшується вартість імпорту й пришвидшується інфляція. Утім, попри всі прикрощі від них, девальвації все-таки повинні живити економіку. Подорожчання імпортних товарів має заохочувати споживачів купувати вітчизняне й стимулювати місцеве виробництво. Крім того, дешевша валюта має сприяти економічному зростанню, адже стимулює експорт. За даними проведеного МВФ аналізу 60 економік, у 1980–2014 роках знецінення відносно валют торговельних партнерів на 10% зумовило збільшення нетто-експорту на тривалу перспективу в середньому на 1,5% ВВП. Значна частина цього зростання припадала на перший рік девальвації.
Але останні знецінення валют, здається, не забезпечили такого підйому експорту. Найкращий приклад — Японія. Девальвація єни відбувалася дуже стрімко: 2013 року бігмак у Країні Вранішнього Сонця коштував на 20% дешевше, ніж в Америці, а тепер — на 37%. Проте обсяг японського експорту ледь зріс (див. «Неконкурентна девальвація»). Це несподіванка: на думку МВФ, японський експорт десь на 20% менший, ніж можна було б сподіватися з огляду на значне послаблення єни. Девальвації в інших країнах, зокрема в Південній Африці й Туреччині, теж не вразили результатами.
Вигоди від девальвації може притлумлювати глобальне зменшення обсягів торгівлі в доларовому еквіваленті. Хоч експорт із країн, чиї валюти слабнуть, може видаватися млявим, чимало їх усе-таки отримує велику скибку дедалі меншого пирога. Під обвалом цін на сировину теж ховаються певні ознаки життя, як-от у Бразилії, де 2015 року експорт зріс на 10%, дарма що його вартість зменшилася на 22%. Почасти це результат дій експортерів сировини, які компенсують зменшення прибутків продажем щораз більших обсягів мінералів і нафти. Але не тільки. Скажімо, в Австралії, за даними її Державного банку, експорт несировинних товарів підскочив усередині 2015 року приблизно на 6%.
Водночас є й ознаки того, що здатність експортерів сировинних товарів нарощувати несировинний експорт підточила «голландська хвороба». Коли сировина була дорога, до країн, що її продавали, плив капітал, який зміцнював їхні валюти. Тим часом решта експорту цих економік ставала менш конкурентною. Робоча сила та інвестиції спрямовувалися здебільшого в компанії, які видобувають сировину. Через це інші галузі стали надто слабкими, щоб компенсувати падіння експорту тепер, коли валюти, які раніше злетіли вгору, стрімко впали.
Яскравий приклад — Росія. Її компанії, що не експортують енергоносіїв, здається, животіють, незважаючи на падіння рубля. У першій половині 2015 року, коли, як зазначає Бірґіт Гансль зі Світового банку, обсяг російського експорту енергоносіїв зріс, інший експорт стрімко зменшився. Вона наголошує, що зміни ціни товару не досить: «Передусім слід виробити те, що хтось хоче купити». Слабкість рубля — хороша нагода для галузей, які вже експортують: скажімо, хімічної та виробників добрив. Але зростання іншого експорту вимагає інвестицій у нове виробництво, а це потребує часу.
Читайте також: Зупинити відставання
І МВФ, і Світовий банк звернули увагу на інше можливе пояснення млявого експорту з країн, чиї валюти знецінюються: домінування глобальних ланцюгів постачання. Глобалізація перетворила багато економік на проміжні станції в циклі виробництва окремих товарів. Вони імпортують комплектуючі, щось додають і реекспортують. А це означає, що перевагу від зростання конкурентоспроможності свого експорту через девальвацію країна втрачає, бо її перекриває подорожчання імпорту. МВФ вважає, що саме цим здебільшого пояснюється млявість японського експорту, а Світовий банк стверджує, що в глобальному масштабі це причина приблизно 40% зменшення впливу девальвацій. Отже, між двох вогнів опинилося чимало виробничих економік.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com