Піраміда ім. Флетчера

Гучна справа Роберта Флетчера, батька-засновника великої фінансової піраміди, неабияк здивувала редакцію Тижня. Як вдалося людині зі зовнішністю Веселуна У, злодійкуватого персонажа дитячих книжок Кіра Буличова, верзучи зі сцени нісенітниці, видурити в людей щонайменше $10 млн? І, головне, чому майже два роки цей «учитель і наставник» залишався недоторканим?

 

 

Роберта Флетчера, організатора «Глобальної системи тренінгів» (Glo­bal Systems Trainings, GST), арештували за лічені дні до його дня народження, який фінансовий «гуру» збирався помпезно відзначити у Севастополі. Працівники СБУ та Управління боротьби з економічними злочинами МВС схопили його у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» після завершення чергового «тренінгу», на якому американець переконував публіку вкласти гроші в сумнівні бізнес-проекти. Під час операції довелося скрутити чотирьох його охоронців, озброєних мисливськими карабінами «Сайга» – ті вже тримали пальці на спускових гачках. Напевне, «сек’юріті» прийняли оперативників за обдурених вкладників.

 

Рівно за рік до цього Флетчера затримали прикордонники. Той намагався виїхати до Росії з підробним паспортом громадянина України. Десять діб Флетчер провів в ізоляторі тимчасового утримання у прикордонному загоні, перш ніж його передали до рук міліції. Одразу ж «пташка» випурхнула – Конотопський райсуд відпустив псевдоукраїнця під заставу в 30 тис. грн. За неофіційною інформацією, Флетчер відбувся адміністративним штрафом за порушення паспортного режиму. І підприємливий американець знову взявся за старе.

 

Уже за кілька тижнів він пояснював своїм слухачам, що неприємний інцидент стався через підступних конкурентів. «Інші бізнес-тренери замовляють за великі гроші матеріали, які мене компрометують, ос­кіль­ки не витримують конкуренції з моєю суперсистемою навчання, – говорив він зі сцени. – Мене підставили погані люди. Замість справжнього, вони зробили мені підробний паспорт, з яким я й був затриманий на кордоні. Але Україна – дивна держава, тут заведено, щоб усі великі люди сиділи у в’язниці». І присутнім демонстрували фотоколаж: Янукович, Тимошенко і Флетчер за ґратами. «Чи пішли б за мною 10 тис. людей, якби я будував фінансову піраміду? – звертався він до зали. – Ви би стали моїми партнерами, якби я був шахраєм?» У відповідь – стоголосе «Ні!»

 

Якусь іншу біографію, крім тієї, про яку розповідає сам Роберт Флетчер, знайти неможливо. Народився «гуру» фінансів 27 листопада 1963 року. За його твердженням, виріс на Алясці, в містечку, де було багато росіян, тому добре знає слов’ян­ську душу. В 16 років став навчатися «закону грошей», працюючи водночас на трьох роботах. Перший мільйон заробив у 22 роки, а згодом збільшив свої статки в десятки разів.

 

В Україні, за словами Флетчера, він з’явився в пошуках своєї прекрасної половини. Звернувся в шлюбні агентства, листувався через Інтернет. Врешті-решт зійшовся зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Дубровською з Алчевська. Та запропонувала вести тренінги спочатку для працівників своєї мережевої компанії, згодом їх масштаби зросли, й партнерство завершилося 7 вересня 2007 року гучним весіллям у Севастополі. Нині Дубровська – гендиректор GST і юридичної компанії «КУНА».

 

Та переліт Флетчера через океан більше нагадував втечу із США, ніж пошук судженої. В Америці Роберт вважався президентом десятка компаній-одноденок, які раптово закрилися в 2006-му після року роботи. 25 вересня 2007 року Комісія з цінних паперів та бірж США подала позов проти однієї з них – ProVision Operation Systems зі штаб-квар­тирою в Лас-Вегасі, яка була засновником решти фірм. Позов Комісії містить твердження, що ProVision і Флетчер шахрайським шляхом одержали мільйони доларів від інвесторів. Потім Флетчер використав гроші на ведення шикарного способу життя, включаючи придбання прикрас і одягу, а також на казино.

 

З’явившись в Україні, кілька місяців мультимільйонер придивлявся й обживався, а потім створив аналог ProVision – GST. Перші тренінги про­водить на батьківщині Дубровської, в Луганській області, а також у Севастополі, де пізніше розташувалася офіційна «штаб-квартира» компанії. Згодом її діяльністю було охоплено 50 міст України і 25 міст Росії. Якщо вірити даним GST, у них діють 430 регіональних представництв. Головну ставку було зроблено на осіб, які довгі роки працювали в мережевому бізнесі, мають визначену фінансову базу й свої напрацьовані «піраміди» як клієнтів, так і партнерів.

Зокрема, в Луганську тренери та керівники відділення пов’язані з компанією «Інтвей-Україна», філіалу IntWay World Corporation, до діяльності якої також виникає багато запитань. Зокрема, компанія пропонує клієнтам розпочати бізнес в Інтернеті на її сервері, створити Інтернет-магазин, торгувати на електронній фондовій біржі, вкласти гроші в пайові інвестиційні фонди IntWay то­що. Вартість входження в цю систему починається з $300.

 

 

А тепер безпосередньо про схему, за якою діяли Флетчер & Co. Якщо ви повелися на рекламу, то спочатку вам запропонують пройти тестування. Воно коштує $50. Природно, ви тестування можете і не пройти у разі, коли з’ясується, що давати більше грошей ви не налаштовані. Якщо ви зважилися на повний курс навчання, то це обійдеться в $3 тис. При цьому вам постійно казатимуть, що кількість місць обмежена, ви можете не встигнути.

 

Тож набирають групу людей, ­готових стати мільйонерами. Починаються тренінги. Роберт розповідає, чого він домігся, запевняє, що ви здатні на більше, сипле ідеями, як і де заробити. Тренінги проходять інтенсивно – по 12-14 годин кілька днів поспіль. Якщо в людини залишилися якісь сумніви, «блоки» (термінологія GST), то до першої години ночі наступного дня «блок» у вас зникає, і ви «відкриваєтеся». Виснажені майбутні мільйонери після такої масованої атаки на свідомість із елементами впливу на підсвідомість раптом розуміють, що раніше жили неправильно, й тільки тепер побачили справжній шлях до успіху й незліченного багатства. Далі група «студентів» починає брати участь у «бізнес-проектах». Якщо у вас немає власних бізнес-ідей, запропонують брати участь у підприємствах, які вже працюють. Одні проекти Роберт пропонує сам (прокат лімузинів, мережа піцерій «Максимус», яхт-клуби, пансіонат на Азовському морі «Червона гвоздика», будівництво житла), інші бізнес-проекти пропонують тренери GST (бізнес-клуб в Одесі, ковбасне виробництво в Донецьку…). Залежно від того, скільки тисяч доларів ви зможете викласти, вам обіцяють і прибуток від доходів. І переконують, що сума вкладень потрібна чимала – до $10 тис. Тільки тоді ви можете розраховувати на отримання папірців, схожих на акції. Якщо ви накопичили тільки $2-5 тис., то їх у вас усе одно вдячно приймуть, але за це вам нададуть лише знижки на послуги підприємств GST. Наприклад, вам продадуть путівку на Азовське море на 10% дешевше або ви матимете знижку на прокат яхти чи годину безкоштовної поїздки в лімузині.

 

Свій прибуток ви навряд чи побачите. Вам просто цього не дозволять зробити. «Гроші повинні працювати», – повторюватимуть вам наставники і нібито вкладатимуть їх у новий проект, запевняючи, що вони вам приносять аж до 200% річних прибутку.

 

Цікаво, що в більшості компаній, про інвестиції в які говорив Флетчер, про нього ніколи не чули. «Справді, півтора року тому в нас з’явився цей американець і запропонував вкласти гроші в мережу, – розповіли в піцерії «Максимус». – Щоправда, коли керівництво дізналося про історію з паспортом, усі відносини розірвали. Але це не заважало Флетчеру розповідати про нас, розмістити наш логотип на своєму сайті і стверджувати, що наш кухар є його власним шеф-кухарем».

 

Загальноукраїнська мережа лімузинів Premier Limousine Services – один із перших проектів, які розпочав реалізувати Флетчер в Україні. Він планував відкрити VIP-автопарки в сотні міст. Але компанія з такою назвою працює лише в Івано-Франківську, ледь зводячи кінці з кінцями.

 

Сумнівний і інший проект – мережа курортів Premier Resorts In­ter­national. Наразі в неї входить тільки пансіонат «Червона гвоздика» в Приморську Запорізької області. Факт купівлі колишнього дитячого табору, який не працював уже п’ять років, підтвердили в Приморській райадміністрації. «Був у нас цей мільйонер, – повідомив Тижню заступник голови райадміністрації Василь Само­дєлов. – Його поява в нашому невеликому містечку викликала справжній фурор. Він зробив доброчинний внесок на розвиток районної лікарні – 200 тис. грн».

 

У Вищій школі бізнесу – Інституті економіки та менеджменту (Алчевськ), який Роберт Флетчер нібито придбав, запевняють, що не мають стосунку до американця, хоча на сайті він значиться почесним професором.

 

«Тільки не треба на мене посилатися й прив’язувати наш університет. Ця людина приїжджала в Херсон, зустрічалася з людьми на різних підприємствах і паралельно проводила безкоштовно тренінги зі студентами», – роздратовано говорить Світ­лана Білоусова, ректор ще одного приватного вишу – Міжнародного університету бізнесу і права (Херсон). У липні 2007 року вчена рада закладу надала Флетчеру звання почесного професора. Як повідомляє офіційний сайт GST, звання він отримав з нагоди річниці університету та дня народження ректора. «Я вважаю, те, що він говорив, і книги, які привозив, правильними й спрямованими на розвиток особистості, – каже далі Білоусова. – Його моральних якостей ми не знаємо».

 

 

Відкриваючи черговий філіал, Роберт Флетчер діяв за стандартною схемою – знайомився з першими особами міста, відраховував значні суми на благочинність. З-поміж «студентів» були й депутати місцевих рад. Це дозволяло безпроблемно реалізувати проекти, інколи навіть за сприяння можновладців. Цікаво, що в Луганську для проведення своїх тренінгів він орендував зал Апеляційного суду.

 

У журналістів Тижня є підстави вважати, що американський «бендер» насправді гроші брав не для себе особисто. Швидше за все, після приїзду до Луганська його персона втрапила в поле зору представників місцевих бізнес-кіл, які й запропонували йому використати свій американський досвід під їхнім невпинним контролем.

 

Флетчер постійно заявляв на тренінгах, що він є власником торгової марки GST. Проте у вересні в Інтернеті з’явилося несподіване повідомлення (стиль та орфографія автора): «Ставлю до відома юридичних та фізичних осіб, в тім що я, Вдовенко Олександр Олегович, є єдиним власником Торгової Марки GST і я забороняю використання даної ТМ по всій території України. Про що також попереджаю офіційно громадянина США Роберта Флетчера Томаса III». Більш детальну інформацію від пана Вдовенка отримати не вдалося: його мобільний уперто мовчить. Подейкують, що Олександр Олегович подався у «біга».

 

Згідно з протоколом про створення ТОВ «Глобальна система тренінгів» від 02.10.2006 р., 80% статутного фонду компанії належить Робертові Флетчеру і 10% його дружині Ользі Дубровській. Тобто американець повністю контролює фірму. Однак за підсумками 2006 року Флетчер задекларував 500 тис. грн доходу й оплатив 65 тис. грн податку на прибуток. Увесь дохід – це «оплата за інформаційно-кон­суль­таційні послуги», отримана від СПД Вдовенко О.О. (1983 рік народження) Тобто мільйонер, виявляється, – банальний найманий працівник, що працює на 25-річного хлопця. Щоправда, і згадане СПД може виявитися просто «поштовою скринькою», через яку проходили гроші до справжніх «адресатів». А вклали в GST, за  різними оцінками, від $10 млн до $250 млн.

 

Напрошується висновок, що за видурені в майбутніх «мільйонерів» гроші справді купували підприємства, землю та нерухомість. Але не ті, про які говорив фінансовий «гуру».

 

Ще один нюанс. Луганський філіал GST помічений у співпраці зі Стахановським фондом регіонального розвитку «Наше місто» та обласним фондом «Відродження шахтарських міст та селищ». Обидва тісно вплетені в структуру функціонування місцевих територій пріоритетного розвитку (ТПР) на Луганщині – своєрідних українських офшорів. Впровадженням ТПР активно займався екс-голова облдержадміністрації, а нині – народний депутат від Партії регіонів Олександр Єфремов. Особливий інтерес до їхнього роз­витку виявляє і народна депутатка від БЮТу, луганчанка Наталя Королевська. Полегшене оподаткування мало на меті створити нові робочі місця для звільнених шахтарів, але багато говорилося й про те, що завдяки ТПР ввозять під виглядом сировини товари, які розходилися всією Україною. Аналогічні зони функціонують і на Донеччині. Три роки тому виявлено, що деякі створені тут м’ясопереробні підприємства насправді займалися контрабандою великих партій м’яса. Чи не звідси ростуть ноги проекту GST про ковбасне виробництво під Донецьком?

 

Переїзд Роберта Флетчера до Севастополя збігся в часі з черговим витком продажу кримських земель. Необліковані мільйони доларів якраз стали б тут у пригоді.