Днями Міністерство охорони здоров’я опублікувало перші підсумки трьох тижнів підписання декларації між пацієнтами й лікарями. Мільйон українців вже обрали лікаря. Цифра насправді вражає з огляду на те, що багато регіонів жалілися, що не мають комп’ютерів, не під’єднані до інтернету й узагалі медики вже пенсійного віку та не знають, як із цими новими технологіями впоратися. Ще до старту кампанії, 2 квітня, у чергах до лікарів у поліклініках можна було почути різні чутки про плюси й мінуси декларацій. Мовляв, корупція не зникне, просто платити доведеться конкретному лікарю, а швидка не приїжджатиме, поки не заплатиш. Тиждень провів день у столичній амбулаторії, спостерігаючи, як змінилися настрої людей за три тижні впровадження реформи.
Київ. Черга в амбулаторії сімейної медицини
До відкриття інформаційного кабінету в столичній районній амбулаторії сімейної медицини № 2 ще година. А в коридорі колишнього садочка, який нині слугує за поліклініку, вже натовп. Переважно пенсіонери. Але є й ті, хто працює, вони хочуть перед роботою встигнути підписати декларацію з лікарем. У вузькому коридорі люди обмінюються страхами й досвідом.
Читайте також: Медична реформа за графіком
Пані в червоному капелюсі розповідає, як учора прийшла підписувати декларацію, але «забула мобільник і нічого не вийшло». Тепер знову в черзі стоїть. Її колега, пенсіонерка спортивного вигляду в радянській олімпійці, угоду з лікарем таки підписала, але прийшла вдруге, бо забула «якийсь папірець». Це копія декларації, пояснюють їй люди. «Ви ж мали її в себе тримати. Це ваш офіційний документ». «Не страшно», — підбадьорює її подружка. Мовляв, у лікарки тепер все в комп’ютері є. З іншого кінця коридору долинає скептична ремарка від чоловіка, який прийшов здавати кров: «Краще не буде. Це наче перепис населення. Просто хочуть дізнатися, хто з нас ще не вмер».
Розмову несміливо перебиває тато, який привів маленьку донечку на аналіз крові. Питає, чи можна до лікаря без декларації ходити. Бо йому сказали, що ні. Обізнані пенсіонерки заспокоюють, мовляв, є ще час до липня. А далі все за гроші.
Cімейний лікар Наталія Телега
«Люди пенсійного віку переживають, що їм не вистачить лікарів. Тому вони в перші дні прийшли оформляти документи. Ми їм повідомляємо, що ви не переживайте, термін дії декларації необмежений. Головне — укласти угоду до 2020 року. Але вони переживають: якщо хочуть попасти до свого лікаря в першу чергу, треба пришвидшитися», — ділиться враженнями від останніх трьох тижнів підписання декларацій лікарка Наталія Телега.
Читайте також: Олександр Лінчевський: «Мета медреформи — відсіяти лікарів із хибною мотивацією»
Вона в поліклініці популярна. Молода, але досвідчена (19 років стажу), приємна блондинка, яка докладно розповідає, які пігулки від чого краще допомагають. Наталю вирізняє з-поміж колег те, що вона дивиться в очі людям і в розмові часто згадує протоколи МОЗ, доведену ефективність певних ліків та вільно роздає пацієнтам свій номер телефону. А ще вона наполягала, щоб її пацієнти підписували декларацію не в інформаційному кабінеті, а особисто в неї. Бо, каже, хоче подивитися на кожного, спитати, що хвилює людину, які хронічні захворювання вона має.
«Відбувається так: якщо пацієнт на прийомі, то я приймаю, а медсестра вводить. Якщо тільки декларації, то намагаємося вводити дані у дві руки. Щоб швидше було. За день приблизно 30 декларацій заповнюємо. Вже маємо 210 людей».
Прийом у сімейного лікаря Наталії Телеги
А ще Наталя кожному зачитує та тлумачить нові положення. Зокрема, про те, що лікар на власний розсуд вирішуватиме, чи конче потрібно їхати на виклик, чи можна обмежитися телефонною консультацією. Пані Вікторія цікавиться, чи зможе вона ходити безплатно на масаж після набрання чинності реформи.
«У вас є перелік хронічних захворювань, відповідно ми вас обстежуємо згідно з протоколами МОЗ. Направлення до вузьких спеціалістів як видавали раніше, так і видаватимемо. Нічого особливо не змінюється».
Читайте також: Ґерольд Штукі: «Найважливіше в реабілітації — це лікування не тіла, а людини»
А от для себе молода лікарка чекає змін. Зізнається, що втомилася бігати по двох роботах (працює ще в приватній клініці) і хоче, щоб на основному місці була гідна зарплата. Якщо вірити документам, які на сайті МОЗ доступні медикам і пацієнтам, сімейний лікар зможе одержувати до 18 тис. грн. Нині ж у Наталії Телеги заробітна плата втричі менша. Але декларації лікарі підписують, пацієнтів набирають, а от особливості оплати їм так і не розтлумачили.
«Нам кажуть: на пацієнта виділяється така-то сума (1480 грн на дітей від 1 до 5 років; 814 грн на рік на дітей від 6 до 17 років; 370 грн на людей 18–39 років; 444 грн на рік на пацієнтів 40–64 років; 740 грн на рік на людей, старших за 65 років. — Ред.). На сьогодні ми не бачили розрахунків Міністерства охорони здоров’я, що з цієї суми одержуватиме конкретно лікар. Тому що сюди закладені видатки на утримання лікувального заходу, на розхідні матеріали, папір, картриджі. Що з цього залишиться лікарю? Яка буде заробітна плата в медичної сестри? Це теж не менш важливо. Сьогодні повних розрахунків немає».
Прийом у лікарки Телеги триває три години й навіть після цього до неї йдуть люди, зупиняють у коридорі, бо питань багато. Пацієнти майже не цікавляться інформаційними буклетами «як обрати лікаря», які лежать на столі в холі. Не дивляться й на стіну, де розмістили такий собі «виборчий бюлетень» — фотографії лікарів та зазначений їхній досвід роботи. У лікарнях, як і на базарі, про якість продукту розпитують у покупців. Тому популярним є той лікар, який приділяє увагу та не просить благодійних внесків «на кабінет».