Анексія Криму та війна на Донбасі стрімко збільшили кількість людей, які належать до соціально вразливих категорій населення, — ветеранів, переселенців, діти-сиріт, людей з інвалідністю. Тому стався сплеск у сфері соціального підприємництва, яке може допомогти вирішити частину цих проблем працевлаштуванням чи матеріальною допомогою.
Що таке соціальне підприємництво
Соціальне підприємництво — це звичайний бізнес, але з обов’язковою функцією вирішення соціальних проблем. У розвинених країнах Європи такі підприємства діють давно, приблизно з початку минулого століття. Найпрогресивнішими в цьому бізнесі є США, оскільки соціальне підприємництво там регулюється законодавством, розповіла Тижню Лія Котяш, керівниця відділу соціального підприємництва Громадського хабу — організації, яка консультує таких підприємців. За її словами, у Штатах держава надає підтримку соціальним підприємствам і контролює їх. В Україні такої практики поки що немає, як і немає законодавчого визначення соціального підприємництва. Тому його критерії тут сформулювалися тими інститутами чи установами, які займаються його розвитком.
За словами Котяш, приблизно три роки тому зі зростанням громадської активності кількість підприємств, що присвоїли собі статус соціальних, різко збільшилася. «Люди, які намагалися перекрити соціальні проблеми, почали створювати підприємства, діяльність яких зможе їх вирішити, або кооперувалися: одні займалися тільки соціальними речами, а інші забезпечували їх фінансовою підтримкою», — розповіла Котяш. Громадський хаб послуговується критеріями, які розробив фонд соціального інвестування Western NIS Enterprise Fund (WNISEF). Їх чотири: соціальне підприємництво — це юридично оформлений бізнес; воно має чітку соціальну мету; його прибуток реінвестується в розширення цього бізнесу чи спрямовується на вирішення соціальної проблеми; на підприємстві має бути демократичне управління.
Читайте також: Як розвивається середній і малий бізнес на Донбасі
Аліна Бочарнікова, консультантка з питань соціального підприємництва Громадського хабу, розробила програму для тих, хто хоче відкрити такий бізнес. 15 грудня вона розповіла на воркшопі для ветеранів АТО та їхніх родин, як відкрити соціальне підприємство. За її словами, не слід плутати соціальний бізнес із благодійністю чи корпоративною соціальною відповідальністю. «Перший критерій соціального підприємництва — воно є бізнесом, а не громадською чи волонтерською організацією. Другий — у нього є чіткі соціальні цілі в діяльності. Ви відразу визначаєте, за вирішення якої проблеми беретеся, і вирішуєте її. Це не випадковий вибір, це ваш план. І результат для вас є запланованим і гарантованим, тому що ви на нього працювали. Третій критерій — це реінвестування прибутку для досягнення соціальних цілей. Можна віддати його дітям чи збільшити обсяг свого виробництва. Ви не купуєте собі новий літак чи авто, а залучаєте прибуток назад у свій бізнес або у вирішення соціальної проблеми», — пояснює Бочарнікова.
За її словами, є три ознаки соціального підприємництва: 1) на ньому має працювати не менше ніж 50% працівників, які представляють вразливі групи населення, до того ж велика частина прибутку реінвестується в розвиток компанії та створення нових робочих місць; 2) на підприємстві може бути менше половини працівників з уразливих груп населення, натомість щонайменше 10% прибутку спрямовується на соціальну мету; 3) можна не працевлаштовувати вразливі групи населення, але віддавати на соціальну мету 20% прибутку. «Чому ці критерії зрозумілі: тому що коли ви працевлаштовуєте людину з уразливої категорії населення, то в неї є довідка (переселенця, учасника АТО, багатодітної матері тощо), і завдяки цьому ви документально можете підтвердити факт її працевлаштування. Щодо прибутку: можете показувати рух коштів між рахунками, і це теж підтверджує вашу соціальну діяльність», — розповіла Бочарнікова.
Плюси й мінуси соціального бізнесу
Найбільшим і єдиним недоліком соціального бізнесу Аліна Бочарнікова називає те, що підприємець не може розпоряджатися своїм прибутком повністю. «У решті соціальне підприємництво виграє. Тому що коли ви займаєтеся діяльністю, яка про людей і для людей — це завжди є чимось значно більшим, ніж просто робота заради грошей. Тому вибираючи між традиційним і соціальним підприємництвом, варто усвідомити свої цілі: навіщо це й заради чого. Якщо ви хочете змінювати країну та світ, то можна просто піднімати економіку, а можна ще й поліпшувати соціальну сферу», — каже вона. До переваг, за словами експертки, можна віднести високу відповідальність за результати діяльності перед клієнтами та громадою, інноваційність, переважання соціальної місії над комерційною, працевлаштування незахищених верств населення, реформування соціальної сфери.
Будь-який бізнесмен стартує з формулювання ідеї та розробки бізнес-моделі. І соціальним підприємцям на цьому шляху не легше, ніж звичайним. «Чомусь у людей створюється враження, що відкрити соціальне підприємство набагато простіше, ніж звичайне. Це не так, алгоритм такий самий, як і для іншого бізнесу. Усе починається з побудови бачення, місії, відбувається аналіз того, що людина вже має для відкриття власної справи. Потім запускається тривалий процес, який включає побудову бізнес-моделі, визначення цільової аудиторії, створення конкурентної стратегії на ринку, маркетинговий план, юридичні, бухгалтерські консультації — це певний комплекс, він тривалий, але дає змогу побудувати якісну бізнес-модель, яка потім працюватиме», — каже Лія Котяш.
В Україні, за словами Бочарнікової, поки що складно порахувати всі соціальні підприємства. «Працівники не завжди офіційно працевлаштовані, оскільки даючи їм «білу» зарплату, соціальне підприємство може опинитися в боргах, бо не має достатніх оборотів. Тут уже питання до бізнес-моделі, чи витримує вона таке навантаження, — каже експертка. — Соціальне підприємництво, як і будь-який бізнес, має виходити на самоокупність, фінансову стійкість і приносити прибуток».
Читайте також: Дрони, ікра і равлики
За її словами, багато українських соціальних підприємств мають в основі інноваційні бізнес-моделі, їм сприяє значна суспільна підтримка та резонанс. Утім, клієнт повернеться лише тоді, коли товар чи послуга йому сподобалися, самої соціальності для розвитку недостатньо.
Успішні соціальні підприємства в Україні
Соціальні підприємництва в Україні були й у «домайданний» період, після Революції гідності стався бум, а за останні роки такий бізнес перетворився на тренд. Лія Котяш пов’язує це з появою великої кількості ветеранських організацій, які відносять себе до соціальних підприємств. Першим успішним кейсом ветеранського бізнесу стала піцерія Леоніда Остальцева Pizza Veterano, що відкрилася у 2015 році, можна назвати ще Veterano Coffee, Ветеранпром. Крім того, Остальцев разом із колегами заснував Асоціацію підприємців — ветеранів АТО (АПВА), яка запустила кампанію з популяризації соціального підприємництва серед ветеранів. Для цього АПВА зняла серію жартівливих роликів про ветеранський бізнес, які активно поширювалися в соцмережах.
«Ми хотіли б… показати іншим ветеранам, що підприємництво — це круто, а підприємництво плюс допомога іншим — ще крутіше. Оскільки всі, хто повернувся з війни, хочуть допомагати, то дуже хороша можливість — це заробляти самим і допомагати іншим фінансово, консультативно, створенням робочих місць тощо», — розповів Остальцев на прес-конференції 23 листопада. Він закликав ветеранів, які хочуть відкрити власну справу, звертатися до АПВА по допомогу. Крім того, АПВА має на меті створити навчальну програму для ветеранів, які хочуть бути підприємцями. «Сьогодні вже є компанії та люди, які готові фінансувати бізнес-проекти ветеранів. Ми хочемо популяризувати цю тему, тому що якщо в нас вийшло, то вийде в усіх», — зазначив Остальцев.
З 2012 року в Києві працює благодійний магазин «Ласка», який передає свій прибуток на благодійність і соціальне облаштування міста. Люди приносять сюди речі, які їм більше не потрібні, тут їх сортують, деякі продають, решту віддають нужденним. Згідно з даними на сайті магазину, станом на січень 2018-го він передав на соціальну сферу майже 850 тис. грн. У Львові в 2012-му заснували пекарню «Горіховий дім» із метою утримання центру для жінок, які постраждали від домашнього насильства, торгівлі людьми тощо. Пекарня, яка згодом розширилася до кейтерингу та їдальні, скеровує на цей центр 40% прибутку. Жінкам тут надають тимчасовий притулок, психологічну допомогу, працевлаштовують їх. В Івано-Франківську у 2014 році відкрився громадський ресторан Urban Space 100, який фінансує соціальні проекти міста: освітні, музичні фестивалі, регулярне харчування малозабезпечених людей, ремонт інвалідних візків у лікарнях. Його засновниками є 100 людей, які вирішують, на що спрямовуватиметься 80% прибутку, вони проводять для цього відкритий конкурс. Зараз готується до запуску аналогічний заклад Urban Space 500 в Києві, до нього долучилися вже понад 300 фаундерів.
Читайте також: Піца без пива в тролейбусі
2017-го в Києві відкрилася пекарня Good bread from good people, яка працевлаштовує людей із ментальною інвалідністю, вирішуючи тим самим проблему їхньої соціалізації. «Особливість соціального підприємства такого типу в тому, що на кожному етапі виробництва слабкі сторони людей із ментальною інвалідністю стають сильними. Тобто їхня повільність стає бонусом, тому що вони виконують кропітку роботу акуратніше», — зазначила Аліна Бочарнікова. За її словами, всі ці успішні кейси є прикладом геніальності в соціальному підприємництві. «Вони стали феноменом, оскільки бізнес-модель і соціальна складова в них настільки зрозумілі й відпрацьовані, що бізнес може забезпечувати себе й вирішити великий пласт соціальних проблем. Тоді як в Україні зараз складно бізнесу забезпечити навіть себе», — каже вона.
Крім працевлаштування ветеранів АТО сьогодні до тенденцій соціального підприємництва можна віднести креативні індустрії, вважає Лія Котяш. Прикладом такого бізнесу є кафе «Шпаківня» («Скворечник») у Києві на Трухановому острові, яке, за її словами, стало новим явищем для Києва. Певний час воно працювало не на прибуток, а заради облаштування комфортного місця на березі Дніпра. Котяш прогнозує, що найближчим часом кількість креативних підприємств збільшиться завдяки програмі ЄС «Креативна Європа», яка оголосила гранти для комерційних і некомерційних організацій на підтримку таких проектів. «Думаю, наступного року будуть гранти з меншими сумами, їх можна буде отримати простіше, і це спричинить нову хвилю створення підприємств креативного напряму», — каже вона.
Чи потрібне соціальному бізнесу державне регулювання
Зараз держава в соціальне підприємництво не втручається. За словами Лії Котяш, у цьому є свої мінуси, адже за браку визначених законодавством критеріїв будь-яке підприємство може назвати себе соціальним, хоч таким не є. «Підприємства можуть бути соціально орієнтованими, благодійними, з корпоративною соціальною відповідальністю, але не соціальними. Нема на що послатися, щоб сказати їм, що вони не є соціальними, — розповідає вона. — Соціальне підприємство не отримує пільг від держави, а якщо почати їх уводити, то виникає ризик появи тіньових схем, ухиляння від сплати податків тощо». Котяш вважає, що зараз недостатньо було б запровадити в законодавстві термін «соціальне підприємництво», бо це може обмежити діяльність таких підприємств, вони будуть змушені виконувати певні зобов’язання, не дістаючи натомість жодних преференцій. «Зараз в Україні єдині соціально відповідальні підприємства, які отримують пільги від держави, це ті, що працевлаштовують людей з інвалідністю. Вони мають пільги на податок за умови, якщо на них працюють не менше ніж 50% людей з інвалідністю. Плюс держава має певні зобов’язання щодо закупівлі в них продукції», — каже вона.
Читайте також: Бізнес за окупації
Котяш вважає, що зараз невдалий час для втручання держави в цю сферу, оскільки відбувається багато змін та перетворень і немає гарантій, що за таких умов таке регулювання буде прозорим і якісним. «Це питання знову порушиться, коли кількість соціальних підприємств зросте ще більше. За рік-два, можливо, після виборів, коли все трохи влаштується, це питання знову підніметься», — вважає вона. Єдиним бонусом, на який можна розраховувати, є програма кредитування соціального підприємництва від Ощадбанку за підтримки фонду WNISEF зі ставками від 5% до 10% річних. Щоб отримати кредит, підприємство повинне мати одну з трьох ознак, які згадувалися вище: відповідний відсоток працівників із незахищених верств населення або конкретна частка прибутку на вирішення соціальних проблем. Аліна Бочарнікова підкреслює, що соціальний бізнес зараз здатен надавати допомогу незахищеним категоріям населення швидше та якісніше, ніж держава. «Соціальний підприємець бачить проблему й одразу обмірковує її вирішення. Поки держава думає, що робити з переселенцями, самі переселенці вже відкрили своє соціальне підприємство, влаштували одне одного й отримують прибутки. Або поки в соціальній сфері не вистачає інституцій для роботи з жінками, що постраждали від домашнього насильства, відкривається «Горіховий дім», — зазначає вона. Саме інноваційність, за її словами, робить соціальних підприємців суперменами вирішення цілого пласту суспільних проблем.