Також до підписання підготували договори в науковій галузі. За два дні до цього відбулося нагадування про іншу важливу для України міжнародну подію. Прибув військовий вантаж зі Сполучених Штатів. Це частина допомоги на суму $60 млн, яку президент США Джо Байден направив цього року в серпні напередодні візиту українського колеги Володимира Зеленського.
Між двома заходами — візитом Зеленського до США та самітом Україна — ЄС — минуло лише трохи більше, ніж місяць. Проте він став таким насиченим політично, що зустріч із Байденом, яка обіцяла стати ледь не подією року, майже повністю стерлася з пам’яті. За останній час владній команді вдалося з невеликими втратами змінити керівництво парламенту на лояльніше, протиснути так званий антиолігархічний закон (хоча його досі не підписано й немає певності, за що саме депутати проголосували), а також опинитися на вістрі кількох великих скандалів. Почалося із замаху на першого помічника президента Сергія Шефіра, щодо обставин якого жодних притомних відповідей суспільству наразі не надали. Далі були офшорний скандал, напад на журналістів з боку голови Укрексімбанку Євгена Мецгера, а також загибель нардепа Антона Полякова, відомого тим, що став одним із двох перших депутатів, яких виключили зі «Слуги народу». В останньому випадку поки що немає даних про насильницьку смерть. Однак, по-перше, це ніколи не було перешкодою для спекуляцій на темі, якій сприяють і дії самих представників влади. Наприклад, нардепка Галина Третьякова словами «на одного ворога менше» привернула до історії більше уваги. По-друге, після інформації, що Поляков перед смертю, імовірно, вживав наркотик метадон, у поліції заявили, що розглядають версію про отруєння нардепа.
Читайте також: Фасад влади
У цьому вирі подій загубилися кілька тем, які істотно впливають на відносини України з Заходом. Передусім вони стосуються судової реформи та правоохоронної діяльності загалом. Захід фактично залишив поза увагою політичні зміни в Україні останнього місяця. Принаймні публічно. Там поки що ніяк не реагують на спроби опозиції апелювати до «становлення авторитаризму» в Україні через порушення регламенту в парламенті й відставку норовливого спікера Дмитра Разумкова. І це насправді позитивний сигнал для Володимира Зеленського та команди. Те, що саміт Україна — ЄС відбувається в заплановані терміни й без зривів — пряма ознака, що в Брюсселі спокійно ставляться до українських внутрішньополітичних чвар і чітких загроз демократії поки що не бачать. Понад те, приємна для Офісу президента новина опинилася навіть в офіційній заяві саміту. Євросоюз, по суті, привітав ухвалення закону про олігархів. Однак там також зажадали «подальших дій у цьому напрямі». І саме ця теза може стати ключовою.
Упродовж місяця посольства західних країн виступили лише з двома критичними щодо України заявами. У середині вересня посли країн G7 висловили «занепокоєння» просуванням судової реформи й «розчарування» графіком конкурсу Ради суддів з добору членів Етичної ради ВРП. Слід нагадати, що Етична рада складатиметься з міжнародних і українських експертів і відіграє ключову роль в обранні оновленої Вищої ради правосуддя. Так написано в законі, який парламент ухвалив на початку літа. Однак виконувати цей закон не поспішають. Понад те, Пленум Верховного Суду ухвалив рішення направити документ на перевірку до Конституційного Суду, що спричинило незадоволення прихильників реформи. Голова суду Валентина Данішевська в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» заявила, що звернення подано без наміру «підірвати реформу», а лише заради «запобігання негативних наслідків». Інтерв’ю, до речі, опублікували саме 12 жовтня, в день саміту з ЄС. У таборі прихильників реформи цій заяві не надто вірять і критикують Данішевську особисто та більшість Верховного Суду разом із нею.
Критика з боку США та ЄС пролунала також 9 жовтня. Це сталося після зриву ключового етапу конкурсу з обрання нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Орган, який створили для обмеження політичного впливу на справи Національного антикорупційного бюро, вже понад рік залишається без керівника. Етап конкурсу зірвали через відсутність трьох членів комісії. Президент Володимир Зеленський розкритикував це у твіттері, та тільки проблема в тому, що всіх трьох членів комісії, які не прийшли, торік делегувала парламентська монобільшість.
Читайте також: Подивитись у дзеркало. Як змінилося українське суспільство за 10 років
Ці дві теми, очікувано, частіше лунатимуть найближчим часом. Ініціаторами ставатимуть передусім США та ЄС, які й так доволі давно почали коментувати українські реформи активніше, ніж це передбачено неписаними нормами дипломатії. Останні внутрішні перемоги Володимира Зеленського та Офісу президента можуть відіграти з ними злий жарт. Посилення контролю над парламентом завдяки зміні спікера та перемога над «правковим спамом» завдяки спецпроцедурі ухвалення законів означатиме тільки те, що вимоги партнерів збільшуватимуться. Владі не закидатимуть «автократію» чи «порушення регламенту», однак цілком імовірно запитуватимуть, а чому не змінити певні закони так, щоб пришвидшити оголошені реформи? Якщо країна й так входить у новий турборежим і саме наміром пришвидшити реформи прикрили всі останні політичні зміни.
Чіткої реакції з боку влади поки що не видно, тому прогнозувати її поведінку саме в цьому контексті зараз важко. Замість пришвидшувати реформи в правоохоронній сфері, суттєво активізувалася генпрокурорка Ірина Венедіктова. Упродовж останніх днів вона підписала гучні підозри меру Одеси Геннадію Труханову та нардепу Віктору Медведчуку. Для останнього в рамках нової справи вимагають арешт з альтернативою застави в 1 млрд грн. Саме останній факт і зацікавив найбільше редакторів стрічок новин у медіа. 12 жовтня генпрокурорка додала до цього ще й два подання до Міжнародного кримінального суду стосовно злочинів окупантів на Донбасі.
Така активна діяльність могла би вразити, якби не збіг у часі з негативними для Зеленського офшорним скандалом і подіями в Укрексімбанку. Україна вже неодноразово після Майдану проходила часи відвертання уваги суспільства шляхом виписування підозр. Жодних дивідендів ініціаторам така діяльність не принесла. З однієї простої причини: підозр в Україні за 30 років виписали багато, натомість гучних ув’язнень так і не відбулося. Тому й запитання до влади залишаться тими самими не тільки всередині України, а й за кордоном. Зараз Зеленський і команда справді зібрали всю владу в країні, парламент може працювати швидко. Якщо це не приведе до реальних змін, до того ж найближчим часом, то романтичний період у відносинах із Заходом закінчиться дуже швидко. Те саме загрожує і внутрішньому рейтингу президента. Реєстром олігархів тут не обмежишся.