Наразі підозрювана займає пост в адміністрації окупантів і виконує обов’язки «заступниці голови Верховного суду ЛНР». За даними слідства, у 2014 році суддя апеляційного суду Луганської області була у складі групи, що розробляла “законодавство” т.зв. "ЛНР" та допомагала з розробкою псевдозаконопроєктів ("Цивільного кодексу", "Цивільного процесуального кодексу", "Земельного кодекс" та "Сімейного кодексу").
/8_(7).png)
З 2018 року жінка працює у “Верховному суді ЛНР” й досі сприяє Росії в її агресії проти України у сфері законотворення на окупованих територіях та ухвалює "судові рішення", що суперечать Конституції України.
Раніше Тиждень писав про ефективність заочного судочинства, яке застосовують в разі неявки обвинуваченого або його переховування. Наразі підозрювану хочуть оголосити у розшук, однак якщо її не знайдуть – справу буде відкрито без прямої участі підозрюваної. На практиці самі судді неохоче використовують ці механізми, оскільки особи, яких викликають до суду не з’являються.
З початку окупації як “Л/ДНР”, так і Криму, питання функціонування судів поступово вирішують, але не достатнього ефективно та якісно. Про це свідчать дані із дослідження “Перевертні у мантіях” від фундації “ DEJURE “ – аналітичного центру, що спеціалізується на розвитку правовладдя в Україні. До окупації суди АР Крим, Севастополя, Донецької та Луганської областей функціонувало 99 судів із 1619 суддями станом на січень 2014 року. У 2014 році на території Донецької області діяли 63 суди, а на території Луганської області 35 судів місцевих загальних судів та 4 апеляційні суди.
У січні 2014 року в Донецькій на Луганській областях обіймали посади 1131 суддів а вже у травні того ж року на території т. зв. "ДНР" і "ЛНР" почалось створення судових гілок влади відповідно до “Конституції ДНР” та “Тимчасового основного закону ЛНР”.
Важливо розуміти, що прохання судді про переведення з непідконтрольної території не означає автоматичну відсутність співпраці із окупантами. “П'ять суддів, які звернулися до ВККС з проханням про переведення, паралельно брали участь у “конкурсах” на посади “суддів”, які проводила окупаційна влада. У результаті трьох з них президент РФ призначив на посади”, – зазначається в дослідженні.
Читайте також: ООН не має доступу до тюрем в ОРДЛО
Відомий також випадок, коли суддя Світлана Чонгова подала заяву 2015 року і вже у вересні стала суддею Господарського суду Київської області. Однак пізніше виявилось, що того ж 2015 року суддя отримала російський паспорт, продовжуючи працювати в українському суді.
У 2017 році прокурори затримали суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Надію Анісімову, яку перевели із суда в Донецькій області. За версією слідства, вона переоформляла майно на представників "ДНР".
“Із суддів, які обіймали посади в судах на окупованій території Донеччини та Луганщини, щодо 76 осіб є підстави вважати, що вони залишилися співпрацювати з окупаційною владою”, стверджується у дослідженні.
Станом на березень 2021 року 5 суддів пішли у відставку, 21 – за власним бажанням. Ці причини припинення повноважень є частішими в “Л/ДНР”, ніж в Криму. Справа у тому, що це дає суддям-перебіжчикам право на отримання довічного грошового утримання чи пенсії та можливість повторно претендувати на посаду судді. Особи, які співпрацюють з окупантами, винагороду, утримання чи пенсію за кошти Держбюджету не отримують, вони припинені з моменту окупації. Однак точно невідомо, з якої саме дати виплати не здійснювалися.
На запит фундації Пенсійний фонд України, який здійснює ці виплати, відмовився надати інформацію про виплати довічного грошового утримання та пенсії звільненим суддям. Юристи DEJURE подали скаргу на таке рішення, однак остаточного рішення у справі суд ще не ухвалив.
Реально вплинути на суддів-зрадників може лише набрання чинності обвинувального вироку проти судді, але динаміка притягання до відповідальності не надто активно зростає. За даними з дослідження, лише щодо 3 суддів набрав законної сили обвинувальний вирок: у Криму та Севастополі (ОГП) – 1 вирок, "ДНР" – 2 вироки. При цьому в “ЛНР” жодного вироку не винесено, хоча обвинувальні акти виписували проти 21 судді. Це свідчить про неефективне здійснення досудового розслідування органами правопорядку, йдеться у матеріалі.