Величний образ Грюнвальдської битви Ян Матейко малював протягом шести років (1872–1879). Ні до, ні після художник не створив такого великого за розмірами полотна. Зберігається картина в Національному музеї у Варшаві (Muzeum Narodowе w Warszawie).
Основним джерелом для Матейка була на той час уже опублікована «Історія» Яна Длуґоша, котрий на підставі свідчень свого батька яскраво описав перебіг битви. Йдучи за описом Длуґоша, який не надто прихильно ставився до нового короля Владислава II Ягайла, художник дещо відійшов від реального перебігу подій, зобразивши центральною постаттю картини, а водночас і самої битви князя Вітовта.
У композиції картини Матейко відтворив кілька важливих акцій самої битви. У центрі зображено кульмінаційну подію – атаку на основні сили Ордену і загибель великого магістра. Праворуч, у верхньому кутку, зображено епізод з атакою на короля Владислава II Ягайла рицаря Дипольда та героїчний вчинок Збіґнєва Олесницького, майбутнього краківського кардинала і патрона Яна Длуґоша. У лівому верхньому кутку – взяття обозу хрестоносців. На передньому плані зображені головні, на думку художника, герої битви. Як і до більшості подібних робіт, Матейко створив ключ, щоб глядачі могли впізнати героїв події. Загалом він підписи 25 історичним особам.
Центральною постаттю картини є князь Вітовт, одягнений не в бойові обладунки, а в каптан червоного кольору та князівську мітру з хрестом. Цим Матейко намагається переконати глядача, що, власне, князь є головнокомандувачем об’єд-наного польсько-литовського війська.
Праворуч від Вітовта зображено краківського хорунжого Марціна з Вроцімовиць, який однією рукою тримає хоругву Польського Королівства і дме у ріг тріумфу, що символізує бли–зьку перемогу. Ліворуч від князя образ великого магістра Ульріха фон Юнґенґена, якому завдають сме–ртельного удару двоє простолюдинів. У руках жмудина (литовця) спис Св. Мауриція, який німецький імператор Оттон III подарував польському королеві Болеславу Хороброму у 1000 році на знак приязні та поєднання. Другою постаттю, що завдає удару, є кат, який тримає в руках сокиру. Ці дві постаті символізують негідну статусу рицаря і магістра смерть від рук осіб неблагородного походжен–ня. На передньому плані, перед Вітовтом, представлено образ князя Конрада VII Білого, якого зображено у вигляді пажа (був вихованцем двору королеви Анни Цилейської, другої дружини Ягайла), котрий тримає в руках одне з трьох найдавніших берл Ягеллонського університету. Цей образ символізує віроломство та зраду цього князя з роду П’ястів.
Праворуч від нього Матейко зобразив чеського рицаря Яна Жижку з Троцнова, котрий через десять років стане очільником гуситських військ у Чеському Королівстві. По центру вгорі зображено образ Св. Станіслава, патрона Польського Королівства, опіка і молитва якого, за свідченням учасників битви, були однією зі складових цієї перемоги.