Молода й успішна менеджерка туристичної фірми та не менш юний і соціально реалізований кухар найліпшого ресторану в місті – поява цих персонажів книжки одразу сигналізує, що любовної лінії не бракуватиме. Амбітне подружжя на додачу ще й амбівалентне – попри показову подібність (їхні імена різняться флексією – Сарон і Сарона, вони були однокласниками, а їхні мами товаришували) родина й досі не розібралася з власними почуттями. Щоб зануритися в спогади, зробити переоцінку прожитого, авторка повісті відправляє головних героїв до далекого лісового готелю й поселяє їх окремо. А ще Наталка Сняданко наділяє їх правом писати одне одному листи, щоб перевірити на міцність тарзанку поміж їхніми «берегами стосунків». Листи, особливо написані від руки, підступна річ, вони під’юджують передати через папір усі таємниці, котрі сто разів хотілося проказати вголос… Водночас листи роззброюють, адже вони є уособленням щирості.
Вважають, твір удався, коли після прочитання письменницьких рефлексій виникає стійке переконання, що автор писав саме «про тебе». Чтиво від Сняданко, хоч і зараховується до «жіночого», написане саме таким чином. Хтось знайде в «Комашиній тарзанці» чутливі моменти спільного життя молодої пари, хтось дражливі відносини на лінії «теща-зять», когось зачепить гірка доля дитини циркачів, яку в дитбудинку не інакше, як «циганчук», не кликали. А ще – втрачену галицьку різнорідність, від румунського походження Сарони та її сестер із такими ж єврейськими іменами до австрійських коренів Сарона, який, на жаль, перейняв від бабусі лише кілька слів, а проте по-німецьки виразних. І все це емоційне різнобарв’я під однією палітуркою додатково урізноманітнюють оповідання.