Під космічним прицілом

ut.net.ua
15 Лютого 2008, 00:00

 

Розвідапарат USA-193/NROL-21 від початку переслідували невдачі. Вже за місяць після його запуску в грудні 2006 року з’явилася інформація, що він вийшов з-під контролю. Не виключено, що причиною цього стало виведення його на нестандартно низьку орбіту чи навіть зіткнення з «космічним сміттям». Втім, Управління національної розвідки США (не плутати з ЦРУ), яке ініціювало експеримент, спростовувало цей факт до останнього.

Достовірні дані, нехай і фрагментами, просочилися у пресу на початку минулого року. Уже тоді анонімні джерела з управління прогнозували ситуацію як «вкрай невтішну». Разом із витоком інформації зросла і кількість теорій: що буде у разі зіткнення супутника із Землею. На безпрецедентність ситуації впливають кілька чинників.
 
Супутник фактично нашпигований небезпечними речовинами. Останнє нещодавно визнав Пентагон. За словами головнокомандувача північного командування – генерала ВПС США Джина Ренуарта, двигун корабля працює на токсичному паливі гідразині. Це раніше допускали й астрономи-любителі. Під час оптичних спостережень за супутником вони не зафіксували розкритих панелей сонячних батарей. Відтак версія про наявність на борту радіоізотопної енергетичної установки потребувала лише офіційного визнання.
[75]
Не менш небезпечними є й 9-тонні габарити апарату. Маса, нехай і не критична, проте з такою «начинкою» загрозлива. Якщо бак з пальним витримає подорож через атмосферу, на Землю потрапить значна кількість високотоксичних речовин, які легко утворюють вибухові сполуки. Втім найбільша проблема – неконтрольованість супутника. У Раді безпеки США визнають: наразі йдеться лише про пошук можливостей мінімізації шкоди, яку завдасть «шпигун», що падає.
 
Суходіл чи океан?
 
Із урахуванням нахилу орбіти супутника, його падіння можливе в межах: 58,5 градусів південної широти – 58,5 градусів північної широти. Йдеться майже про всю населену територію суходолу. За розрахунками американських фахівців, супутник, падаючи, швидше за все, згорить у щільних шарах атмосфери. Його ж залишки потраплять у світовий океан. Заспокійлива реакція чиновників зрозуміла. У разі катастрофи американського супутника-шпигуна, відповідатимуть за завдану шкоду саме США. «Відповідні урядові відомства стежать за розвитком ситуації, – заявив ЗМІ представник Ради національної безпеки при Білому домі Гордон Джондро. – Ми вивчаємо різні варіанти розвитку подій, аби зменшити ступінь збитку, спричиненого падінням цього супутника».
 
Проте такому прогнозу довіряють не всі. USA-193 має, приблизно, розміри мікроавтобуса, тому згоріти в атмосфері він не встигне. Зазвичай супутники таких габаритів, якщо не втрачено керування з Землі, топлять в Тихому океані. Чи не найбільше занепокоєні фактом космічної загрози в Росії. Попри те, що ймовірність падіння на її територію USA-193 не перевищує й 4%, російські засоби контролю пильно відстежують його траєкторію руху. Адже, керуючись оперативними даними, можна буде розрахувати місце і час, а відтак – вчасно евакуювати населення, чи зібрати уламки і дізнатися про американські технічні ноу-хау. Адже поламаний апарат призначався для тестування нових технологій, які планували використати для розробки супутників-шпигунів нового покоління. Крім того падіння космічного «шпигуна» загрожує розкриттям американських технологій у сфері збору розвідданих. Супутники-шпигуни поділяються на два класи – видової розвідки і радіоперехоплення. Перші призначені для фотозйомки з космосу, другі – для прослуховування. Не проти дізнатися про секретні технології США і Китай.
 
Запобігти перехопленню уламків можна, лише збивши «шпигуна» ракетою. Пентагон все ж не виключає цей план ліквідації апарату. [74]
 
ІСТОРІЯ

 Хроніки «зоряних» аварій 
З історії космічних технологій відома не одна «зоряна» аварія. 30 років тому з орбіти зійшла 78-тонна космічна станція Skylab. Тоді жертв вдалося уникнути – залишки апарату впали в Індійський океан та на безлюдні пустельні території західної Австралії. Подібне сталося в 1991 році з радянською орбітальною станцією «Салют-7». Її уламки впали на Землю неподалік берегів Чилі.
Ще на зорі космічної ери на території СРСР приземлився американський супутник-шпигун Discoverer – залишки знайшли місцеві жителі. У 1970-х і 1980-х роках з орбіти регулярно падали радянські супутники морської розвідки з ядерними реакторами на борту. Востаннє невдалий запуск космічних апаратів стався рік тому. 6 вересня 2007 року російська ракета-носій «Протон-М» з японським супутником зв’язку впала в безлюдному районі Казахстану невдовзі після старту.

 
ДОВІДКА

 Космічний шпіонаж 
США – беззаперечний лідер світової космічної царини. Витрати Вашингтону на спецслужби в 2006–2007 роках сягли $43,5 млрд. 80% цієї суми становить бюджет Національного управління повітряно-космічної розвідки й Агенції національної безпеки США. Першим і найуспішнішим проривом американців у галузі космічної розвідки була програма Corona. Впродовж 1968–1972 років на орбіту Землі було виведено 121 супутник – зробилено 800 тис. фотографій, на яких розпізнаваними на земній поверхні були навіть  двометрові об’єкти. Своїм лідерством фотосистема Corona поступилася лише після винайдення цифрових відеотехнологій.