Скільки триватиме хоча б оце «погане» перемир’я — не ясно. Спроби домогтися припинення вогню робилися вже багато разів, але щоразу полум’я війни розгоралося знову. Тож мало хто вірить у довговічність нинішнього затишшя. І все-таки, поки ситуація на фронті стала порівняно менш напруженою, слід звернути увагу на цікаві події, які відбуваються в тилу «республік».
Минулими вихідними в Луганську сталося резонансне вбивство. Уночі в одному з приватних будинків були розстріляні два «депутата» так званого народного совєта «ЛНР» — Анатолій Кривоносов та Інна Кузнецова, які перебували в цивільному шлюбі та проживали разом. Про те, що трапилося, луганські «правоохоронці» повідомили тільки в понеділок: не стали псувати День шахтаря, який пафосно відзначали за наказом лідерів луганських бойовиків.
Убивство «депутатів «ЛНР» їхні соратники традиційно відразу ж таки вирішили повісити на українську ДРГ.
«Слідство триває, є підозра, що це диверсія з боку України. Київ зараз системно здійснює кроки провокаційного характеру для того, щоб загострити ситуацію і зірвати «шкільне перемир’я». Я не виключаю, що це одна з ланок цього ланцюга», — прокоментував інцидент російським журналістам представник бойовиків Владислав Дейнего.
Читайте також: Приватні й озброєні. Навіщо Кремлю приватні військові компанії
Але таким заявам мало хто вірить навіть із боку прибічників «ЛДНР». Навряд чи вбиті були цікаві українській стороні. Зате після того, як стало відомо про вбивство Кривоносова і Кузнецової, відразу в кількох джерелах з’явилася інформація, що загиблі конфліктували з Ігорем Плотницьким. Крім того, називалося навіть прізвище ймовірного замовника вбивства — луганського підприємця з кримінальним минулим Віктора Пеннера, близького до Плотницького.
Зокрема, заявив про причетність Пеннера до вбивства «депутатів» луганський блогер Вестник Света, який підтримує «ЛНР» і є прихильником Росії, але водночас критикує Плотницького. Блогер написав, що в загиблого Кривоносова в минулому був із Пеннером конфлікт.
«Інна — депутат із Первомайська. А там постійний контрабас. Вона могла заважати. Плюс земельні питання. Але все це дрібниці. Усе основне зводиться до того, що після початку колупання цього болота загинув саме той, кому сказали подалі триматися від Пеннера», — написав луганський блогер в листуванні з російським письменником Львом Вершиніним.
«Обидва загиблих займалися виплатами компенсації за поранення та загибель у «народній міліції «ЛНР», останнім часом у них були конфлікти з Ігорем Плотницьким», — повідомив опозиційний до Плотницького сайт АРТВ, який досі контролюється представниками донських козаків Козіцина.
У групі «Свердловск — ты должен это знать», де публікується різна інсайдерська інформація про те, що відбувається в ОРДіЛО, повідомили, що Кривоносова могли вбити через те, що він служив разом із Плотницьким у формуванні «Зоря» і занадто багато знав про тіньову сторону того, що там відбувалося.
Загиблі вбиті професійно, у голову, із контрольними пострілами туди само. Той факт, що злочинці не забрали зброю, свідчить про те, що вбивали фахівці, а не розбійники з великої дороги. А де в нас, власне, є професіонали для такої акції? Правильно — у силових структурах «ЛНР». Тепер нам залишається лише чекати на появу безпритульного, який візьме все на себе й заявить, що вбив за наказом СБУ.
Чиатйте також: Поранена цегла Курдюмівки
Цікаво, що Кривоносов служив у батальйоні «Зоря» так званого Міністерства оборони «ЛНР» на посаді начальника відділу кадрів, а також виконував обов’язки начальника фінансової служби. Імовірно, загиблий багато знав про Венедиктовича, тож найбільш вірогідний варіант — це зачистка. Напередодні якої події їх «завалили» — ось що цікаво!» — йдеться в повідомленні.
Утім, мабуть, правду про те, хто стоїть за подвійним убивством луганських «депутатів» ми так і не дізнаємося. Як і безліч таких самих злочинів, скоєних на підконтрольній сепаратистам території Донбасу, ця розправа незабаром забудеться у вирі інших злочинів і вбивств.
У Донецьку, на відміну від Луганська, резонансних розправ останнім часом не відбувалося. Зате триває «віджимання» власності в місцевих бізнесменів. До того ж, якщо раніше бізнес відбирали переважно в «неблагонадійних», то тепер черга дійшла й до тих, хто в минулому підтримував бойовиків.
У Макіївці бойовики Захарченка захопили підприємство «Макей Смак», яке належало місцевому бізнесмену Сергію Сеннікову, а господаря виробництва кинули в підвал. Зрозуміло, що в підконтрольних бойовикам ЗМІ ніякої інформації про це не з’явилося, проте інформацію про інцидент оприлюднив один із колишніх польових командирів «ДНР» Ігор Безлер.
«Забрали ковбасний цех і всю мережу магазинів. Сергій 25 років будував і розвивав своє виробництво. Приїхали люди в масках і все заарештували, тобто «віджали». Усю сім’ю забрали: і сина і дружину. Це в Макіївці. Сергія знаю особисто. Ця людина у 2014-му активно допомагала ополченню Макіївки та Горлівки», — написав Безлер на своїй сторінці в соціальній мережі.
Кажуть, проблеми в Сеннікова почалися ще в травні. Так звана податкова почала перевірки його підприємства, після чого приїхали люди від Захарченка та запропонували заплатити «штраф» за нібито знайдені порушення — $1 млн. Сенніков обурився та відмовив. Вирішив, що бойовики не зможуть підняти руку на постійного учасника різного роду «республіканських ярмарок під гаслом «Вироблено в ДНР», проте лояльність до бойовиків бізнесменові так і не допомогла. У підсумку він опинився в тому самому безправному становищі, що й інші жителі ОРДіЛО. І звертатися за допомогою макіївчанину тепер нема до кого.
Інший скандал у Донецьку стався навколо персони російського письменника Захара Прілєпіна, який згодом приїхав до Донецька й став працювати піарником у лідера бойовиків Олександра Захарченка. Бойовик «ДНР» Алєксандр Жучковскій повідомив, що Прілєпін змушений був виїхати з Донецька після того, як придумав невдалу ідею з проголошенням «Малоросії» та підсунув її Захарченку. Історія з «Малоросією», яка виставила Захарченка ідіотом, не була узгоджена з кураторами Прілєпіна в Росії. Через це письменника вирішили від гріха подалі забрати з Донбасу.
Читайте також: Ярослав Руденко: «Прифронтовий Торецьк — важке місто з багатьох причин»
Сам Прілєпін такі чутки заперечує, однак зізнався журналістам, що з Донбасу справді поїхав. Нібито тільки тимчасово — у відпустку до Росії.
Про цю історію в теперішній донецькій пресі, зрозуміло, теж не надрукували ні слова. Населення ОРДіЛО бойовики намагаються тримати в повній інформаційній ізоляції, тому в газетах друкують тільки негативні статті про Україну, а також позитивні публікації про «досягнення республіки». І хоча таких практично немає, що більше минає часу, то дедалі очевиднішим стає: конфлікт на Донбасі перейшов у затяжну стадію й найближчим часом розраховувати на повернення території України не доведеться.
Росія явно не збирається йти з Луганська та Донецька й тримає курс на замороження конфлікту. Про визнання «ЛДНР» не йдеться: Кремль постійно підкреслює, що це українська територія, але по факту «республіки», найімовірніше, так і залишаться сірою зоною на кшталт молдовського Придністров’я. Думки людей, які мешкають на Донбасі, про те, де вони хочуть жити, питати тепер, очевидно, ніхто не збирається. Часи референдумів минули. Сьогодні російські «визволителі» вже не дозволять населенню ОРДіЛО виходити на вулиці й висловлювати свою думку.
Це означає, що українцям по обидва боки лінії розмежування доведеться звикати до нинішнього становища. Мабуть, нові кордони — надовго. Адже що довше існують фейкові псевдодержави, то глибше вони вростають корінням у людські життя і то міцніше переплітаються корупційними зв’язками з кураторами в РФ. А це означає одне: щороку з’являється дедалі більше охочих зберігати цю кримінально-корупційну конструкцію.