Він зазначає, що в українських реаліях висока просторова і статутно-функціональна мобільність малих фірм і незначна вартість капітальних засобів є перешкодами для банківського кредитування, оскільки це підвищує ризикованість відповідних позичкових операцій (що впливає і на рівень процентних ставок).
«Не можуть спиратися дрібні підприємці й на допомогу банків при виникненні критичних заборгованостей, коли потребують перекредитування. Саме тому відсоток банкрутств у цьому секторі є найвищим», – пише Лановий.
«У кризові часи у сталих економіках він становить 10-15%, в Україні ж під час фінансової кризи 2008-2009 років сягнув 35-40%», – зазначає економіст.
«З цих причин український малий бізнес не знаходить порозуміння з банками і користується переважно власними (позабанківськими) джерелами запозичень», – пояснює Лановий.
Він зазначає, що в Україні поза банками обертається великий обсяг готівки (порівняно з іншими європейськими країнами), становлячи приблизно третину всього обсягу грошової маси країни.
«Ще більше вражає порівняння обсягів іноземної валюти, на руках у населення, яке, за оцінками Національного банку, сягає $60 млрд, із залишком валютних ресурсів комерційних банків, що на сьогодні дорівнює приблизно $9 млрд», – зазначив Лановий.
Більше про це читайте у статті "Малий і середній бізнес в облозі"у №40 «Українського тижня».