Воно й не дивно: адже далеко не всі виборці КПУ, дійсні й потенційні, настільки дурні, що не знають: членами ЄС є Кіпр, Греція, Румунія та Болгарія – так звані «православні» держави, а на підході – ще й Чорногорія… І з історичними зв’язками не так просто, бо ж до ЄС приєдналися три балтійські держави, які в минулому були такими ж як й Україна союзними республіками, а до того – провінціями Російської імперії. Відтак закономірно у хід пішла важка політична артилерія – залякування пересічних українців неминучою економічною катастрофою.
Прискорення інтеграції України в Євросоюз призведе до збільшення обсягу імпорту в нашу країну товарів, вироблених у країнах ЄС, а це завдасть потужного удару по вітчизняному товаровиробнику, – заявив головний комуніст України. «Це обернеться посиленням імпортної залежності України від Європи. Це невідворотно призведе до того, що українського виробника будуть цілеспрямовано добивати», – підкреслив Симоненко.
Виявляється, сьогодні Євросоюз не має наміру купувати в України готову продукцію, а орієнтується тільки на закупівлю дешевої сировини. Такий підхід, на переконання лідера КПУ, завдасть величезної шкоди економіці України, відтак і десяткам мільйонів українських громадян.
Ось так. Висновок можете зробити самі: аж ніяк не потрібен українцям той осоружний Євросоюз, там українську продукцію ніхто не купуватиме, а нас завалять дешевим європейським мотлохом, і цим остаточно доб’ють вітчизняного товаровиробника – адже жодних бар’єрів у разі створення зони вільної торгівлі з ЄС не побудуєш, своє, наше, рідне не захистиш. Отож слід негайно вступати до Митного союзу, до ЄЕП, а бажано, очевидно, і до союзної Російсько-Білоруської держави («Русобелії»). От там наші товари купуватимуть, от там нашого виробника шануватимуть…
Утім, Петро Симоненко у своїх попередніх виступах стільки разів уже висловлювався на користь східного інтеграційного вектору, що цього разу, мабуть, просто полінувався вкотре вже повторювати сказане.
І все б нічого, можна було би спокійно подискутувати, якби не категоричний тон і дуже своєрідна забудькуватість лідера комуністів.
Бо ж насправді сировинно-експортну економічну модель Україні нав’язав зовсім не Євросоюз, а власний олігархат. Той самий, з провідним виразником політичних інтересів якого – Партією регіонів – КПУ ось уже кілька разів вступала у формальні та неформальні коаліції. Ба більше: саме нинішня влада загнала українську науку – без якої неможливе конкурентоспроможне на європейському ринку товаровиробництво – у катастрофічну ситуацію. Вже 2010 року видатки на науку в Україні становили лише 0,43% ВВП, що було найменшим показником за десятиріччя і найнижчий рівнем витрат серед усіх європейських держав. А 2013 року це фінансування впало нижче за 0,3% ВВП. Це вже не Європа і не Азія; це показник, характерний для Африки, і то не всієї, а лише для слаборозвинених держав цього континенту…
І хіба не Верховна Рада, очолювана лівими політиками й контрольована лівими партіями, у період з 1994 по 2000 роки щосили гальмувала купівлю серйозним західним капіталом українських високотехнологічних виробництв з метою їхнього переоснащення та використання для експорту продукції? Хай і не до всіх країн ЄС, а тільки до частини, але ж ці виробництва існували б сьогодні й розвивалися далі. А так – у кращому разі – вони куплені росіянами й або майже «стоять», або випускають щось не дуже оковирне.
З іншого боку, хіба не дешеві товари з комуністичного Китаю, який Петро Симоненко вважає взірцем для України і в дифірамбах якому розводиться, заполонили український ринок? Хіба не внаслідок експансії цих товарів «лягли» численні вітчизняні виробництва? Чи за спиною Пекіну також стоїть зловмисний Євросоюз?
Та суть справи не тільки і не стільки в цьому. Чи не здається вам, що лідер КПУ вважає українців неспроможними пристосуватися до життя в умовах тісної співпраці і спільного ринку з Євросоюзом? Що він прагне втовкмачити в голови українців, що вони – люди другого, а то й третього ґатунку, ні на що серйозне не спроможні? Он поляки та чехи вельми успішно «вмонтувалися» в ЄС, не загинули від вступу до нього й економіки держав Балтії, ба більше – Словаччина й Угорщина теж «на плаву». А от у Болгарії справді виникли проблеми – але не тому, що там хижо діє західноєвропейський капітал, а тому, що в болгарській економіці надто добре «окопалися» і російські, і місцеві олігархи… Але українці, виходить, люди принципово інші, для них життя за загальноєвропейськими нормами – це просто-таки капут, чи не так?
То хіба це не банальний расизм?
Ні, звичайно, економічна й політична інтеграція з Об’єднаною Європою додасть проблем українським товаровиробникам. Але водночас і розширить їхні потенційні можливості. Головне тут – щоби влада сприяла тим, хто може і хоче конкурувати з імпортними товарами й експортувати не лише сировину та метал. Проте це, мабуть, мусить бути зовсім інша влада, аніж нинішня…