Для мене це виглядало кумедним із огляду на кілька моментів. По-перше, зовнішній вигляд людини, навіть із дорогими брендами – це все-таки про імідж, а не про репутацію. А по-друге, наскільки самопроголошені лідери громадської думки лобіюють матеріальне із високою ціною, а не цінністю.
Я жодним чином не заперечую важливість власного стилю та іміджу, адже форма та візуальне сприйняття, «обгортка», «обкладинка», «етикетка», «упаковка» мають значення. Та й другого шансу справити перше враження не буде. Утім, люди – не манекени. Тим більше, що за одежею лише стрічають. А проводжають не лише за розумом, а ще й за смисловим наповненням людини, про що вона говорить, які цінності привносить та як взаємодіє із іншими. І саме тоді, після першого іміджевого враження, складається ґрунтовне сприйняття особистості – репутація «бути» чи репутація «здаватися»: фікція дорожнечі, «підробка», що не збігається з реальністю чи «оригінал» із власною доброчесною життєвою позицією.
Якщо звернутися до філософського словника про визначення особистості, то це «віддзеркалення соціальної природи людини, її індивідуальності та суб’єктивності у соціокультурному житті, що розвивається в контекстах соціальних взаємин, спілкуванні та діяльності».
Чиатйте також: Битва інфраструктур
Очевидно, що особистість самовиражається через свій соціальний вимір, професійну діяльність та взаєминами із іншими людьми. Гадаю, що поєднання саме цих проявів може стати прекрасною платформою у формуванні особистого бренду.
Тому що бренд – це насамперед про цінність, етичність, відповідальність, впливовість. А вже потім про вартість, яка обґрунтована цінністю та соціальним запитом.
Одним із вагомих доказів впливовості та авторитетності особистості є її цитування. У науковій думці вже давно прийнятими є посилання на авторитетні джерела. Так і в громадській думці – що сказав лідер та як його інтерпретують. Доречно зацитувати Авраама Лінкольна: «Можна довго обманювати декількох, можна деякий час обманювати всіх, але всіх і весь час обманювати неможливо». Адже всі фікції рано чи пізно випливають, розвінчуються. А відтак бренд тоне.
Мені завжди імпонують особистості, які формують власний бренд, поєднуючи особисте, професійне та соціальне. Це демонструє багатогранність, викликає інтерес та навіть дає право на помилку. До речі, боятись власних помилок не варто. У всіх вони є і це нормально. Інша річ, що ціна помилки може бути різною. Та й визнати, вибачитись, піднятись та розправитись – це теж виклик особистості.
Читайте також: У пошуках успіху
Окрім особистої стратегії цінності чи фейку, бути чи здаватися, у формуванні персонального бренду важить об’єктивне середовище. Тобто спільнота, коло чи аудиторія, яка сприймає або не сприймає, споживає або відштовхує.
І тут також має значення вибір – активну чи пасивну позицію зайняти, трансформувати аудиторію до нового чи слідувати їй за старими правилами, займати ексклюзивну нішу чи йти в масовість та більшість. Бути спостерігачем чи трендсетером, класика, прет-а-порте чи андеграунд. Відповідно до стратегії особистого позиціонування і залежатиме монетизація персонального бренду. А вартість годинника та аксесуарів – це пусте навіть у фешені. Так само як і його повна відсутність. Головне, щоб це не була підробка на заявлений оригінал чи фікція «здаватись».