Політологи припускають, що мажоритарна система, за якою Франція обирає своїх депутатів, віджила своє, бо давно не відбиває реальну пропорцію політичних вподобань суспільства. Поза тим, новий президент Франсуа Олланд, схоже, має добрі шанси дістати в Національній Асамблеї співзвучну більшість, щоб проводити свою політику, не надто озираючись на праву опозицію.
Рожева хвиля та її параметри
Кожні вибори — чудова нагода переконатися у відносності що цифр, що фактів. Щойно в найбільших містах Франції закрилися останні виборчі дільниці, соціалісти та їхні союзники заповзялися радіти “потужній рожевій хвилі, що здіймається Європою”.
Аналітики з лівого табору взяли за аргумент і результати загальних місцевих виборів у Румунії, що також відбулися 10 червня, й перемогу лівих на останніх виборах у Данії та Австрії, на Кіпрі та в Словаччині… “В умовах кризи європейські народи прагнуть кращого соціального захисту,” – зробила висновок Мартін Обрі, голова французької Соцпартії.
“Але де ж та рожева хвиля? Чому ми її не помітили? – кепкують лідери недавньої правлячої, а тепер опозиційної правої партії Союз за народний рух. – Соціалісти зібрали в першому турі близько 34%, помірковані праві — стільки ж. Ми — на рівних”.
Все це так. Але специфіка французької виборчої системи полягає в тому, що до другого туру виходять не два політики, а всі, хто зібрав понад 12,5%. На практиці це означає, що по багатьох дільницях змагаються три кандидати. “Правило трикутника безвідмовно спрацьовує кілька десятків років, – пояснює Тижню політолог Люк Морі. – Згідно з цим правилом, за кожним разом, коли до другого туру виходить кандидат від крайньо правого Національного Фронту, той з його супротивників, хто має найгірші шанси, – без різниці, правий або лівий, – знімає свою кандидатуру на користь іншого опонента крайніх правих. Тому в першому турі Нацфронт може назбирати хоч і сорок відсотків. Але в другому програє. Тож до фрацузького парламенту крайні праві політики не проходять”.
Помірковані праві, отже, можуть розраховувати лише на себе. Партія Саркозі щойно проголосила, що “жодних тактичних союзів з крайніми правими не укладатиме.” Як і за всіх попередніх виборів, нинішні тринадцять з половиною відсотків Нацфронту випаруються з результатів другого туру. “Це називається “республіканське голосування, – уточнює Люк Морі. – Прийнято вважати, що Нацфронт не є республіканською партією”.
Натомість, помірковані ліві, – себто соціалісти та “зелені”, – не гребають підтримкою ультра-лівих рухів. У такий спосіб, згідно з прогнозами, правляча коаліція після другого туру може назбирати 310-356 місць з 577. “Чим далі, тим більше виборців засуджують практику відводу кандидатур, щоб не пустити ультраправих до Національної Асамблеї, – визнає пан Морі. – Люди кажуть, що ця звичка віддає інтелектуальним шахрайством. Бо за Марін Ле Пен на президентських проголосували 18 відсотків французів. Їх не можна вважати порожнім місцем. Краще залучити Нацфронт до парламентського життя, дискутувати, спілкуватися, переконувати… Проте, сьогодні політичний клас країни не готовий до такого кроку”.
До нової демократії
Дарма що закон не передбачає для нього окремої позиції, французький “противсіх” заявив про себе на цих виборах гучніше за інших. Майже 43 відсотки проігнорували можливість проголосувати. А з тих, хто прийшов, 8 процентів вкинули до урн порожні конверти. “Люди і не знають, і не хочуть знати своїх депутатів, – вважає соціолог Жан-Ів Дормажен. – Це й не дивно. Більшіть депутатів — чоловіки, старші за 50 років, білі, освічені. Коли ж ті, хто не бере участі у виборах — переважно молоді та небагаті мешканці бідних кварталів.”
Магдалена — одна з тих, хто голосувати не ходить уже багато років.”Я — свідомий член партії байдужих, – жартує жінка. – А чого ходити? Поділ на лівих та правих давно застарів. Я пропоную інший: на радікалів та поміркованих. Але французький центризм не розвивається, затиснутий двома великими традиційними політичними течіями. Хочу думати про майбутнє інакше, ніж у режимі перезмінки правих на лівих та навпаки. Чекаю нової демократії”.
Багато хто з розчарованих політикою французів нарікає на те, що мажоритарна система виборів перестала відповідати потребам часу. “Жорстка біполяризація політичного життя не встигає за викликами часу,” – переконаний колишній кондидат у президенти, центрист Франсуа Байру. І не він один. “Парламент, до якого не потрапляють ті 10 відсотків, що голосували за центристів у перщому турі президентських та ті 18 відсотків крайніх правих, котрі підтримали Марін Ле Пен не може бути легітимним, – переконаний студент-правник Ніколя Карніво. – Майже третина громадян не представлена в Національній Асамблеї! Я не поділяю ідеї пані Ле Пен. Але якщо в Па-де-Кале, де вона висувається, 42 відсотки проголосували за неї, далі не можна робити вигляд, ніби цих людей не існує”.
Поки йдуть розмови про можливі зміни до закону про вибори до наступних перегонів, Франція готується до другого туру. Він відбудеться наступної неділі, 17 червня. Два великі табори — помірковані праві та соціалісти — закликають своїх прибічників до мобілізації. “Другий тур нам забезпечить слухняних виконавців президентської волі, – іронізує Магдалена. – Наче в соціальній мережі: “Вкажіть пароль — підтвердіть пароль”. Жодного драйву, жодної інтриги”.
Згідно з прогнозами, соціалісти та їхні союзники мають високі шанси сформувати в Національній Асамблеї абсолютну більшість.