Сергій Корсунський директор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України

Перший рік нової ери

12 Грудня 2020, 11:51

 Пересічні громадяни, політики-популісти всіх рангів і навіть цілком визначені інтелектуали мріють, щоб життя повернулося назад, до тієї нормальності, яка передувала пандемії. Дозволю собі висловити крамольну думку: повернення до попереднього стану business as usual — найгірше, що може з нами статися. Бо це означатиме, що людство не засвоїло уроку цієї пандемії, а втрати — людські й економічні — були даремними.

У філософії юдаїзму є концепція тіккут олам, що дослівно означає «виправлення світу», який утратив цілісність і гармонію. Це «виправлення» має бути відповідальністю кожного окремо й усіх разом щодо одне одного й усього світу. Думаю, ця концепція досить адекватно говорить про те, що мало би відбутися саме тепер, наприкінці цього першого року нової ери. Необхідно усвідомити, у чому саме наш світ поламався, і тоді стане зрозуміліше, як його виправляти. Спробую коротко підбити його підсумки.

 

Читайте також: Приземлення

Станом на сьогодні відомо, що перші випадки хвороби було зареєстровано в Китаї, але це не обов’язково означає, що саме там вірус з’явився. Нещодавно ВООЗ направило до Вуханя нову команду фахівців, які мають таки встановити джерело походження новітньої коронавірусної інфекції та визначити, як вона перестрибнула із дикої природи на людину. Так, усі версії досі на столі: і кажани, і панголіни, і навіть дослідницька лабораторія. Ледь не єдине, із чим усі погодилися, — це те, що вірус природного походження.

Розроблено перші вакцини, які ось-ось надійдуть до найзаможніших країн світу, що мали змогу їх замовити й передплатити. Водночас залишається поза увагою той факт, що вакцини дають імунітет лише на кілька місяців, а їхнє адміністрування в межах окремих популяцій навряд чи зупинить глобальне поширення вірусу, якщо тільки не вводити режиму ізоляції на рівні держав і континентів. Із цього приводу деякі інтелектуали, зокрема японські, цілком справедливо зазначають, що «ніхто не може почуватися в безпеці, допоки кожен не є в безпеці».

Сьогодні людство неймовірно впливає на довкілля, і до грудня минулого року здавалося, що технології дозволяють якщо не уникати, то долати глобальні катастрофи. Пандемія продемонструвала, що ці очікування передчасні. Старий світ поламався, варто думати над тим, яким буде новий 

Керівник Всесвітньої продовольчої програми ООН Девід Бізлі заявив, що внаслідок соціально-економічної кризи, яка вразила не тільки заможні, а більше найбідніші країни світу, зокрема в Африці, наступного року можуть померти від голоду до 270 млн людей. Щоб уникнути найгіршої гуманітарної катастрофи за останні 75 років, потрібно $35 млрд. Із них близько $5 млрд — на вакцини. Наявні багатосторонні ініціативи, які дали змогу досить ефективно об’єднати зусилля вчених і лікарів щодо створення вакцин і пошуку оптимальних протоколів лікування, аж ніяк не розв’язують проблеми економічного занепаду і зростання дисбалансів на глобальному рівні. У цьому контексті саме американець Бізлі наголосив, що в світі налічується 2000 людей, особисті статки яких перевищують $8 трлн. У США 12 фізичних осіб разом володіють $1 трлн і що особливо дивує — вони значно збагатіли саме в ковідний рік.

Така статистика свідчить не тільки про зростання внутрішніх протиріч усередині американського суспільства, а і про те, що повернення назад, у світле «доковідне» минуле цілком імовірно призведе до соціального вибуху, наслідки якого передбачити неможливо.

 

Читайте також: Уроки історії

Інша альтернатива — соціальна модель Китаю, яку Сі Цзіньпін запропонував людству на нещодавньому віртуальному саміті G20. Тотальний контроль за кожним рухом індивідів за допомогою спеціальних QR-кодів, звичайно, дасть змогу подолати пандемію, проте покладе край особистій свободі. Проблема співвідношення особистої свободи й суспільної необхідності — одна з основних і досі не розв’язаних ні у філософському, ні у практичному сенсі.

Так само помилковим підходом є абсолютизація економічного аспекту суспільного буття, тобто повернення до економіки зростання, яка ґрунтується на майже неконтрольованому споживанні природних ресурсів, втручанні у глобальні екологічні процеси, гонитві за кількістю відсотків зростання ВВП без пріоритизації їхньої якості.

Сьогодні людство неймовірно впливає на довкілля, і до грудня минулого року здавалося, що технології дають змогу якщо не уникати, то долати глобальні катастрофи. Пандемія продемонструвала, що такі сподівання передчасні. Старий світ поламався, варто думати над тим, яким буде новий.