Ананьїв та його околиці – це унікальний історичний простір на Одещині. Саме тут, у селі Перешори, народився меценат та «двигун української справи» Євген Чикаленко, ім’ям якого планують назвати одну зі столичних вулиць. Перешори – місце зустрічей для багатьох українців Херсонської губернії. Одесит Андрій Ніковський, у своєму листі до Євгена Чикаленка, так згадував про це село: «Дуже радий буду Вас бачити перед святами і в Перешори поїхав би з великою охотою, з восторгом навіть. Знаєте, цілу зиму оті Перешори ввижаються… Ввечері з жінкою прислухаємося та й на Перешори зводимо розмову. Так-таки і не знаю, що гарного в Перешорах. Здається, — воля і чисте повітря».
Харлампій Чикаленко, батько українського мецената, служив в Ананьєві у повітовому суді. Приблизно у цей же час тут мешкав український композитор Петро Ніщинський. Однак найяскравішою сторінкою в новітній історії Ананьєва стали події весни 1920 року.
Ананьїв і визвольні змагання
Ананьїв відіграв помітну роль у збройній боротьбі на півдні України. І ці слова не є номінальним академічним «заклинанням». Як у 1917, так і в подальших роках українці Ананьєва та околиць постійно демонстрували своє бажання жити саме в Україні. Місцева «Просвіта» проводила надзвичайно успішну діяльність з викладання української мови, історії, географії України тощо. У 1918 р. українську владу в повіті утверджували місцеві повітові коменданти: Олександр Чернявський та Павло Корбе. Під час окупації Херсонської губернії Червоною армією місцеві мешканці продемонстрували своє вороже ставлення до більшовицької влади конкретними діями.
Євген Чикаленко. Початок 1900-х рр. Фото з фондів Музею видатних діячів української культури.
У квітні 1920 року у селах Ананьївського повіту Херсонської губернії спалахнуло надзвичайно потужне антибільшовицьке повстання, на чолі якого став колишній офіцер Російської імператорської армії Олександр Ашінов.
Про повстання в Ананьєві довідалось командування Армії УНР, яка в цей час рейдувала тилами більшовицького війська. Командарм Михайло Омелянович-Павленко сподівався, що селянське повстання перекинеться з району Ананьєва до найближчих повітів, а тому наказав своїм військам 21 квітня захопити міста Балта та Бірзулу (нині – Подільськ).
Читайте також: Савт Бавнд Брук – український некрополь в Америці
На допомогу Ананьївському антибільшовицькому виступу прибув партизанський полк Чорноморців, який був сформований в Одесі за радянської влади. Цей полк було укомплектовано з козаків та старшин Армії УНР, які потрапляли до білогвардійського полону, а згодом опинилися на території, що була зайнята більшовиками. Червоні спробували відправити цей полк на фронт, але полк збунтувався. Тоді комуністи вирішили його роззброїти, але полк несподівано відступив і захопив м. Тирасполь, арештував ЧК і всю комуністичну владу. Полонені були втоплені українцями у Дністрі. Після ліквідації окупаційної адміністрації полк виступив на допомогу селянам Ананьївського та Балтського повітів. Більшовики стягнули до цього району великі сили, почали палити села. Чорноморці вв’язалися у затяжні бої за Ананьїв.
Селяни, довідавшись що їм йде підмога, розпочали штурм ворожих позицій. Гнаний українською кіннотою ворог був збитий, охоплений з флангів та частково порубаний. Балтський охоронний полк (чисельністю у 600 бійців) був повністю розбитий. Червоні зазнали відчутних втрат у живій силі.
Генерал-хорунжий Армії УНР В’ячеслав Бронський (24.03.1876 – †02.1919), уродженець м. Ананьєва. Фото надано Ярославом Тинченком.
Після перемоги над ворогом Армія УНР стала на постій під Ананьєвим. У самому місті розташувався повстанський Чорноморський полк.
На другий день розвідка донесла, що з боку ст. Мардарівка рухається в напрямку на Ананьїв ворожий відділ при трьох гарматах, 200 кінних і чоловік 700 піхоти, при великій кількості кулеметів, автопанцерниках і мотоциклістах-кулеметниках. Запорізька дивізія Армія УНР приготувалась до бою, зустріла ворога і не дивлячись на втому – розбила його. Ворог панічно втік на Одесу, залишив дві гармати і 27 чоловік полонених. З допиту полонених виявилося, що це наступав Караульний батальйон під командою самого коменданта м. Одеси. Прогнавши ворога на 15 верст від Ананьєва, Запорізька дивізія розташувалася на відпочинок і ранком мала брати ст. Бірзулу.
Читайте також: 220 євро, щоб зберегти могилу українського генерала
Однак наступного ранку після бою ворог показався досить великими силами з боку Вознесенська і напав на Волинську дивізію і полк Чорноморців.
Запорізька дивізія Армії УНР одержала наказ підтримати Волинську дивізію, відтак мусіла повернутися назад, виславши зі свого складу Кінно-запорізький полк вперед на допомогу. Волинська дивізія під командою полковника Никоніва вчинила опір і, не дивлячись на переважаючі сили ворога, збила його.
Розбивши ці три ворожі відділи в районі Ананьєва, українська армія стала на марш і вийшла в район Балтського повіту.
Сотник Армії УНР Макар Каплистий (18.01.1896 – †05.11.1979) з дружиною Марією. Світлина з архіву Фундації Українського вільного університету.
Під час успішних боїв Армії УНР за м. Ананьїв та його околиці, до українського війська зголосилась група місцевих повстанців, які були офіційним наказом зараховані до складу 4-го куреня Чорноморського полку 2-ї Волинської дивізії. Згодом значна частина ананьївських повстанців стали відомими старшинам Армії УНР.
Спорудження пам’ятника
Ананьївське повстання і подальші бої за місто і його околиці є однією з найславніших сторінок Зимового походу Армії УНР. Однак не лише ананьївські повстанці записали свої імена до історії українського війська. В лавах Армії УНР служило чимало уродженців Ананьєва та повіту. «Героїці» вдалось розшукати відомості про 106 ананьївців – вояків Армії УНР. Їх імена будуть увічненні на скрижалях пам’ятника, спорудження якого розпочнеться вже у 2017 р.
Дозвіл на будівництво такого монументу надав своїм рішенням (№35 від 30.03.2017) виконавчий комітет Ананьївської міської ради.
Запропонований «Героїкою» проект пам’ятного знаку являтиме собою збільшену копію ордену Армії УНР Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої», яким відзначали учасників Першого Зимового походу, що тривав під командуванням генерал-полковника Михайла Омеляновича-Павленка тилами білих та червоних військ в період з 06.12.1919 р. по 06.05.1920 р.
«Залізний Хрест» буде встановлено на постаменті з бутового каменю, що з чотирьох боків обрамлений гранітними дошками з іменами козаків та старшин Армії УНР та написом-присвятою: «Землякам, які воювали в лавах Армії Української Народної Республіки за незалежність України у 1917-1921 рр.». На постаменті буде встановлена колона, на доричному капітелі якої буде розміщено збільшену копію ордену.
Ескіз пам’ятника воякам Армії УНР у м. Ананьєві.
Поряд з пам’ятним знаком розмістять і 8-метрову щоглу з державним прапором та інформаційний стенд про історію Першого Зимового походу і долі ананьївців, які взяли у ньому участь.
Напевно зайвим буде казати, що запроектований пам’ятний знак – буде унікальним явищем, адже в радіусі 150 км від Ананьєва відсутні будь-які монументи на честь Перших Визвольних змагань.
Проект реалізовується на доброчинні пожертви, а його успіх залежить виключно від підтримки небайдужих українців. Долучитися до будівництва можна за посиланням: