Про стан нашого сектору оборони та наскільки великою є загроза повноцінної війни, і як українці можуть протистояти агресору Тиждень писав наприкінці минулого року та на початку цього (див. №49/2021, №51/2021, №1/2022). На жаль, найгірший варіант справдився. Минув перший місяць великої війни. Але про все по-черзі.
У 2021 році напруженість у міжнародних відносинах посилилася, і основним джерелом цього стала росія. Спершу це були спроби москви вивести зі стану рівноваги західний світ «мігрантським тараном», «брязканням зброї» і ультиматумами, а зараз – уже повномасштабною війною проти України. Під приводом визнання і захисту квазідержавних утворень «лднр» кремль здійснив напад на нашу державу. Хоча всі розуміють, що насправді росія збройним шляхом прагне відновити імперію, адже без Києва всі ідеологічні та геополітичні конструкти на кшталт «русского мира» ідуть у напрямку «русского корабля». Для нас це означає лише одне – продовження багатовікової боротьби за власну ідентичність і за державну незалежність. Продовжують грати роль в цій боротьбі два визначальні аспекти: внутрішній і зовнішній (як ми можемо протистояти загрозам і хто нам здатен у цьому допомогти).
Чи були готові ми до війни? Так. Українське суспільство та ЗСУ виявилися готові (що стало неочікуваним відкриттям як для агресора, так і багатьох наших партнерів). Україна з лютого 2014 року вже перебуває в режимі війни з росією, відколи утворився потужний добровольчий і волонтерський рух. Зараз ми бачимо повторення подій, але у значно більшому масштабі. Як і в 2014 році, суспільна єдність допомогла витримати перші удари агресора та дає державі змогу вистояти. Вірно було визначено шлях протистояння – національний спротив. Перший місяць тотального опору московитському окупанту перетворив цю війну в народну, вітчизняну війну. Потужні та масовані атаки ворога натикаються на активну оборону українських воїнів та шалену ненависть населення, яке навіть беззбройне виходить проти окупантів на мітинги з синьо-жовтими прапорами, а також знищує тилові колони супротивника.
Московити правильно відчувають загрозу з боку сильних духом українців, тому паралельно зі спробами встановлення окупаційних адміністрацій борються з нашою культурно-історичною ідентичністю – вилучають і спалюють книги з історії та літератури. Там, де спротив не вдається подолати в ході прямих збройних дій, московські варвари здійснюють терор щодо цивільного населення шляхом авіаційних, ракетних та артилерійських обстрілів. Намагаючись залякати і зламати дух українців, ворог добився лише одного – зростання ненависті до нього і збільшення санкцій з боку всього цивілізованого світу. Тепер російська пропаганда та дезінформація вже не може бути ефективна, адже фото і відеоматеріали зі зруйнованих Маріуполя, Харкова або Чернігова красномовно спростовують всі тези про «миролюбну» та «антифашистську» сутність путінської росії та лукашенківської Білорусі.
Міжнародна підтримка України зараз шалена: біженців гостинно приймають у різних країнах ЄС, із іноземних добровольців сформовано Інтернаціональний легіон, ми отримуємо значні об’єми гуманітарної і військової допомоги. Звісно, нам варто раціонально використовувати можливості всіх форматів міжнародної співпраці. Допомога ззовні корисна, та все ж не визначальна складова нашої боротьби. Україна цінує всю допомогу, що надають міжнародні партнери. Але для ефективного захисту, допомоги постраждалим і перемоги над загарбником Україна потребує від іноземних партнерів наступного:
1. Поглибити міжнародну ізоляцію росії.
2. Забезпечити безполітну зону над Україною.
3. Убезпечити атомні електростанції України від загроз, зокрема через безполітну зону.
4. Дати зелені коридори для міст України.
5. Убезпечити порти України та іноземні цивільні судна в Чорному морі.
6. Відімкнути від системи SWIFT усі російські банки.
7. Ввести ембарго на російську нафту та газ.
8. Захистити історичну спадщину від руйнування.
9. Вивезти тіла російських військових з України.
10. Бойкотувати медійну активність російських пропагандистів та дипломатів.
Отже, військова потужність та міжнародна підтримка є, але успіх боротьби залежить виключно від нас самих. Ми це чітко усвідомлюємо, і що важливо, перший місяць тотального опору показав світу, що українці здатні захищатися і, що ми здатні протистояти московському Колосу. Перемога над росією стає питанням фізичного виживання українців, тому кремль має бути зруйнований. Слава Україні!