8–10 вересня в столиці України відбувався перший книжковий фестиваль KyivBookFest. Спочатку він позиціював себе як конкурент «Книжкового Арсеналу», покликаний виправити його помилки й недоліки, зокрема залучити видавців і видавництва без посередництва декількох книгарень. Прогнози щодо нового фестивалю були стримані навіть у самих організаторів, а деякі видавці сприйняли ідею проведення з відвертим скепсисом. Та й прості читачі не покладали на нього великих сподівань, а радше зацікавлено чекали, що ж із цього вийде. Усе ж таки це третій претендент на загальну всеукраїнську увагу після «Арсеналу» й львівського BookForum. І вже нині можна впевнено стверджувати, що застереження та побоювання були марні, а фестиваль став успішним і вже точно наступного року претендуватиме на культурне флагманство.
У багатьох відгуках відвідувачів (яких, до речі, було понад 25 тисяч) дійсно все зводилося до порівнянь не на користь «Арсеналу» (на якому, до речі, було понад 28 тисяч гостей), але без суттєвого уточнення, що фестивалі, зрештою, ставили перед собою різні завдання. Серед часто згадуваних суттєвих плюсів — зручне розташування біля станції метро «Почайна», наявність значної кількості паркувальних місць і комфортний простір із фудкортом.
Усі фото зі сторінки KyivBookFest (facebook.com/kyivbookfest)
Серед заявлених планів KyivBookFest найцікавішим видавався і таким у підсумку став галузевий форум, де різні представники видавничого бізнесу обговорювали тенденції та виклики книжкової сфери, а слухачі могли туди потрапити за добровільну грошову пожертву. Завдяки цьому всі лишилися задоволеними: прості смертні дізналися, що відбувається за лаштунками української книжкової індустрії, а завдяки цьому ще й зібрали понад 810 тисяч гривень «для друку статутів та посібників для ЗСУ». Також під час однієї з дискусій відбулося символічне «примирення» колишніх партнерів Антона Мартинова з «Лабораторії» й організатора KyivBookFest і директора «Нашого Формату» Владислава Кириченка, бо, як не крути, бізнес — це бізнес. Ось як це сформулював Мартинов на своїй сторінці у фейсбуці: «Перший Київбукфест закінчився успішно. Я був скептиком. І я помилявся. Команді організаторів подяка за велику роботу. Кириченку тисну руку за лідерство у організації. Сказав — зробив». І, між іншим, прогнозовано й теж цілком символічно не відбулося «примирення» видавництва «Віхола» та Кириченка, але непосвяченим у всі перипетії національних культурних скандалів скажу лише таке: щоб це пояснити, треба писати окрему статтю про підводні течії українського книговидання з дещо парадоксальним згадуванням певних аспектів вітчизняного птахівництва.
Крім цього, також була виставка-продаж книжок, де кожен із 83 видавців-учасників сплачував організаційний внесок відповідно до орендованої площі (найбільші були у видавництв Vivat, «КСД» і «Ранок»). І, за інформацією команди KyivBookFest, «у 90% видавців торгівля компенсувала їхні витрати на фестиваль, і з них у 30% дохід покрив усі витрати, а ще у 60% зафіксоване позитивне сальдо». Хоча значна частина видавництв заробила менше (часто навіть удвічі менше), ніж під час «Книжкового Арсеналу», за винятком «КСД», яке отримало вдвічі більше, та «Ранку», яке заробило майже так само (докладна інформація щодо всіх учасників відсутня). Також можна було потрапити на вже стандартні для таких фестивалів презентації нових видань, автограф-сесії письменників, публічні обговорення й музичні виступи (зокрема, Олександра Положинського, гуртів «Фіолет» і OT VINTA).
Серед усього озвученого на галузевих засіданнях найбільшого розголосу набули слова директора видавництва Folio Олександра Красовицького, який дуже вболіває за долю української книжкової галузі й уже давно воює з піратством. Саме тому він навіть не зміг почекати два місяці, поки вийшов український переклад нового роману Стівена Кінга «Казка», і придбав його незаконний російський переклад, виданий на тимчасово окупованій Росією Луганщині. Цим придбанням Красовицький хотів продемонструвати ситуацію, у яку може потрапити пересічний український читач, але в коментарях у різних соцмережах цього його героїчного вчинку, м’яко кажучи, ніхто не оцінив. Хай там як, проблема контрабанди й піратської книжкової продукції в Україні була і є актуальною і так само потребує розв’язання на державному рівні. І, між іншим, одним із прикрих моментів KyivBookFest стало те, що його повністю проігнорували представники влади, хоча для них нехтування культурою, особливо в теперішніх складних умовах, уже стає чимось сумнозвісним і закономірним.
Попри те що організування KyivBookFest обійшлося у 2 мільйони гривень, а сума внесків склала лише 1,2 мільйона гривень, усі одностайно кажуть, що подія перевершила очікування й наступного року обов’язково ще раз нас здивує. Утім, є ще один нюанс проведення KyivBookFest, але це не так його мінус, як усього нашого культурного планування, адже одночасно з ним у Чернівцях відбувався ХІV Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz. І ось уже 4–8 жовтня у Львові має відбутися ювілейний 30-й літературний фестиваль та книжковий ярмарок Lviv BookForum. І все чудово, та тільки саме в ці дні в Києві проходитиме 10-й Міжнародний фестиваль актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM. Завжди в нас так: то пусто, то густо. Тому варто вже набувати навичок телепортації й купувати «грошовий верстат», щоб належним чином підтримувати українську культуру. Бо вона, поза всякими сумнівами, того варта.
