Так вже історично склалося, що проукраїнського «лівого руху» до країни якось не завезли, а той, що є, схожий на погану пародію. Про профспілки краще взагалі не згадувати, бо про них, як відомо, або добре, або краще взагалі ніяк. Тож і виходять під травнево-весняне сонце здебільшого бабусі-пенсіонерки, школярі та різнорідний люмпен. А сам театр прав трудящих очолюють в різні часи різні пофарбовані політики: то Петро Симоненко з трибуни розпинається про звитяги у страйкуванні на заводах, то Соціалістична партія збереться поговорити про все хороше проти всього поганого… Цього року на броневичок видерлися «опозиційний» Сергій Каплін та екс-міністр зовнішніх справ реіонал Леонід Кожара. В кожного свій протест і своя важка боротьба за голови трудящих.
«Порахуй їх по головах!»
«Мені зайвих людей хтось прислав, вони звідки?!»
«Запам’ятай! Ввечері всіх треба обдзвонювати…»
Як можна здогадатися, це «сотники» й «десятники» збивають людське м’ясо до купи, на марш-протест. Картина доволі звична, проте якщо свого часу на першотравневі прогулянки від КПУ збиралися благовидні пенсіонери й студенти із червоними хустиночками й каптуриками, то, наприклад, до Леоніда Кожари прийшли абсолютно всі. Тут тобі і різновікові ветерани праці, і школярі зі студентами, і спадковий люмпен, ніби з ОРДіЛО. Складалося непереборне враження, що антимайдан часів Революції гідності десь спав три роки, а тепер вийшов на газончик, на вигул. Сині, опухлі обличчя, сморід немитих тіл і вчорашнього (а подеколи й сьогоднішнього) перегару вибивав сльози з очей. Хіба що цього разу масовка отримала червоні повітряні кульки і ошатні прапорці. І над усім цим – звуки рок-н-ролу і класичні згадки про «вєлікую страну» та ковбасу по «двадвацать».
Читайте також: У Херсоні сталися сутички на першотравневому марші
У колеги колишнього міністра, пана Капліна, контингент був трохи миловидніший. Не в останню чергу за рахунок «вічних комуністів», які спочатку ходили із Симоненком, а потім із соціалістами. Були тут і заслужені ветерани інтервенції до Чехословаччини, і «ветеранські діти», і профспілки. До трьох тисяч юних каплінців зібралося на Європейській послухати вже звичні промови про зажерливих олігархів, боротьбу за права робітників та травневу посадку картоплі. Натомість, про джерела фінансування свого політпроекту пан Каплін скромно промовчав, а присутні й не питали. Та й вже звично, особливо до полум’яних промов не дослухалися. Адже на першотравень головне не партійні вожді і лозунги чи якісь там права, головне – вибратися на природу, роздавити «мєрзавчік» і відпочити душею. Що, власне, частина присутніх успішно й робила у прилеглому Маріїнському парку, відбувши обов’язкові десять хвилин початку дійства. Все за давніми традиціями єднання трудящих!
Але справжній Босх був під веселковою Аркою дружби народів. З колонок радісно співала Наталя Могилевська, робітничий люд важко вливався на площу. Плакати і транспаранти під Ярмо(з недомальваною веселкою), кульки напівколом. Не зайняті в активній масовці учасники вмостилися у амфітеатрі, хтось почав розкладати нехитрі козуби. Явно не вистачало мангалів із шашликом, але це вже дрібниці.
«Мальчікі с бальшимі шарамі подойдітє к сцєнє! Дєвочкі с малєнькімі шарамі – подойдітє к сцєнє!» – надривалася жіночка-організатор у мегафон. Чоловіки з шарами поменше стояли віддалік, погойдуючись на вітру. Найбільш втомлені, певно, металурги й шахтарі з діда-прадіда, після важкого робочого дня напередодні, присіли відпочити. Хто прямо на асфальт, хто на гранітні сходи. То тут, то там групи чоловіків, обхопивши руками похилені до землі голови, дослухалися до спікерів. Очі закриті, тіла виражають зосередженість.
«За всі двадцять шість років Україна лише бідніла, а влада багатіла!» – кричав Кожара.
«Ганьба! Ганьба!» – підкрикував з-за його спини конферансьє дійства.
«Влада думала, що ми не вийдемо! Але ми не злякалися і вийшли! Аби заявити про свої права!!!» – бадьоро продовжував колишній міністр часів Януковича.
«Ура! Ура! Ура!» – покрикував все той же конферанс, розпалюючи натовп.
Дивіться також: Бійки та розгром офісу в Херсоні на 1 травня
Розпалювалися лише передні ряди. Втомлені задні із маленькими шарами тихенько потягували дешеві сигарети і мружили припухлі очі на весняне сонце, яке саме з’явилося з-за хмар. Кожара ж скаржився на збагатілого Порошенка і збіднілий народ. Про свої статки він тактовно не говорив.
«Але я вам скажу, що серед нас є не лише крикуни і популісти, але і вчені!» – радісно продовжував надриватися ведучий. Здається, обмовки ніхто й не помітив. Хоча, певно, це був чи не єдиний мітинг, де бодай хтось наважився сказати правду.
Попри спікерів, натовп жив своїм життям. Десь в амфітеатрі вже наливали, у натовпі група чоловіків обмінювалася грошима.
«Ти не подумай, я просто другу на сигарети грошей дав. Щоб потім не писали, що я за щось плачу!» – наполегливо пояснював чоловік в охайному піджачку. Його ж друг із немитим волоссям і потяганому буремним життям светрі зник десь удалині. Певно, пішов шукати тютюн. Повз нас бігали школярі з прапорами, до трудящих підтягнулися молоді активісти «Успішної країни» ще одного збіднілого українця Олександра Клименка. Свято набирало оборотів, великі й малі червоні шари відлітали у небо. Першотравень організаторам явно вдався.