В Україні офіційно стартувало обговорення післявоєнних виборів або проведення їх в умовах воєнного стану. На другий день Різдва відповідна новостворена робоча група при Верховній Раді провела своє установче засідання. Відбувалося воно онлайн. Тиждень слідкував за трансляцією та зібрав кілька зауваг.
Перед якими викликами стоїмо?
Одразу зазначимо: поки не йшлося про напрацювання законодавчих змін. Перше засідання фокусуватися передусім на аналізі ситуації, зокрема довкола звіту Центральної виборчої комісії. Представив ці дані голова ЦВК Олег Діденко. Він зосередився на викликах, які потребують законодавчої відповіді. Це правова визначеність післявоєнних виборів і участь у них військовослужбовців, безпекові ризики та іноземне втручання, руйнація виборчої інфраструктури й неактуальність відомостей Держреєстру виборців, а також проблема окупованих територій.
«Центральна виборча комісія всі ці майже чотири роки готувалася саме до повоєнних виборів, бо з точки зору чинного законодавства, в нас не було підстав готуватися до будь-яких інших. Тому в принципі всі ці виклики стосуються й виборів в особливий період, якщо так станеться й буде змінено законодавство», – зазначив Діденко.
За інформацією Центрвиборчкому, станом на 25 грудня 2025 року на території України налічувалося понад 33 тисячі дільниць. При цьому 521 розміщувалася в будівлях, які зараз зруйновані та не підлягають відновленню. Тоді як 1391 – в таких, що відновити можна, а майже 6,5 тисяч – на тимчасово окупованих територіях, а тому відомостей про них немає. Разом з тим 23 % території України наразі заміновано.
«Наступним величезним викликом для нас є міграція. Більше 6 млн громадян України перебувають зараз за кордоном у зв’язку з війною, а близько 4,5 млн є внутрішньо переміщеними особами», – підкреслив голова ЦВК.
На початку повномасштабного вторгнення Центрвиборчком призупиняв оновлення даних в Держреєстрі виборців. За словами Діденка, зараз до ДРВ включено понад 703,8 тисяч виборців, але на прикладі зруйнованого росіянами Бахмуту фактичні дані абсолютно не збігаються з юридичними. «Станом на 24 лютого 2022 року було орієнтовно 56 025 виборців, а станом на 25 грудня 2025 року – 54 816. Тобто різниця в 1200 осіб. Але фактично (і ми це знаємо, й окупаційна адміністрація заявляє) місто Бахмут мертве і там – нуль», – пояснив він.
Окрім того, іншою проблемою під час виборів може стати іноземне втручання. У ЦВК пропонують посилювати кримінальну відповідальності, скасовувати реєстрацію в разі доведення факту фінансування з-за кордону, а також – зобов’язати кандидатів декларувати співпраці з Росією.
Читайте також: Перші воєнні вибори президента: чому це (не)можливо
Безпека та ризики. В цьому випадку – відразу кілька складових. Від голосування в умовах обстрілів, повітряних тривог, блекаутів, свободи агітації та спостереження до активності виборців. «Це все може призвести до дуже низької явки. Враховуючи ще складність голосування за кордоном. А це породжує відразу питання легітимності результатів», – додав Діденко.
Із огляду на це членкиня фракції «Європейська солідарність» Вікторія Сюмар висловила переконання, що виборча кампанія має відбуватися після завершення дії правового режиму воєнного стану.
«Це досить принципова позиція. І її сьогодні підтримує більшість українців (ми бачили відповідну соціологію)», – зауважила парламентарка.
Своєю чергою Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернув увагу на юридичну складову можливості проводити вибори в умовах воєнного стану.
«Режим воєнного стану, згідно з Конституцією, дає юридичні підстави обмежувати права та свободи. Отже, як можна проводити вільно вибори, коли в умовах воєнного стану можна обмежити чиїсь права. Це в принципі речі, які не просто не співставні – вони один одному прямо суперечать», – зауважив омбудсмен.
Читайте також: Післявоєнні вибори: що чекає на громадян, якщо влада ризикне застосувати нинішній Виборчий кодекс?
Водночас, посилаючись на дані останнього звіту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Лубінець повідомив, що на сьогодні близько 11 млн громадян України за перебувають кордоном, тоді як 8,5 млн українців офіційно проживають в інших державах (це вже інформація вітчизняного МЗС). Тому, за словами омбудсмена, варто «дуже серйозно працювати над логістикою та інфраструктурою» проведення майбутніх виборів.
А як військові братимуть участь у виборах?
Як забезпечити участь військовослужбовців у виборах – питання, що нині постійно у фокусі будь-яких обговорень волевиявлення в Україні. Наші захисники повинні мати як активні, так і пасивні виборчі права. На цьому зокрема акцентував голова Центральної виборчої комісії, зазначивши, що у повоєнний час це зробити значно легше. Наприклад, за поданням Міноборони військові могли би проголосувати на спеціальних виборчих дільницях або за місцем служби в надзвичайних обставинах. Звісно, такі опції варто було би передбачити, якщо б військові не могли навідатися до звичайних виборчих дільниць. А з іншого боку, їм треба гарантувати участь у виборах як кандидатам.
Зі свого боку голова фракції «Слуга народу Давид Арахамія назвав механізм, як забезпечити виборчі права захисників.
«Питання участі військових буде обмежено, тому що зазвичай у виборах президента беруть участь кілька десятків людей. І, згідно з чинним законодавством, якщо військовий хоче бути кандидатом, він пише на свого командира заяву і йому надається відпустка на три місяці, щоб він робив агітацію та всі можливі речі», – зазначив він під час обговорення на робочій групі.
Тим часом голова комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич зауважив, що питання виборів не є пріоритетним для українських військовослужбовців.
«Думка військових така: якщо говорити про загальнодержавні речі, то вибори для них – десь у кінці списку. Перше питання – це перемога над ворогом і утримання країни», – сказав Завітневич.
А як щодо онлайн голосування?
Не менше чутливим і вагомим є питання, як зробити можливою участь у виборах уже загаданих одинадцяти мільйонів українців, які нині за кордоном. Так, уряди одних країнах Європи готові відкривати додаткові дільниці, тоді як в інших апелюють до законодавчої заборони. За словами голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії, в такому разі пропускна спроможність наших закордонних дільниць буде обмеженою.
«Нам треба буде вирішити, чи робити це декілька днів, або повертатися до питання про гібридне голосування з використанням онлайн-інструментів. Як колишній ІТшник я так і не зрозумів, можливе онлайн-голосування чи ні, бо чую багато фантомних страхів», – сказав політик.
На це йому заперечила голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська: «Електронне голосування – це не питання ІТ, а питання прав людини, політичних прав, захисту таємниці голосування».
Разом з тим ініціативу щодо онлайн-голосування категорично не приймає «Батьківщина». Представник цієї фракції в парламенті Григорій Немиря наголосив, що їхня політсила не має довіри до голосування онлайн: «Я би не хотів, щоб ми гралися з цим голосуванням онлайн. Особливо в умовах прецедентів, які вже були створені, коли Росія проникала в реєстри».
Проти онлайн-голосування виступила й депгрупа «За майбутнє». Її лідер Тарас Батенко зверну увагу, що в такому разі важко буде уникнути порушення таємниці волевиявлення та забезпечити визнання легітимності.
Вибори та референдум одночасно?
Українська влада таки не полишає ідей щодо референдуму. Наприклад, тепер розглядають сценарій, коли втілення потенційного мирного плану включатиме одночасне проведення всеукраїнського референдуму та виборів президента України.
«Частиною потенційно-мирного плану є 90 днів: 30 днів на те, щоб створити всю підготовчу роботу і законодавчу базу, і 60 днів – на проведення певних виборчих процедур. У першу чергу йдеться про проведення одночасно загальнонаціонального українського референдуму та виборів президента України», – зазначив голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
Йому заперечив член фракції «Батьківщина» Григорій Немиря. За словами нардепа, ніякого мирного плану не існує, бо є лише незавершений процес. При цьому Немиря наголосив, що проведення виборів – це суверенне право держави, яке не може бути пов’язаним ззовні.
«Тому я не сприймаю логіку, що давайте спочатку проведемо президентські вибори і, скоріше за все, разом із загальнонаціональним референдумом. Хто це вирішив? Чому це так має бути?» – сказав він.
Читайте також: Де Україні взяти професійну еліту
При цьому голова правління Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська зауважила, що «стан справ з державним реєстром зараз не дає жодних перспектив організувати будь-який національний референдум», оскільки внутрішнє переміщення громадян і виїзд частини населення за кордон унеможливлює явку хоча би в 50 % виборців.
Замість висновків
…до складу цієї робочої групи ввійшло 62 осіб. Це й чинні парламентарі (по двоє з кожної депутатської фракції та групи), й члени ЦВК (всі п’ятеро на чолі з головою), й представники громадських організацій (зокрема громадянської мережі «ОПОРА», Руху «Чесно», «Комітету виборців України» та Центру політико-правових реформ), органів виконавчої влади та силових структур.
Керувати нею випало першому заступнику голови Верховної Ради Олександру Корнієнку. Разом з тим визначено і його заступників. Ними стали віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк, голова парламентського комітету з питань державної влади Олена Шуляк і голова комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич.
За словами Корнієнка, робоча група збиратиметься не рідше, ніж раз на два тижні. Тож наступне засідання, орієнтовно, скличуть 6 або 8 січня. На нього планують винести питання можливості/неможливості взагалі проводити вибори під час дії воєнного стану.
Читайте також: Війна, вибори, корупція та довіра, або Чим українці готові пожертвувати заради миру
«Ми запросимо представників Конституційного Суду, можливо, вчених-конституціоналістів і представників профільного профільного з питань нацбезпеки та оборони», – сказав Корнієнко.
Він також додав, що поки йдеться про напрацювання одноразового закону щодо повоєнних виборів (хоча ще 22 грудня голова ВР Руслан Стефанчук згадував про застосування такого документу під час воєнного стану). Водночас у Раді не мають наміру призупиняти або ж скасовувати Виборчий кодекс. «Бо він все ж таки регламентує, як би там не було, 80 % того, що буде потрібно: процедури, строки», – пояснив Корнієнко.
Чи будуть наступні засідання робочої групи відкритими (принаймні в межах онлайн-трансляції), поки невідомо. Та й робочу групу, скоріше, розділять на кілька менших підгруп. Кожна займатиметься своїм напрямком у підготовці нового виборчого законодавства.