Є така професія на бійнях – баран-ватажок, який веде отару овець під ніж. Вівці йдуть спокійно й організовано, бо цілком довіряють своєму провідникові. За цю роботу керівний баран отримує пайок і життя. Хоча після кількох ходок сам стає шашликом.
Про баранів-провокаторів я згадав, коли дивився, як наші письменники і письменниці вистрибували зі штанців, агітуючи голосувати проти всіх, щоб таким способом зберегти власну політичну цноту. Чомусь вони неявно вважали Януковича «меншим злом», ніж Тимошенко, але не говорили про це вголос, експлуатуючи слоган «усі вони однакові». Ця «еліта нації», ці наші «аристократи з Вапнярки» гордовито і зверхньо заявили, що вони «не хочуть бути фахівцями з різних сортів лайна», проте об’єктивно виявилися такими, забезпечивши нас найгіршим із найгіршого, посприявши його успіху.
Нехай тепер наші «духовні провідники» не заспокоюють свою совість. Можливо, вони зберегли свої «білі шати», але втратили Україну. Те, що зробили деякі українські інтелігенти в лютому 2010 року, цілком відповідає фразі шефа французької поліції Жозефа Фуше, сказаній Наполеону Бонапарту після розстрілу герцога Енгієнського: «Ваше величносте, це гірше, ніж злочин, це помилка». Перші наслідки її вже є.
Ще не вступивши на посаду, Віктор Федорович Янукович уже дав усім зрозуміти, де саме буде місце української мови за його президентства…
Може, «духовні провідники» це собі уявляють, а я не можу уявити, щоб до української так поставилася Тимошенко. А Янукович уже повідомив, що десь у березні – квітні він підпише закон про мови. За тим законом передбачається, що питання, якою мовою викладати в школах та університетах, якою мовою вестиметься діловодство в офіційних установах, вирішуватимуть місцеві ради. Деякі з них ще кілька років тому вже вирішили це на користь російської, не чекаючи перемоги Віктора Федоровича. Зрештою, чи є українська мова, якою не викладають у багатьох навчальних закладах і якою не користуються держслужбовці, державною? Цей закон дає можливість, проігнорувавши статтю 10 Конституції, де-факто зробити російську єдиною державною щонайменше на половині території України, де на «законній» підставі буде проведено тотальну «зачистку» від української. До речі, особисто В.Ф. Янукович і Партія регіонів ніколи не приховували своїх планів щодо російської мови в Україні. Це можна прочитати в усіх програмних документах ПР, у виборчій програмі Януковича. Отже, «бачили очі, що купували», коли підтримували Януковича «противсіхством» чи голосуванням «ногами», що не дійшли до виборчої дільниці.
Наш сучукрінт (сучасна українська інтелігенція) дуже переймався чистотою своєї особистої репутації, «білими шатами», своїм особистим місцем в історії, але чомусь нікого не обходило: а що буде з Україною? Коли нація розбудовує свою державу, національні інтереси вона має ставити вище за особисті амбіції та рефлексії.
Чи будуть українці? Адже з такою «духовною елітою», з такою «розумною» і «відповідальною», яку мають українці, шансів на подальше існування нації та держави замало… з такою інтелігентською верхівкою навіть ворогів не треба, бо все буде зроблено без них.
А каток Партії регіонів уже їде Україною, покриваючи товстим шаром асфальту державність, мову, культуру, суверенітет і національну гідність. Віктор Янукович заявив, що російський флот, який де-факто виконує на Півдні України окупаційні функції, цілком може затриматися на українській землі навіть після 2017 року. А це означає, що загроза територіальній цілісності України збережеться на невизначено довгий період, якщо не назавжди. Якщо Янукович, не відкладаючи справу на майбутнє, найближчим часом підпише пролонгацію російської військової присутності в Криму років так на 99, видряпувати потім свої власні території у Росії буде вкрай важко.
Інтернетом поширюється інформація, що на 9 травня 2010 року оточення В.Ф. Януковича готує урочисте скасування указу Віктора Ющенка про присвоєння Степанові Бандері звання Героя України. Це буде зроблено під грім барабанів і ревіння фанфар у контексті «боротьби проти фашизму». Звісно, то буде ще одне публічне приниження самої ідеї української державної незалежності та початок відкритого цькування всіх тих, хто думає по-українськи в широкому тлумаченні цього виразу. І це тільки перші прояви нової влади, далі буде. Тож найближчим часом українці зможуть переконатися, наскільки Тимошенко і Янукович не однакові…
Кілька років тому один чоловік поважного віку з Рівненщини написав листа на «Радіо Свобода» відомому журналісту і публіцисту Анатолію Стріляному. У листі він розповів, як за поляків у його рідному селі хлопці збиралися в одній хаті, де голосно співали антипольських пісень. Час від часу туди вдирався польський поліціянт і, волаючи: «Хами! Я вам зараз покажу», заходжувався всіх гамселити пудовими кулаками. Хлопці кидалися врозтіч… Потім прийшли совєти. Хлопці знову почали збиратися в тій хаті та голосно співати антисовєтських пісень. Їх тихенько заарештували, відвезли до міста й розстріляли. Якби воскресити тих хлопців та спитати в них: чи була різниця між одним і другим режимами?