Після прийняття 20 грудня 2019 року Законопроекту № 2457 в Україні запровадили комплексну систему трансплантації. Окрім трансплантацій від родинного донора почали практикувати й посмертні трансплантації. На сьогодні в Україні функціонує Єдина державна інформаційна система трансплантації (ЄДІСТ), до якої внесена інформація про всіх реципієнтів — громадян, які потребують донорського органу. Коли з’являється донорський орган, система автоматично, без людського впливу, добирає потенційного реципієнта, який найкраще відповідає критеріям.
“Однак, культура донорства у нашій країні ще не на такому рівні, як в Західній Європі чи США, – розповідає Роман Собко, керівник відділенням анестезіології та інтенсивної терапії з підрозділом “Штучна нирка” Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру (ЗСДМЦ). – Проблеми посмертного донорства на даний час в основному полягають в констатації смерті мозку, а також у згоді родичів на забір органів. Родичі та персонал лікарень здебільшого ще морально не готові до прийняття таких рішень і повною мірою не усвідомлюють важливості розвитку трансплантології, яка дає надію великій кількості пацієнтів на життя. Тому посмертне донорство в Україні лише на початках свого розвитку. І, взагалі, українській трансплантології не вистачає популяризації та розуміння в суспільстві її важливості”.
Читайте також: Роман Собко: «Без залучення серйозних державних чи приватних інвестицій у нашу медицину нам завжди буде важко до чогось підготуватися»
Роман Собко розповідає, що в ЗСДМЦ працюють над впровадженням посмертної трансплантації: з вересня 2021 року усі, хто бажає, можуть бути зареєстровані як донори для посмертної трансплантації нирки. Пакет послуг із трансплантації фінансується державою згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1083 від 18 грудня 2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів № 698 України від 7 липня 2021 року). Проте на сьогодні тільки три лікарні в Україні проводять трансплантації органів дітям. Це згаданий ЗСДМЦ у Львові, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. Шалімова у Києві, а віднедавна — ще й столичний ОХМАТДИТ.
“У серпні 2021 року наш медичний центр включили у пілотний проєкт МОЗ з трансплантації органів. Першу трансплантацію нирки ми провели 20 квітня цього року, – пояснює Роман Андруневич, дитячий лікар-нефролог ЗСДМЦ. – Відтепер операції з пересадки нирки, як від родинного, так і від посмертного донора плануємо проводити дітям не лише з Львівщини, а й з усієї Західної України. У листі очікування вже є 40 дітей різного віку. За кордоном такі операції коштують понад 60 тис. євро, в Україні їх проводять коштом держави. До того ж, на початок 2022 року почне свою роботу центр трансплантації кісткового мозку”.
Лікарі пояснюють, що дитяча трансплантологія повинна бути в пріоритеті, тому що будь-які хронічні захворювання у дітей не дозволяють їм нормально рости та розвиватись і майже завжди призводять до тяжкої інвалідизації. Діти з хронічною нирковою недостатністю, які отримують нирковозамісну терапію, не до кінця соціалізовані, оскільки внаслідок хвороби пропускають заняття в школі, садку чи в університеті, не проводять достатньої кількості часу з однолітками, не можуть повноцінно поїхати на відпочинок тощо. Хронічна ниркова недостатність призводить також до серйозних супутніх проблем зі здоров’ям.
Читайте також: Наталія Сениця: «Більшість перинатальних центрів не мають політики щодо супроводу сімей у випадках перинатальних втрат»
“З дітьми завжди складніше працювати. Вони не завжди адекватно оцінюють складність та необхідність проведення тих чи інших маніпуляцій, суті лікувального процесу, тому потребують особливого та індивідуального підходу”, – зізнається Роман Андруневич.
Коли йдеться про дітей, складнішими стають і лікарські маніпуляції, зокрема трансплантація нирки. Оскільки донором найчастіше є дорослий і розмір його нирки більший від дитячої, це створює певні труднощі в її імплантації. Діаметр ниркових судин у дітей завжди менший, ніж в дорослих, тому їх складніше пришити. Часто захворювання нирок у дітей розпочинається від народження, що негативно впливає на розвиток дитини загалом, через що діти з хронічною нирковою недостатністю завжди гірше компенсують основне захворювання і післяопераційне відновлення у них проходить довше та важче, ніж у дорослих.
Щоб розпочати практику трансплантації, лікарі регулярно проходять стажування у провідних центрах Європи та світу, та мають налагоджену тісну співпрацю з провідними нефрологічними центрами України, Білорусі, Польщі.
“На цей час ми провели дві родинні трансплантації нирки дітям — дівчаткам 13 та 14 років. В обох випадках донорами стали батьки, – каже Роман Собко. – Причиною виникнення хронічної хвороби нирок у першого пацієнта була вроджена полікістозна хвороба нирок, у другого пацієнта — хронічний гломерулонефрит. Після проведення трансплантації пацієнти регулярно приходять до нас – проходять контрольні обстеження, відбувається корекція імуносупресивної терапії, яку пацієнт приймає пожиттєво”. Потужності дозволяють проводити дітям 10 трансплантацій нирки щорічно, що буде достатньо для пацієнтів Західного регіону України. До кінця 2021 року планують провести ще 2 трансплантації нирки. Також у планах розширення видів органної трансплантації дітям.